Класифікація видань за обсягом інформації
За обсягом інформації, що міститься у традиційному виданні (кількістю сторінок тексту), воно може бути подано у вигляді книги, брошури, листівки.
Загальна характеристика традиційних видань за обсягом розміщеної в них інформації подана в таблиці 5.9.
Таблиця 5.9 Класифікаційна характеристика видань за обсягом
№ | Вид | Загальна характеристика |
1. | Книга | Книжкове видання обсягом понад 48 сторінок |
2. | Брошура | Книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок |
3. | Листівка | Аркушеве видання обсягом від 1 до 4 сторінок |
Класифікація видань за складом основного тексту
За складом основного тексту розрізняють моновидання та збірники.
Загальна характеристика видань за складом основного тексту наведена в таблиці 5.10.
Таблиця 5.10 Класифікаційна характеристика видань за складом основного тексту
№ | Вид | Загальна характеристика |
1. | Моновидання | Видання, що містить один твір |
2. | Збірник | Видання, що містить ряд творів |
До терміну «збірник» дається примітка: «Залежно від періодичності розрізняють неперіодичний, періодичний та продовжуваний збірник». Узагальнююче поняття цього
323
ЗМ 20. Типологічні ознаки електронних
видань
■■
Коло питань: Особливості електронних ресурсів. Класифікація електронних видань, характеристика видань за типом носія або характером доступу, за характером взаємодії з користувачем, за видами розповсюдження, статусом та наявністю друкованого еквіваленту.
Особливості електронних ресурсів
Як було зазначено в попередньому змістовому модулі, електронні видання — це категорія електронних ресурсів, що вирізняється редакційно-видавничою обробкою та наявністю вихідних даних, тому й варто почати з аналізу електронних ресурсів.
Під впливом інформаційних технологій постійно з'являються нові види електронних ресурсів (програмне забезпечення, бази даних, мультимедійні продукти тощо), розширюються межі традиційної системи видань, формуються типи електронних документів (мережеві версії друкованих видань, онлайнові газети та часописи, додатки до традиційної преси, колекції посилань, огляди, дайджести,
Особливий інтерес викликають динамічні електронні документи, які змінюють інформаційний вміст за певних умов використання (наприклад, відповіді на запити до баз даних) та електронні ресурси, які оперують за даними, що надходять у реальному часі (наприклад, від віддалених датчиків), або такі електронні документи, як законодавчі акти або стандарти, інформаційний вміст яких може змінюватися при офіційному редагуванні. Своєрідність інтерактивних мультимедіа — постійне оновлення, при якому вміст електронного ресурсу може бути цілком оновленим.
Оскільки електронні ресурси різноманітні та знаходяться в постійному розвитку, переліки термінів, які позначають їх види, завжди будуть приблизними, незакінченими.
На сьогодні не існує єдиного термінологічного стандарту щодо різновидів електронних ресурсів. Термінологія наводиться в І8ІШ(ЕК) [37], в міждержавних стандартах ГОСТ 7.82-2001 [7], ГОСТ 7.83-2001 [6]; ряд термінів наводиться у форматі бібліографічного опису ІІНІМАКБ [38].
Деякі терміни також подані в низці довідників і словників з інформаційних та комп'ютерних технологій та у наукових публікаціях відповідної тематики. На сьогодні продовжуються дослідження еволюції електронних ресурсів, ведеться узагальнення інформації про специфічні ознаки для розвитку їх типології.
Тип ресурсу визначається типом вмісту, тобто типом інформації, яка призначена для сприймання людиною, також типом даних, що характеризуються певними властивостями та операціями, які виконуються над ними, або типами знакової природи інформації (певна форма знаків, якими фіксується та передається інформація в ресурсі).
Характеристика основних типів вмісту електронних ресурсів зведена в таблицю 5.15. Вказані в таблиці електронні програми можна поділити на системні, прикладні та сервісні.
Комбіновані ресурси, у свою чергу, поділяються на інтерактивні мультимедіа (системи, що дозволяють одночасне використання різноманітних засобів відображення та передачі інформації) та онлайнові служби, системно орієнтована діяльність яких забезпечує доступ до інформації та її використання в мережі Інтернет.
Кожна з наведених категорій ресурсів має кілька рівнів поділу, що надає гнучкості в підходах до каталогізації їх різних типів.
332
333
1
країни Європи, ЛіШен
XIV-
XV ст.
Іоанн Гутенберг, Німеччина
Є
Франциск Скорина Степан Дропан Іван Федоров Є. Плетенецький Фрідріх Кеніг, Німеччина
Країни Європи, Росія
і
о
XV-
XIX ст..
6.
9 •І
Розповсюдження технології виготовлення паперу; заснування книгодрукування; винайдення друкарського верстата Удосконалення технологічних процесів книгодрукування, розширення його 1 осередків
XIX ст.
Компанії Місгобоп, АсіоЬе, ЕуегуЬоок, №уоМе(ііа, ЗойЬоок, Не\УІеІІ Раскагй, Еіпк, 8іпЬоп
Винайдення друкарської машини (розвиток поліграфічного машинобудування); індустріалізація ринку книгодрукування
XXI ст.
о
х а
о. 2 А х
С й
Поява "електронної" книги, створення електронних версій документів, заміна лінійного тексту на нелінійний гіпертекст Створення "електрон-ного " паперу
і і
Хронологічно першою формою книги вважається глиняна табличка. Знаменита бібліотека ассірійського царя Аш-шурбаніпала (668-626 рр. до н. є.), яку він зібрав у Ніневії, складалася з майже тридцяти тисяч глиняних табличок з текстом, виконаним клинописом. У Індії й на Цейлоні в ті часи існували книги з пальмового лисття, скріплені у вигляді віяла.
Книги-сувої на скріплених кінцями аркушах папірусу використовувалися в Древньому Єгипті в ПІ-ГУ* тис. до н.е. їхня довжина досягала 10 метрів.
У II столітті до н.е. виник новий писальний матеріал — пергамент, що обумовив перехід від сувою до кодексу. Конструкція кодексу сходить до дерев'яних поліптихів, що використовувались у Древньому Римі як своєрідні зошити для запису (дощечки, що становили поліптих натирали воском, по якому видряпували написи). Найдавніший збережений кодекс на пергаменті відноситься до IV століття.
Кодекс (триптих) XI століття з трьох навощених дощечок зі збереженим на воску текстом був знайдений в 2000 році в Новгороді. Це одна з найдавніших нині відомих книг Русі. Кодекс був у вжитку довгий час, не менш 2—3 десятиліть.
З XIII століття основним писальним матеріалом стає папір. У Європу папір прийшов після захоплення арабських паперових млинів у часи Реконкісти в Іспанії та через Грецію. До нас дійшли арабські паперові рукописи, що відносяться до IX століття. Існує версія, що в 751 році китайці напали на арабів у Самарканді, але потерпіли поразку, а серед узятих арабами бранців виявилися паперові майстри, від них і було перейнято мистецтво.
Папір високої якості європейці навчилися робити тільки наприкінці XIII століття, у XV столітті випуск його освоїли в Німеччині. Ще через 100 років вартість паперу знизилась, настільки, що друкарство змогло приносити прибуток.
Становлення і розвиток книгодрукування
Книгодрукування було винайдено в Китаї в VII ст. н.е., однак використовувалося лише в монастирях. Спочатку китайські монахи вирізували з дерева рельєфні тексти та ікони в їх дзеркальному відображенні, потім змащували їх фарбою і відтискали на папері зображення (цей процес отримав назву ксилографія).
У 1403 р. корейці навчились виготовляти чавунний шрифт за допомогою штампування й матричних форм.
346
347
ЗМ 22, Періодичні та продовжувані видання
Коло питань: Класифікація видань за періодичністю, особливості періодичних видань, газета як джерело оперативної інформації, журнал як вид періодичного видання, бюлетені, періодичні збірники, календарі та експрес-інформація.
Класифікація видань за періодичністю
Класифікацію видань за періодичністю показано на
схемі 5.7.
і Види видань
продовжувані
І збірники
альманахи
бюлетені ;ок
Схема 5.7. Види видань за періодичністю Кожен із зазначених видів видань має відповідне читацьке спрямування виходить з визначеною метою. Наприклад, допомагає у вивченні конкретного питання, інформує про результати проведених наукових досліджень, пояснює у доступній формі основи наукових знань тощо.
364
Цільове призначення — головна ознака, що визначає відмінні особливості конкретного видання., Від цільового призначення залежить обсяг, характер викладу матеріалу, структура та оформлення того чи іншого видання.
Особливості періодичних видань
«Періодика» — грецьке слово, що означає «той, що знову приходить, наступає або повертається».
Періодичне видання виходить через визначені проміжки часу постійним для кожного року числом випусків (номерів), що не повторюються змістом, типово (однотипно) оформлені, нумерованими та/або датованими випусками, які мають загальну назву.
Характерні риси періодичних видань наведено на схемі 5.8.
Характерні риси періодичних видань
різноплановість та актуальність змісту
наявність однієї або декількох організацій, органом котрої виступає видання
відповідність заголовка характеру видання, що не змінюється протягом тривалого часу
оперативність та регулярність виходу у світ
|
|
|
| . |
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Схема 5.8. Характерні риси періодичних видань
365
П еріодичне видання є одним із основних засобів системі масової комунікації. Класифікацію періодичних видань за регулярністю виходу у світ, місцем випуску та сферою розповсюдження показано на схемі 5.9.
За регулярністю виходу у світ
За місцем випуску
щоденні
та сферою розповсюдження
місцеві
щотижневі
газета, журнал,
регіональні
бюлетень,
загальнодержавні
календар,
щомісячні
експрес-
інформація тощо
щоквартальні
закордонні
щорічні тощо
Схема 5.9. Класифікація періодичних видань
Газета як джерело оперативної інформації.
Газета — основний вид періодичного видання, що виходить через невеликі проміжки часу, яке містить офіційні матеріали, оперативну інформацію та статті з актуальних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори та рекламу [4].
Замовником першої газети був французький лікар і філантроп Гефраст Ренодо (1586—1653 рр.)
Традиційно газетне видання випускається у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу визна-
366
ченого формату, видавничо пристосоване до певної специфіки.
Обсяг газети може складати від 2 до 100 і більше сторінок.
Класифікацію газетних періодичних видань показано в таблиці 5.25.
Таблиця 5.25 Класифікація газетних періодичних видань
№ | Ознака | Вид | Різновид |
1. | За функціональністю | Загальнополітичні Спеціалізовані Спеціальні випуски | Професіональна, профспілкова, партійна тощо. 3 питань культури, літератури, мистецтва, релігійна. Рекламна, для відпочинку, для дітей та юнацтва |
2. | За видавцем (засновником) | Державні, партійні, профспілкові, кооперативні, комерційні, творчої спілки, товариства та ін. |
|
3. | За часом випуску | Ранішні, вечірні |
|
4. | За періодичністю | Щоденні, щотижневі, щомісячні |
|
5. | За місцем видання | Загальнонаціональні, регіональні, місцеві, корпоративні |
|
6. | За матеріальною конструкцією | Окремі одиничні номери (випуски), комплекти |
|
Види газет за функціональними ознаками наведено в таблиці 5.26.
367
- Особливості електронних видань
- Основні ознаки видань
- Структура, реквізити та допоміжний апарат видань
- Класифікація видань за структурою
- Класифікація видань за інформаційними ознаками
- Класифікація видань за інформаційними ознаками
- Класифікація періодичних і продовжуваних видань
- Характеристика типів
- Класифікація електронних видань
- Еволюція книги як матеріально-конструктивного об'єкта
- Становлення і розвиток книгодрукування
- Становлення і розвиток книгодрукування
- Документознавчий підхід до визначення поняття «книга»
- Структура книги
- Зм 22, Періодичні та продовжувані видання
- Характерні ознаки
- Риси експрес-інформації
- Класифікаційна
- 322 Юзвитку дитини
- Класифікація видань за обсягом інформації
- Класифікація видань за аналітико-синтетичним переробленням інформації
- Класифікація видань за інформаційними знаками
- Інформації
- 322 Юзвитку дитини
- Класифікація видань за обсягом інформації
- Класифікація видань за складом основного тексту
- Класифікація видань за обсягом інформації
- Класифікація видань за складом основного тексту
- Характеристика типів
- Характеристика виду