2.2 Характерні особливості різних типів ІО та приклади застосування їх в «гарячих точках»

Розглянувши загальну схему здійснення інформаційних операцій, докладніше проаналізуємо характерні особливості різних типів інформаційних операцій.

Операції, що реалізують вплив на субєктів, що ухвалюють рішення (СУР).

По-перше, розглянемо визначення поняття «субєкт, який ухвалює рішення». Традиційно це поняття охоплює сукупність трьох доволі різних частин:

а) особи, які ухвалюють рішення;

б) компактні структури, що ухвалюють рішення (адміністрації, штаби, комісії тощо);

в) розподілені, або мережеві, структури, що ухвалюють рішення.

Незважаючи на певні зміни, що відбулися останніми десятиріччями у процесі ухвалення рішень, роль політичного лідера, державного діяча залишається надзвичайно важливою, а у багатьох випадках - вирішальною. Саме на цьому припущенні ґрунтується ідея впливу на свідомість осіб, які ухвалюють рішення (ОУР).

Операції, спрямовані проти ОУР, можна розділити на два типи: контактні та позаконтактні, або дистантні.

Контактні операції відомі з давніх часів. Їхнє підґрунтя - ідея підведення агентів до ОУР і реалізація через них впливу на рішення. Екзотичним прикладом подібних дій є операції венеціанської розвідки XVI століття. За тих часів основним суперником Венеції у боротьбі за вплив та панування у Середземноморї була Османська імперія. Використовуючи звичаї турків, венеціанська розвідка неодноразово розробляла та здійснювала багатокрокові операції щодо цілеспрямованого введення вихованих дочок своїх правлячих сімейств у гарем турецького султана, щоб ті досягали в ньому стану «улюбленої дружини» і спрямовували політичні прагнення султана у сприятливому для Венеції напрямі.

Для порівняльної характеристики стереотипів мусульманської та європейської свідомості показовим є такий факт. В момент небезпеки європеєць намагається передусім врятувати дітей, потім дружину і тільки потім мати, мусульманин же намагається врятувати матір; аргументація тут приблизно така: дітей можна ще народити, ніхто не заборонить одружитися з іншою жінкою, але матір вже не повернеш.

Наведений приклад доводить надзвичайну залежність інформаційних операцій від структури суспільства, особливо його панівних кіл.

Суттю інформаційних операцій проти ОУР є використання особливостей їхніх психотипів. За конкретних соціальних умов ОУР стають люди певного психологічного типу, знаючи який можна здійснювати вплив на структуру їхньої комунікації, а через це - забезпечувати успішне маніпулювання ними [18, 248].

Капали передачі інформації ОУР можуть бути найрізноманітнішими. Можна ефективно використовувати засоби масової інформації, настійний живопис (графіті), чутки, навіть офіційні документи. Головною вимогою до каналу є максимальна ймовірність доведення інформації до відома ОУР. Американський науковець Р. Чалдіні, фахівець у сфері психології впливу, після ретельного аналізу емпіричного матеріалу виокремлює сім основних механізмів психологічного впливу. Вони побудовані за схемою «посилка» - «відповідь». На підґрунті кожного механізму може бути побудовано сценарій, схему реалізації дистантного впливу на ОУР. Їхній аналіз є, на погляд автора, дуже складним науковим завданням.

Операції, спрямовані па інших субєктів ухвалення рішень_; типологічно близькі до операцій проти ОУР. При їхньому плануванні та здійсненні необхідно враховувати, що навіть субєкти ухвалення рішень другого типу, не кажучи вже про третій, мають певну структуру і «живуть своїм внутрішнім життям», тобто є соціальним організмом. Тому необхідно досліджувати внутрішні взаємозвязки, стосунки в організації. Зокрема, дуже важливо зясувати неформальну структуру, порядок та процедуру ухвалення рішень, наявність ворогуючих партій (фракцій) тощо. Одним з методів врахування подібних характеристик є розробка структурно-інформаційних карт організації. Йдеться насамперед про необхідність врахування структур внутрішньої комунікації у СУР.

Важливішим підтипом операцій, спрямованих проти СУР, можна вважати підготовку та сприяння просуванню майбутніх політичних лідерів.

Операції, спрямовані на компрометацію, завдання шкоди опонентам. Подібні операції найчастіше здійснюються з метою послаблення позицій і/або, якщо це можливо, «усунення» опонентів на першому етапі операцій з дестабілізації, «виключення» їх з процесів соціально-політичної комунікації або обмеження їхнього впливу на неї. Зміст поняття «матеріал, що компрометує» суттєво залежить від національних, історичних та інших умов. Те, що є компроматом для одного часу, необовязково є таким за інших часів. Необхідно зазначити, що поняття компромату жорстко повязане з чинною ідейно-політичною гегемонією.

Можна розрізняти два основні типи компрометувальних операцій.

1. Спрямовані на підрив гегемонії.

2. Спрямовані па витіснення певної особи (групи осіб) з панівного прошарку.

Операції першого типу детальніше описані у наступному розділі. Найпоширенішими є операції другого типу. їхнім прикладом є хакерські дії в Інтернеті. Невідомі знищують або спотворюють web-сторінки політичних ворогів. Дуже поширена заміна правильних посилань (ліпків) на неправильні, що виводять, наприклад, на порнографічні сайти. У 1997-1999 pp. зазнали подібних впливів web-сторінки президентів Польщі, Білорусі та Іраку.

Одним з найактуальніших прикладів подібних масованих кампаній можна вважати дії, спрямовані па формування негативного іміджу країни у світовому інформаційно-символічному просторі. Розглянемо цю проблему на прикладі України.

Проблема міжнародного іміджу України - одна з найпопулярніших тем дискусій перших років незалежності. У 1992- 1994 pp. вона розглядалася переважно в контексті боротьби за самостійність, утвердження державного суверенітету. Основна причина негативного сприйняття України світовим суспільством вбачалася в тім, що світ дивився на неї крізь «московські окуляри» [18, 251].

На ґрунті здійсненого українськими науковцями аналізу великого масиву впливової західної (американської та англійської) преси можна стверджувати, що у цих ситуаціях чітко простежується наявність єдиного координаційного центру, діяльність якого має прихований характер та здійснюється насамперед із застосуванням синергетичних механізмів. Найвідомішим прикладом, на думку автора, є масована кампанія щодо ядерного роззброєння України. Найпомітнішим моментом цієї кампанії була публікація таємної доповіді ЦРУ щодо кризового становища в Україні у грудні 1993 р. Інформаційна операція досягла мети у січні 1994 p., коли у Москві було підписано спільну Заяву США, РФ та України щодо ліквідації української ядерної зброї.

Напередодні практично кожної важливої зовнішньополітичної акції США стосовно України в американській пресі здійснюється кампанія, що має на меті «натиснути» на українську дипломатію. Українські високопосадовці починають виправдовуватися, переговорні позиції відразу погіршуються, що призводить до якісних змін у характері та обсязі поступок. Найпоказовішим можна вважати скандал навколо поводження НБ України з кредитами МВФ, застрільником якого виступала найвпливовіша англійська бізнес-газета «The Finansical Times» (зима-весна 2000 p.).

Показовою з цього боку є також інформаційна кампанія навколо продажу станцій радіотехнічної розвідки «Кольчуга» до Іраку, яка продемонструвала як велику ефективність цього засобу зовнішньої політики США, так і майже повну неготовність України до обстоювання своїх національних інтересів у сучасних умовах.

Операції, спрямовані на дестабілізацію політичного (економічного) стану. Подібні операції є важливим видом інформаційних операцій. Основною їхньою метою є дестабілізація політичної ситуації в регіоні, країні, створення умов для досягнення певної мети, наприклад, приведення до влади дружньо налаштованих урядів (або зміна політичного курсу).

Необхідно чітко усвідомлювати, що дестабілізацій ніде, ніколи та за жодних обставин не може бути самоціллю. Для зясування мети операції, її дослідження чи з метою захисту від неї вкрай необхідно розглядати події відповідно до ситуації. Нині існує широкий набір методик і сценаріїв подібних операцій. Практично всі вони побудовані за трикомпонентною схемою [18, 253].

1. Дискредитація влади з метою її подальшої делегітимації (підрив чинної гегемонії або її певних складових).

2. Створення та подальша підтримка опозиції (формування ядра майбутньої гегемонії).

3. Приведення опозиції до влади та закріплення позитивних результатів операції.

Необхідно ще раз підкреслити умовність цієї та інших подібних схем. Можна розглядати операції, метою яких є так звана «керована нестабільність».