2.2 Засоби масової інформації та масова комунікація

У процесі взаємодії інформації з особою особливу роль відіграє масова інформація. Активна увага до процесів у галузі дії засобів масової інформації з боку дослідників пояснюється тим фактом, що ці питання історично перебувають у сфері соціально важливих.

По-перше, засоби масової інформації - це один з найбільш дійових інструментів соціального управління, виховання, формування інформаційної культури, світогляду тощо. По-друге, вони займають дедалі більше місце у житті сучасної людини (все більше часу йде на використання різних засобів масової інформації).

Засоби масової інформації (нині щораз частіше запроваджуються англійські терміни «мас медіа» або «медіа») - це поняття, яке охоплює всі друковані і аудіовізуальні засоби масової інформації, які забезпечують існування комунікаційних процесів у суспільстві. Найважливішими поміж них вважаються преса, радіо і телебачення з їх необмеженими можливостями. Процес передачі інформації за допомогою будь-якого із технічних засобів масової інформації (телеграф, телефон, телебачення, радіо, фототелеграф, телетайп та ін.) вміщує пять елементів [8, 78]:

* джерело інформації, яке видає і постачає інформацію;

* передавач сигналів, який несе закодовану інформацію;

* канал звязку передачі сигналів;

* приймач сигналів, який декодує інформацію у доступну форму для отримувача;

* отримувач, адресат інформації.

Одна з тенденцій, яка домінує в сучасному суспільному розвитку, - неухильне зростання впливу засобів масової інформації на формування інформаційної культури особи і в цілому її світоглядних орієнтацій. Соціальна залежність на направленість засобів масової інформації, головним чином, залежить від моделювання духовних процесів, духовного виробництва суспільства, значення змістовної сторони інформаційних потоків і характеру масової комунікації. Масова комунікація - це процес, який складається із діяльності декількох соціальних субєктів. Виходячи із цього, спробуємо виокремити наступні головні етапи цього процесу схематично (мал. 1):

Мал. 1

Передкомунікаційна фаза масової комунікації - це період, який випереджає безпосередній «контакт» споживача із масовою інформацією. Визначення її ефективності має важливе і самостійне значення для вдосконалення управління певним соціальним процесом [16, 101].

Потрібно дослідити теоретично чи емпірично проблему визначання ефективності тієї частини процесу масової комунікації, яка починається з моменту сприйняття, споживання масової інформації за допомогою засобів масової комунікації.

Дослідження цієї проблеми є найістотнішим чинником визначення ефективності всього процесу загалом, саме тому, що в цьому випадку масова комунікація розглядається з позицій читача, слухача, глядача, тобто як обєкт дослідження виступає процес залучення особи до сфери впливу засобів масової інформації. Цей процес позначений великою складністю і містить ряд суттєво відмінних типів «контакту» особи із повідомленнями засобів масової інформації, поділяючись на шість етапів (контактів):

* контакт із джерелом інформації;

* контакт із інформацією;

* контакт - отримання інформації;

* контакт - засвоєння інформації;

* контакт - вироблення ставлення до інформації;

* контакт - запамятовування інформації [22, 56].

Участь особи у процесі масової комунікації не можна спрощувати лише до сприйняття повідомлень за допомогою засобів масової комунікації, вона вмішує також засвоєння, опрацювання, ставлення до інформації і запамятовування її, ще і форми участі, які збігаються із виробництвом (зворотний звязок) та поширенням (ретрансляція) інформації. Саме тому, на нашу думку, потрібно виокремити масову комунікацію як особливий, складний, специфічний вид соціальної діяльності, яка при поширеному розповсюдженні і досяжності масової інформації стає важливою, а іноді й головною умовою здійснення будь-якої діяльності особи (праця, пізнавальна діяльність, суспільно-політична діяльність тощо).

Масова комунікація поділяється на два рівні функціонування: соціально-психологічні функції та соціальні функції-цілі. Соціально-психологічні функції повязані із задоволенням потреб особи при знятті психологічної напруги, розвазі, спілкуванні тощо. На цьому рівні аналізуються різноманітні ефекти сприйняття певною особою конкретних повідомлень засобів масової інформації. Соціальні функції-цілі повязані із задоволенням потреб соціальних субєктів у вихованні, формуванні духовних цінностей, соціальної активності, в управлінні тощо. Читач, слухач, глядач постають не як конкретна і єдина особа, а як персоніфікований соціальний тип (комунікатор), як соціальний інститут. Отже, слід вважати, що соціально-психологічні функції засобів масової інформації постають як інструментальні (цілі - засоби) та визначаються, як соціально-прагматичні, мають підпорядкування щодо соціальних функцій-цілей. А соціальні функції-цілі при цьому виступають як термінальні (цілі - цінності) і можуть бути визначені як соціально-стратегічні [8, 69].

Результати реалізації вищезгаданих функцій засобів масової інформації в процесі впливу на особу визначаються щодо головних видів соціальної діяльності, як рівень пізнавальної, суспільної, політичної, виробничої активності особи. Порівняння цих результатів із соціально-стратегічними цілями дає уявлення про ефективність залучення особи до сфери впливу засобів масової інформації.

Спробуємо схематично подати процес залучення особи до сфери впливу засобів масової інформації (мал. 2):

Мал. 2

Водночас доцільно проаналізувати також головні фактори залучення особи до сфери впливу засобів масової інформації. Найбільш динамічними факторами виявляються аудитори або особисті та текстові. Перші - це ті, які характеризують особу з точки зору приналежності її до певної окремої соціальної спільноти (соціально-професійної, соціально-демографічної та ін.), в межах якої формується її досвід, і сама особа постає як субєкт соціальної діяльності. До інших належать різноманітні соціальні (зміст) та комунікативні (форма) характеристики повідомлень засобів масової інформації, які розкривають модель соціальної дійсності та комунікативні форми її подання.