1.3. Сучасне вітчизняне законодавство щодо видавничої справи
Ситуації в українській книговидавничій справі на кінець 90-х рр. ХХ ст. характерні такі особливості:
знизилася до критичної межі кількість освітніх та науковихвидань (за назвами і накладами), що спричинило до поглиблення кризи освіти й науки в державі;
припинилося бюджетне фінансування бібліотек і цільових видавничих проектів, покликаних забезпечити поповнення фондів бібліотек, що стало головною причиною різкого зубожіння останніх і, відтак, обмеження інформованості населення та зниження його інтелектуального потенціалу;
падає авторитет країни в очах європейської спільноти, яка почала сприймати Україну як державу, де влада не опікуєтьсякнигою, освітою, культурою;
Україна стала джерелом прибутків для видавництв ближнього зарубіжжя, які, використовуючи податковий тиск влади в Україні на власних виробників та протекціоністські закони своїх держав, мають змогу поставляти до нашої держави значно дешевшу та якіснішу в поліграфічному відношенні книжкову продукцію;
утрачаються кваліфіковані фахівці, а відтак знижується загальний фаховий рівень видавничої сфери, зростає кількість підприємств, які припиняють видання книжок і перепрофілюються;
прогресує занепад поліграфічних підприємств, спричинений значним зменшенням замовлень, а також моральним і фізичним старінням обладнання, пов'язаним із браком коштів на його модернізацію;
Отож, на кінець 90-х рр. ставало однозначно зрозумілим, що розвиток книговидавничої галузі в державі гальмує недосконале законодавство, яке в корені необхідно було змінювати.
Закон України «Про видавничу справу» був затверджений Верховною Радою 5 червня й опублікований у пресі 18 липня 1997 р. Однак він так і не запрацював. Головний недолік цього закону у тому, що він продовжував ту систему оподаткування вітчизняної книги, яка не давала їй можливість конкурувати із зарубіжними виданнями.
У цілому характер сучасного законодавчого поля нашої держави щодо друкованого слова найкраще виокремити, проаналізувавши ось цю таблицю (за вибірковими даними Міжнародної асоціації видавців на початок 1997 року)
Країна | Податок на друковану продукцію (%) | Стандартний податок для інших галузей (%) |
Країни з нульовою ставкою податку на друковану продукцію | ||
Аргентина | 0 | 21 |
Бразилія | 0 | 20 |
Велика Британія | 0 | 17,5 |
Ірландія | 0 | 21 |
Латвія | 0 | 18 |
Литва | 0 | 18 |
Норвегія | 0 | 23 |
Польща | 0 | 22 |
Росія | 0 | 21,5 |
Уганда | 0 | 22 |
Кенія | 0 | 18 |
США | від 0 до 8,5 залежно від виду літератури | |
Країни з досить низькою ставкою податку на друковану продукцію | ||
Туреччина | 1 | 21 |
Швейцарія | 2 | 6,5 |
Люксембург | 3 | 12-15 |
Японія | 3 | 3 |
Греція | 4 | 18 |
Іспанія | 4 | 16 |
Італія | 4 | 19 |
Португалія | 5 | 17 |
Словенія | 5 | 15-20 |
Франція | 5,5 | 20,6 |
Бельгія | 6 | 21 |
Словаччина | 6 | 25 |
Нідерланди | 6 | 17,5 |
Канада | 7 | 15 |
Країни з досить високою ставкою податку на друковану продукцію (ставка зрівняна з іншою продукцією) | ||
Ізраїль | 17 | 17 |
Чилі | 18 | 18 |
Україна | 20 | 20 |
Болгарія | 22 | 22 |
Данія | 25 | 25 |
Швеція | 25 | 25 |
Отже, якщо не брати до уваги Швецію та Данію, де віддавна валовий національний доход на душу населення є досить високий і висока ціна книги не є проблемою для покупців, то Україна, разом із Болгарією, замикає список тих країн, де національне законодавство не протегує розвиток національної видавничої справи.
Улітку 2000 р. учасники Всеукраїнських загальних зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів прийняли звернення до Президента України з клопотанням про необхідність нагальних змін у податковому законодавстві, а Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України, на виконання рішення наради, оперативно розробив і подав на розгляд Верховної Ради України необхідні документи. Ішлося про зміни й доповнення до Законів України «Про податок на додану вартість», «Про єдиний митний тариф», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та «Про видавничу справу». Поданий пакет документів Верховна Рада розглянула у вересні 2000 р. і... перенесла розгляд цього питання на січень 2001 р.
Законопроект «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України з питань оподаткування в частині, що стосується видавничої справи», був проголосований лише у березні 2001 р. А через кілька днів був... відкликаний. Випадок у світовій законодавчій практиці безпрецедентний.
У травні 2001 р. законопроект був прийнятий. Але він був усіченим, переполовиненим, мало сприятливим до започаткування кардинальних змін. До того ж, був обмежений термін його дії — до 1 січня 2003 року.
У листопаді 2002 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні», яким передбачалося запровадження давноочікуваних пільг видавцям, поліграфістам, реалізаторам і покупцям друкованої продукції. Однак Президент України наклав на нього вето. Навесні 2003 р. Верховна Рада подолала вето Президента. Але уряд В.Януковича спеціальним рішенням запровадження дії цього закону переніс майже на рік пізніше — з 1 січня 2004 р. Але 17 грудня 2003 р. Президент України підписав Закон «Про державний бюджет України на 2004 рік», у якому в черговий раз було зупинено реалізацію передбачуваних для національного книговидання пільг. Податківці з 1 січня 2004 р. одержали законне право стягувати з вітчизняної видавничої продукції додаткові платежі, які вплинули на збільшення собівартості українських газет та періодики.
- Видавнича справа в україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми
- 1.1. Становище української видавничої справи у статистичному вимірі і порівнянні з європейськими країнами
- 1.2. Причини і витоки проблеми
- 1.3. Сучасне вітчизняне законодавство щодо видавничої справи
- 1.4. Тенденції в організаційному, тематичному, мовному та географічному аспектах
- Законодавство україни про видавничу справу
- Що таке видавництво і як його створити та зареєструвати
- 3.1. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв
- 3.2. Типові структури видавництв: український та зарубіжний досвід
- 3.3. Порядок створення видавництва
- 3.4. Порядок реєстрації видавництва
- 3.5. Порядок реєстрації друкованого змі
- Розробка видавничої програми
- 4.1. Поняття "видавнича програма" та чинники, які впливають на її зміст
- 4.2. Безпрограшні видання
- 4.3. Кон'юнктурні видання
- 4.4. Ексклюзивні видання
- Видавнича продукція та критерії поділу її на види
- 5.1. Поняття "видавнича продукція"
- 5.2. Періодичність
- 5.3. Характер інформації
- 5.4. Знакова природа інформації
- 5.5. Матеріальна конструкція
- 5.6. Мовна ознака
- 5.7. Формат
- 5.8. Повторність випуску
- 5.9. Інші критерії
- Оформлення періодичного видання
- 6.1. Загальні риси та ознаки оформлення газет
- 6.2. Визначення, завдання й функції оформлення періодичних видань
- 6.3. Обличчя видання
- 6.4. Головні складові газетної форми
- Постійні елементи газети
- 7.1. Заголовна частина газети
- 7.2. Розділові засоби
- 7.3. Службові деталі
- Основні розмірні та кількісні параметри видань
- 8.1. Формати видань
- 8.2. Обсяги видань
- 8.3. Об'єм редакторської роботи
- Книга як основний предмет видавничої діяльності
- 9.1. Подвійна природа книги
- 9.2. Змістова структура книги
- 9.3. Матеріальна структура книги
- Службова частина (апарат) видання
- 10.1. Апарат чи службова частина видання: теоретичний і практичний аспекти
- 10.2. Елементи службової частини на початкових сторінках
- 10.3. Елементи службової частини на прикінцевих сторінках
- Національні й міжнародні видавничі стандарти та правила їх застосування
- 11.1. З історії стандартів
- 11.2. Сучасний стан із застосуванням діючих та розробкою нових видавничих стандартів в україні
- 11.3. Міжнародна стандартна нумерація книг (isbn)
- 11.4. Міжнародна стандартна нумерація серіальних видань (issn)
- 11.5. Міжнародна система штрихового кодування видавничої продукції
- 11.6.Міжнародний знак охорони авторського права (copyright)
- Редакторські професії та фахові вимоги до них
- 12.1. Сфера застосування редакторських професій
- 12.2. Фахові вимоги
- 12.3. Функціональні обов'язки
- Редакційно-видавничий процес
- 13.1. Підготовчий етап
- 13.2. Редакційний етап
- 13.3. Виробничий етап
- 13.4. Маркетинговий етап
- Редагування як вид професійної діяльності і як складова редакційно-видавничого процесу
- 14.1. Термінологічні та творчі начала
- 14.2. Організація і зміст процесу редагування
- 14.3. Види редагування
- Редакторська підготовка тексту
- 15.1. Підготовка рукопису
- 15.1.1. Представлення матеріалу
- 15.1.2. Редагування матеріалу
- 15.1.3. Застосування власного стилю.
- 15.1.4. Визначення структури.
- 15.2. Оформлення книги
- 15.2.1. Принципи виміру й термінологія.
- 15.2.2. Характеристики шрифту
- 15.3. Розробка дизайну тексту
- 15.4. Підрахунок сторінок тексту
- Редакторська підготовка складових тексту: заголовки, цитати
- 16.1. Заголовки
- 16.2. Цитати
- Редагування текстів за допомогою комп'ютерних програм
- 17.1. "Революція" у практиці і теорії видавничої справи та редагування
- 17.2. Редактор і комп'ютерні засоби контролю правопису
- 17.3. Редактор і автоматизована система оптичного розпізнавання тексту та його переклад з іншої мови.
- Редакторська підготовка газетних, журнальних, рекламних та інформаційних видань
- 18.1. Газетно-журнальні видання
- 18.2. Рекламні видання
- 18.3. Інформаційні видання
- Редакторська підготовка наукових, науково-популярних та довідкових видань
- 19.1. Наукові видання
- 19.2. Науково-популярні видання
- 19.3. Довідкові видання
- Редакторська підготовка навчальних та художніх видань
- 20.1. Навчальні видання
- Тема 1. Історичні витоки видавничої справи в світі (від II тисячоліття до н. Є.)
- § 1. Попередники сучасних видань
- §2. Ранні осередки рукописної книги
- § 3. Роль рукописного книготворення в суспільному поступі
- 20.2. Художні видання
- 20.2.2. Редагування творів класичної літератури
- Редакторська підготовка перекладів
- 21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця
- 21.2. Ретроспектива перекладного книговидання в україні
- 21.3. Пошук іншомовного твору та його власника
- 21.4. Пошук перекладача та редагування перекладу
- 21.5. Оформлення службової частини перекладного видання
- Редакторська підготовка перевидань
- 22.1. Види перевидань
- 22.2. Критерії відбору та проблематика творів для перевидання
- 22.3. Робота над змістовою частиною видання
- 22.4. Робота над службовою частиною видання
- Взаємовідносини видавництва і поліграфічного підприємства
- 23.1. Еволюція відносин у блоці «видавництво — поліграфія» в умовах ринку
- 23.2. Основні вимоги до підготовки оригінал-макету та плівок, напередодні передачі їх до друкарні
- 23.3. Вибір поліграфічного підприємства
- 23.4. Відкриття замовлення в друкарні
- 23.5. Основні етапи роботи видавця з друкарнею після підписання плівок до друку
- Відносини видавництва і реалізатора друкованого продукту
- 24.1. Від ченців-книгонош — до мережі дистрибуції друкованих видань: ретроспектива
- 24.2. Центролізована і ринкова системи продажу друкованої продукції: переваги й недоліки
- 24.3. Складові системи продажу друкованих видань у ринкових умовах
- Договори у видавничій справі
- 25.1. Види договорів у видавничій справі
- 25.2. Структура типового договору та змістове наповнення його головних розділів
- Складові собівартості видавничої продукції та шляхи її зниження
- 26.1. Економічний мінімум для редактора-видавця
- 26.2. Структура витрат на конкретне видання
- 26.3. Методика складання кошторису
- 26.4. Шляхи зниження собівартості видавничої продукції
- 168 Видавнича справа та редагування