Класифікація електронних видань

Виникнувши на базі книжкових видань, електронні видання часто характеризуються тими ж параметрами. Тематика і формат книжкового видання визначають цільове призначення для тієї або іншої категорії читачів. Формат екрана також визначає можливості відображення інформації. Однак, незважаючи на те що зображення на екрані має два фізичних виміри, як і сторінка книги, мінливість зображення на екрані і послідовність пред'явлення інформації додають третій вимір – тимчасове. Дія в електронних виданнях, що відбувається в часі, дозволяє говорити про них як про комбінації комп'ютерних і відеотехнологій. У деяких визначеннях під електронним виданням мається на увазі сукупність текстової, візуальної, аудіо й іншої інформації, представленої на електронному носії або в мережевому варіанті.

З погляду класифікації електронних видань їх можна також представити як комбінацію ідей і технологій. Це свідчить не тільки про різноманіття видів електронних видань, але і великій розмаїтості засобів, застосовуваних при їхньому створенні. З іншого боку, електронні видання сполучать технічне і програмне забезпечення з метою пред'явлення інформації користувачеві. Можна говорити про їхню відмінність по інтерфейсі користувач – система. Загальним для всіх електронних видань є сполучення цифрових методів опису інформації і цифрових способів керування нею при пред'явленні. Цифрова інформація має потенційну можливість зберігатися вічно.

Підсумовуючи сказане, приведемо схему, відповідно до якої визначені фактори, по яких можна ввести класифікацію електронних видань по змісту, технологічній базі, комплексності й іншим аспектам.

Класифікація електронних видань може вестися по декількох ознаках. Найбільш істотними з них нам представляються наступні:

• періодичність видання;

• коло споживачів продукції;

• вид видання;

• спосіб поширення;

• формат видання.

Сказане ілюструється класифікаційною діаграмою, представленої на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 – Класифікаційна діаграма

Коло споживачів продукції або коло користувачів електронних видань досить широке і різноманітний. До них можна віднести учнів, що використовують електронні підручники, туристів і відвідувачів музеїв, що за допомогою електронних видань можуть робити віртуальні подорожі й огляд пам'ятників культури, фахівців, що використовують довідкові й інші допомога зі своєї спеціальності, дітей, що "відвідують" мультимедійні віртуальні спектаклі і т.д. Ці видання поширюються переважно на компакт-дисках і розраховані на мультимедійний комп'ютер.

Наукові і технічні видання, переважно періодичні, розраховані на широке коло науковців, фахівців і викладачів і стають усе більш популярними, головним чином завдяки випереджальною, у порівнянні з друкованими виданнями, можливістю ознайомлення з ними, а також у зв'язку з більшою простотою і дешевиною одержання інформації, простоті її витягу і можливості контекстного перегляду авторських посилань і супутніх матеріалів. Останнім часом основним середовищем поширення таких видань стала глобальна мережа Інтернет.

Супутніми для всіх розглянутих вище різновидів електронних видань є рекламні матеріали. У більшість електронних видань, як, утім, і в друковані, украплюється реклама у всіляких формах. Найпростіших і природна з цих видів – реклама фірми, що робить дане електронне видання, що включає в себе як мінімум інформацію про інші електронні видання даного профілю, випущених або підготовлюваних до випуску цією фірмою. У періодичних електронних виданнях реклама автоматично переноситься зі зверстаних сторінок оригіналу в електронне видання. У виданнях, розповсюджуваних по глобальних мережах, саме оформлення сайтів, сторінок і інтерфейсів уже містить рекламні елементи, зокрема, анімаційні.

Види видань, розмаїтість яких уже порушено в класифікації по попередній ознаці, тісно зв'язані з користувачами. Тут можна обмежитися ознаками періодичності і тематичної області, до якої видання відноситься. Щоденні і щотижневі видання поширюються практично тільки в мережевих середовищах, причому вони можуть, зокрема, поширюватися шляхом розсилання, тобто повне видання, а частіше – окремі його тематичні рубрики посилаються тим користувачам, що на них підписалися. По тематичній області коло електронних видань досить широкий. Так, на нематеріальних носіях поширюються:

• навчальні посібники (навчання іноземним мовам, конспекти лекцій, методичні вказівки по виконанню практичних і лабораторних робіт, тексти рефератів і доповідей і ін.);

• наукові журнали (як правило, добірка з декількох випусків журналів разом із програмними пакетами і супутніми рекламними матеріалами);

• дитячі видання у формі мультимедійних сценаріїв казкового, пригодницького, літературно-художнього і навчального типу;

• художня і науково-популярна література (звичайно в PDF-форматі або в архівіруваній формі). Ці видання становлять інтерес для всіх груп читачів, тому на рис. 1.2 їм відповідає позиція «Загальні»;

• енциклопедичні і довідкові видання, іноді багатотомні, у тому числі аналоги раніше виданих енциклопедій, наприклад Grolier, Laruss, і специфічно комп'ютерні – інтерактивний атлас світу, географічний довідник, атлас автомобільних доріг і ін. В електронному виді створюються зараз і інші довідково-картографічні системи. Для багатьох великих міст вони вже створені і дозволяють не тільки знайти потрібний будинок по відомій адресі, але й оптимізувати маршрут до місця призначення.

У мережевих середовищах, наприклад у мережі Інтернет, поширюються електронні видання переважно періодичні, зокрема:

• не тільки окремі навчальні посібники, але і цілі навчальні цикли для дистанційного навчання і самостійного вивчення;

• винятково широке коло наукових, науково-популярних і технічних журналів, починаючи з комп'ютерних (Computer World, Computer Week/Moskow, CompuLog і ін.) і мережевих (Internet Journal, CrazyWeb, LANMagazine) і кінчаючи музичними й ігровими;

• суспільно-політичні журнали, наприклад широко відомий «Вогник»;

• літературно-художні видання, у тому числі журнали («Новий світ», «Іноземна література», «Жовтень», «Арт-Петербург», причому останній являє собою культурний альманах, що існує тільки в Інтернету), «Літературна газета» і ін.;

• бібліографічні покажчики і реферати типу Book Review і електронної бібліотеки служби «ИНФОМАГ»;

• газети (наприклад, «Аргументи і факти», «Аномалія», «Вести», «Вечерний Минськ», «Натали»,«Вісті», «Учительська газета»);

• розважальні видання («Знайомства», «Вечірній клуб», «П'яте колесо», «Віра, Надія, Любов»);

• спеціалізовані рекламні видання.

По способі поширення всі електронні видання можна розділити на дві великі групи, а саме:

• розповсюджувані на фізичних носіях, переважно компакт-дисках;

• розповсюджувані в мережах, як локальних (наприклад, мережна електронна бібліотека навчального інституту), так і глобальних.

Так само як і друковані, електронні видання можуть бути класифіковані по формату. Однак якщо в друкованому виданні формат характеризує фізичні розміри видання, то в електронному виданні формат описує те, яким образом у файлі представлена інформація, що утримується в даному виданні. Починаючи з 80-х рр. електронні видання поширювалися в текстовому форматі, спочатку під DOS (txt), а потім під Windows і інші платформи. В даний час використовуються, як уже відзначалося вище, два основних гіпертекстових формати, а саме HTML і PDF, причому останній зберігає всю інформацію в графічній формі. Якщо у виданні міститься цифрова анімація, а тим більше цифрові аудіо- і відео – фрагменти, то такі електронні видання називають мультимедійними. Хоча це і не назва формату, але важлива характеристика того, які цифрові формати можуть утримуватися у виданні.