1. Загальна характеристика економіки та її роль у житті суспільства.

У Стародавній Греції під словом «економіка» розуміли ведення домашнього господарства, яким керує господар або найнята ним людина. У центрі економічних процесів завжди перебували власники, виробники, посередники. Від їхнього господарювання залежав добробут тисяч громадян. Минали століття й епохи. Поняття «економіка» набуло дещо іншого сенсу, але суть його залишалася, змінювались лише масштаби, які воно охоплювало. Тепер, говорячи про економіку, ми маємо на увазі не тільки домашнє, а й суспільне, національне і світове господарство. Незрівнянно складнішими стали процеси виробництва, удосконалились системи посередництва і торгівлі.

Не змінилося одне — у центрі всього, що відбувається, конкретні люди та їхні потреби, які є рушіями розвитку цивілізацій. Саме потреби в усі віки змушували людей долати величезні відстані у пошуках нових земель і ринків збуту, освоювати незвідані території. Саме потреби були й залишаються головним стимулом розвитку науки і техніки, дають поштовх для розквіту культури та освіти.

Кожен з нас прагне мати життя якомога краще. Та зробити це не так уже й легко. З давніх-давен цю проблему люди вирішували по-різному. Одні обмежувались найне-обхіднішими речами, інші силою або обманом відбирали це у своїх ближніх, треті вдосконалювали виробництво, робили винаходи, відкривали нові джерела прибутку, освоювали нові території, оволодівали новими промислами.

Наука і технології досягли надзвичайно високого рівня розвитку, але навіть його недостатньо для задоволення усіх потреб людства. Саме тому надзвичайно великого значення набуває вивчення економіки, знання якої може допомогти досягти того рівня добробуту, якого ми прагнемо.

Економіка як наука

Економіка, як і кожна наука, має свої закони, правила, принципи, за якими розвивається. Вона розглядає усі сфери людського буття, так чи інакше відображає усі процеси, які відбуваються в суспільстві, — від політичних до культурних, тому вивчення її передбачає застосування здобутків практично всіх предметів, які вивчаються у школі. Найтісніше економіка пов'язана з такими науками, як математика, право, соціологія, географія, історія, політологія, психологія. Географічні знання дають змогу з'ясувати роль природних умов, сировинних ресурсів, соціальних факторів різних територій у розміщенні виробництва товарів та послуг. Вивчення історії допомагає виявляти закономірності становлення й розвитку господарства і з'ясувати умови формування світової економіки.

Дослідження економіки неможливе без знань законодавчих актів, які регулюють суспільні взаємини як усередині країни, так і на міжнародному рівні, тому зв'язки цієї науки з правознавством дуже тісні. Знання психології дають змогу виявити особливості поведінки людини у різних життєвих ситуаціях, з'ясувати мотиви, які змушують її діяти так чи інакше. Економіка широко використовує формули, рівняння, графіки для аналізу та ілюстрації різних процесів і явищ, через це тісно пов'язана з математикою.

Предмет та складові економічної науки

Економічна наука розробляється і розвивається економістами різноманітних течій і напрямів, відтак існують різні визначення її предмета. Найзагальнішим є таке: економіка — це наука про основи господарювання. Господарська діяльність — це діяльність людей, спрямована на забезпечення матеріальних умов життя. Для здійснення такої діяльності потрібно відповісти хоча б на такі ключові запитання.

1. Що з товарів та послуг має бути вироблено і в якій кількості, аби потреби людей були задоволені якомога повніше і виробництво при цьому було високоефективним?

2. Як виробляти товари й послуги, тобто які ресурси та які технології використовувати, щоб створений продукт був доступніший для споживачів?

3. Для кого виробляти, адже у кожної соціальної групи свої потреби, а для їхнього задоволення необхідні найрізноманітніші товари й послуги?

Тільки остаточно визначившись з відповідями на усі ці запитання, можна приступати до виробництва необхідних благ. Але це неможливо без ґрунтовних знань основних економічних механізмів. Для зручності їх вивчення і дослідження економічну науку поділяють на дві частини — макроекономіку та мікроекономіку.

Макроекономіка — наука про господарство в цілому. Вона вивчає загальні риси національної економіки, тобто економіки певної країни, її механізми, фактори й принципи дії, а також досліджує процеси формування національного доходу країни, фінансової політики уряду, регулювання державою економічного розвитку тощо. Сюди ж належить вивчення законів функціонування світової економіки, так необхідне в сучасну епоху.

Мікроекономіка вивчає діяльність підприємств і споживачів, форми взаємодії між ними та оптимальні варіанти цих взаємин. Вона ж аналізує діяльність домашніх господарств, фірм, галузей у межах країни, вивчає питання організації підприємницької діяльності.

Людина є соціальною істотою, вона підпорядкована законам і звичаям того суспільства, до якого належить. Історія знає чимало фактів, коли своєрідність способу життя, культурно-психологічні чи релігійні та інші звичаї зумовлювали виникнення або зникнення певних галузей господарства. Ісламські закони, наприклад, забороняють вживання свинини, алкоголю, тому в господарствах мусульманських країн відсутні власні галузі, що виробляють цю продукцію. В Індії корова вважається священною, тому виробництво яловичини тут практично не ведеться. Водночас релігійні звичаї індусів зумовлюють витрати на різноманітні обряди, завдяки чому тут процвітає виробництво обрядових атрибутів. Подібних прикладів можна навести безліч, і це свідчить, що економічні знання потрібні в усіх сферах людської діяльності. Саме тому для економіста важливо бути обізнаним з історією, культурою, релігією, традиціями народів, іншими суспільними науками.