1.2 Структурні характеристики, види та цілі спеціальних інформаційних операцій

Як вважає російський науковець Расторгуєв, переваги спеціальних інформаційних операцій полягають у наступному.

1. Латентність (скритність) агресивних дій.

2. Практична відсутність людських втрат.

3. Можливість вести бойові дії на кілька фронтів.

4. Відсутність реваншистського ефекту.

5. Необізнаність опонента з точним арсеналом інформаційної війни.

6. Можливість поетапного охоплення населення (спочатку робляться акценти на лідерів думок, молодь, що може призвести до виникнення ефекту ланцюгової реакції).

7. Неможливість ідентифікації ворога.

8. Неможливість протидії впливу, якого не відчуваєш.

9. Відсутність видимих руйнувань, в результаті чого суспільство не може включити захисні механізми.

Проте, найвагоміші переваги подібних операцій:

* практична відсутність людських втрат;

* відносно невеликі витрати па проведення операції;

* відсутність реваншистського ефекту, оскільки переможені не відчувають свого програшу.

Польовим статутом ЗС США FM 33-1 встановлено кілька класифікацій інформаційних операцій (ІО).

Основою ділення першої класифікації є цілі приводів. Згідно них, IО поділяються на такі види [15].

1. Стратегічні IО. Їхньою метою є сприяння досягненню стратегічних цілей політики США, забезпечення національних інтересів країни. Характерною рисою подібних операцій є системне застосування можливостей не лише ЗС, а й інших державних і недержавних установ США, зокрема апарату Білого дому та президента.

Прикладами подібних дій може слугувати операції США "Сполох люті", що була спрямована проти Гренади (осінь 1979 р. - осінь 1983 р.) та операція проти Гаїті (весна-зима 1995 р.). Застосовувалися можливості адміністрації президента США, державного департаменту, USIA, ЦРУ. Результат - успішна психологічна підготовка та наступне супроводження американського вторгнення до цієї карибської країни (необхідно зауважити, що операцію США проти Гренади, як і інші подібні операції треба розглядати у контексті світової міжнародної ситуації, що склалася на час їхнього проведення).

2. Оперативні IО. Метою проведення цих IО є сприяння здійсненню американських операцій, що мають обмежені цілі.

Прикладом може слугувати операція, що була спрямована проти Іраку, та здійснювалася протягом півроку (осінь 1990 р. - весна 1991 р.). У діях застосовувалися сили та засоби як державних, так і "незалежних" установ. Масштаби операцій добре характеризує такий факт: загальний обсяг радіомовлення країн Західної коаліції на Ірак досягав у січні - лютому 1991 р. 650 годин за добу, тоді як середній обсяг протягом кількох років не перевищував 15 годин за добу. Тільки за один день (31 січня 1991 р.), через агентство "Рейтер" було розповсюджено 5 мільйонів листівок.

3. Тактичні IО. Завданням цих IО є забезпечення тактичних потреб американського військового командування або зовнішньополітичних відомств у країнах, які є об`єктом їхнього інтересу. Рішення щодо проведення подібних операцій ухвалюється на невисокому рівні (до керівника операцій у цьому районі включно). Здійснюються вони штатними силами без залучення додаткових сил та засобів.

Як приклад можна навести інформаційна операція "Забезпечення спокою", здійснену після "Бурі в пустелі" протягом півроку (весна - літо 1991 р.) на території іракського Курдистану та півдні країни (місці компактного проживання шиїтської меншини).

Мету операції влучно відображає назва. Під час її проведення використано сили армійської системи IО [15].

Другою класифікацією американського статуту є класифікація за видами, тобто за завданнями здійснення приводів.

1. IО з підтримки воєнних дій. Ці операції мають два напрями:

а) безпосередня підтримка духу власного війська та подолання негативного ставлення до нього місцевого населення;

б) деморалізація армії противника, збільшення протиріч між нею та населенням.

Близькою до цього типу операцій є робота з цивільним населенням, що в США є окремим напрямом військової діяльності й забезпечується спеціальними підрозділами.

2. IО, що спрямовані на дезінформування противника. Їх можна вважати певним різновидом приводів першого виду. Доцільність виділення як окремого виду випливає з специфіки застосовуваних прийомів.

3. IО в конфліктах низької інтенсивності. Прикладом подібних операцій може бути психологічна операція ЗС США в Сомалі. Окремі фахівці вважають, що така операція проводилася і в Боснії до введення військ НАТО. Цікавий приклад аналізу таких дій на матеріалі партизанської боротьби контрас у Нікарагуа вміщено в роботі "Психологічні операції у партизанській боротьбі".

4. Спеціальні операції. До них відносять, зокрема дії, що спрямовані на зміну точки зору конкретних людей, які ухвалюють рішення за допомогою ЗМІ та інших дистантних методів впливу на психіку. Класичним їхнім прикладом можна вважати агітаційні кампанії навколо радянських лідерів 80-хроків, передусім М. Горбачова. До подібних приводів відносять також дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації. Необхідно підкреслити, що методи цих приводів найширше використовуються за мирних часів. Тому їх вивчення і становить найбільший інтерес у цій роботі.

За Статутом, інформаційні операції переслідують такі цілі [24].

1. За мирних часів: політична дестабілізація у державі-противниці; деморалізація народу й армії; створення образу всемогутності сторони, що проводить операцію та підтримка впевненості у цьому; створення та поглиблення розбрату між політичними силами; формування інформаційних передумов соціального вибуху.

2. У воєнний час: підрив морального духу армії противника; внесення розбрату між армією і народом; дезiнформування противника; підбурювання населення до непокори владі; підтримка політичної опозиції; забезпечення дружнього ставлення до армії сторони, що здійснює операцію.

3. У післявоєнний час: забезпечення процесу формування влади, яка має дружнє ставлення до сторони, що здійснює операцію; виявлення осередків опору; боротьба зі шкідливими чутками; сприяння програмам гуманітарної допомоги.

Для організації спеціальних інформаційних операцій доцільно використовувати усі можливі канали інформаційного впливу. Від таких традиційних, як розповсюдження листівок, зокрема за допомогою авіації, плакатів, графіті, поширення чуток, до прямого супутникового телерадіомовлення та використання можливостей Інтернету. Дуже важливою проблемою є встановлення рівноваги між цими каналами, їхнє правильне, найефективніше застосування [15].

У світовій, насамперед американській, та, певною мірою й у російській, науці наявні ґрунтовні дослідження окремих каналів пропагандистського впливу, що використовують під час здійснення інформаційних приводів.

Цікавим є пропагандистську ефективність FM-радіостанцій музичного формату. Суть цього феномена полягає швидше за все у сугестивній природі радійного впливу. Принципова фоновість сприйняття радіомовлення створює чудові умови для впливу на підсвідомість за методом "двадцять п`ятого кадру".