Становлення і розвиток книгодрукування
Книгодрукування було винайдено в Китаї в VII ст. н.е., однак використовувалося лише в монастирях. Спочатку китайські монахи вирізували з дерева рельєфні тексти та ікони в їх дзеркальному відображенні, потім змащували їх фарбою і відтискали на папері зображення (цей процес отримав назву ксилографія).
У 1403 р. корейці навчились виготовляти чавунний шрифт за допомогою штампування й матричних форм.
347
Продовження таблиці
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
5. | XIV-XV ст. | 2 я ю 1 & С | Розповсюдження технології виготовлення паперу; заснування книгодрукування; винайдення друкарського верстата | країни Європи, ЛіШен Іоанн Гутенберг, Німеччина |
6. | XV-XIX ст.. | Удосконалення технологічних процесів книгодрукування, розширення його осередків | Франциск Скорина Степан Дропан Іван Федоров Є. Плете не цький | |
7. | XIX ст. | Винайдення друкар -ської машини (розвиток поліграфічного машинобудування); індустріалізація ринку книгодрукування | Фрідріх Кеніг, Німеччина Країни Європи, Росія | |
8. | XXI ст. | О X .о д Є ! | Поява "електронної" книги, створення електронних версій документів, заміна лінійного тексту на нелінійний гіпертекст Створення "електронного " паперу | Компанії МІСГ050Й, АгїоЬе, ЕуегуЬоок, ІЧиуоМесІіа, ЗойЬоок, Не\у1е« Раскагсі, Еіпк, 8іпЬоп |
Хронологічно першою формою книги вважається глиняна табличка. Знаменита бібліотека ассірійського царя Аш-шурбаніпала (668-626 рр. до н. є.), яку він зібрав у Ніневії, складалася з майже тридцяти тисяч глиняних табличок з текстом, виконаним клинописом. У Індії й на Цейлоні в ті часи існували книги з пальмового лисття, скріплені у вигляді віяла.
Книги-сувої на скріплених кінцями аркушах папірусу використовувалися в Древньому Єгипті в ІІІ-ІУ тис. до н.е. їхня довжина досягала 10 метрів.
346
У II столітті до н.е. виник новий писальний матеріал — пергамент, що обумовив перехід від сувою до кодексу. Конструкція кодексу сходить до дерев'яних поліптихів, що використовувались у Древньому Римі як своєрідні зошити для запису (дощечки, що становили поліптих натирали воском, по якому видряпували написи). Найдавніший збережений кодекс на пергаменті відноситься до IV століття. Кодекс (триптих) XI століття з трьох навощених дощечок зі збереженим на воску текстом був знайдений в 2000 році в Новгороді. Це одна з найдавніших нині відомих книг Русі. Кодекс був у вжитку довгий час, не менш 2—3 десятиліть. З XIII століття основним писальним матеріалом стає папір. У Європу папір прийшов після захоплення арабських паперових млинів у часи Реконкісти в Іспанії та через Грецію. До нас дійшли арабські паперові рукописи, що відносяться до IX століття. Існує версія, що в 751 році китайці напали на арабів у Самарканді, але потерпіли поразку, а серед узятих арабами бранців виявилися паперові майстри, від них і було перейнято мистецтво.
Папір високої якості європейці навчилися робити тільки наприкінці XIII століття, у XV столітті випуск його освоїли в Німеччині. Ще через 100 років вартість паперу знизилась, настільки, що друкарство змогло приносити прибуток.
- Особливості електронних видань
- Основні ознаки видань
- Структура, реквізити та допоміжний апарат видань
- Класифікація видань за структурою
- Класифікація видань за інформаційними ознаками
- Класифікація видань за інформаційними ознаками
- Класифікація періодичних і продовжуваних видань
- Характеристика типів
- Класифікація електронних видань
- Еволюція книги як матеріально-конструктивного об'єкта
- Становлення і розвиток книгодрукування
- Становлення і розвиток книгодрукування
- Документознавчий підхід до визначення поняття «книга»
- Структура книги
- Зм 22, Періодичні та продовжувані видання
- Характерні ознаки
- Риси експрес-інформації
- Класифікаційна
- 322 Юзвитку дитини
- Класифікація видань за обсягом інформації
- Класифікація видань за аналітико-синтетичним переробленням інформації
- Класифікація видань за інформаційними знаками
- Інформації
- 322 Юзвитку дитини
- Класифікація видань за обсягом інформації
- Класифікація видань за складом основного тексту
- Класифікація видань за обсягом інформації
- Класифікація видань за складом основного тексту
- Характеристика типів
- Характеристика виду