logo search
інтелектуальна власність

1995 Року № 532 «Про державну реєстрацію прав автора на твори

науки, літератури і мистецтва» (далі – Постанова 532) було

визначено порядок здійснення державної реєстрації.

Реєстрацію здійснювало відповідно до встановленого порядку

Державне агентство України з авторських і суміжних прав при

Кабінеті Міністрів України (ДААСП України) - орган державної

виконавчої влади, відповідальний за втілення в життя політики

України в галузі авторського права, забезпечення прав і законних

інтересів авторів творів науки, літератури і мистецтва

Реєструвалися права автора на твір (ПА), виключна

правомочність особи на твір (ВП), факт і дата опублікування твору

(ФД) та договори, які зачіпають права автора на твір (ДГ).

Після реєстрації особам, якімають авторське право або будь-яку

виключну правомочність на твір, а також особам, які реєстрували

факт і дату опублікування твору та договори, які зачіпають права

автора на твір, видавалися відповідні свідоцтва про державну

реєстрацію за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.

ДААСП України здійснювало депонування документів і

матеріалів у обсягах, необхідних для ідентифікації творів, що

подавалися на реєстрацію та зберігаються в архівах протягом

усього терміну охорони авторського права.

За результатами державної реєстрації ДААСП України

формувався реєстр державної реєстрації та видавалися Каталоги

державних реєстрацій

Реально здійснення реєстрації розпочалося з вересня 1995 року. Свідоцтво про реєстрацію

прав автора на твір за №1 від 1 вересня 1995 року було видано Фірсовій Тетяні Миколаївні на літературний письмовий твір - сценарій телевізійної гри “Інкогніто”. Відповідно до Постанови 532 видано п’ять випусків Каталогів державної реєстрації (1997 р., 1997 – 1998 рр., 1999 р., 2000 р., 2001 р.).З 1 вересня 1995 року по 11 січня 2001 року порядок реєстрації

визначався Постановою 532. За цей час було здійснено 6 234 реєстрацій, у тому числі: ПА – 5 114 реєстрацій; приблизно в п’ять

разів менше здійснено реєстрацій ВП – 1 066; незначна кількість реєстрацій ДГ (53) і практично відсутня реєстрація ФД (лише одна). При цьому кількість реєстрацій зростала з кожним роком. Це свідчить про те, що закріплене на законодавчому рівні право

автора здійснити державну реєстрацію своїх прав, незважаючи на його факультативний характер, активно реалізовували автори

творів науки, літератури та мистецтва, а також особи, які в той чи інший спосіб використовували такі права. Тому при прийнятті 11 липня 2001 року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якого Закон України «Про авторське право і суміжні права» було викладено у новій

редакції, право автора на здійснення державної реєстрації було збережено але, були внесено значні зміни до порядку її реалізації.

Враховуючи те, що поняття виключної правомочності особи на твір не давало чіткого уявлення, який обсяг прав воно охоплює, на який термін розповсюджується, майнові права відчужені чи надані у використання, право на виключної правомочності реєстрацію булоскасовано. Відповідно до статті 11 суб’єкт авторського права (автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права) для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних

реєстрах. Крім того, державна реєстрація перестала визнаватися презумпцією авторського права. Згідно з частиною 1 статті 11

Закону № 2627–ІІІ за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Таке положення відповідає вимогам 116міжнародних договорів, зокрема, пункту 1 статті 15 Бернської конвенції. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 грудня 2001 року N 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» (далі – Постанова 1756), якою затверджено Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір. Відповідно до вказаних документів реєстрацію здійснює Міністерство освіти і науки України (МОН України) в особі Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Дії, пов’язані з реєстрацією, виконує за дорученням Державного департаменту інтелектуальної власності Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» Міністерства освіти і науки України (ДП УААСП). За постановою 1756 державну реєстрацію здійснюють щодо

авторського права авторів на твір, авторського права роботодавців

на службовий твір, авторських договорів про передачу (відчуження)

майнових прав на твір, авторських договорів про передачу

виключного або невиключного права на використання твору. При

реєстрації авторського права на твір може бути зазначено відомості

про факт і дату оприлюднення твору (за наявності).

Відповідно до пункту 5 Порядку про державну реєстрацію

авторського права на твір і договорів, які стосуються права автора

на твір видається свідоцтво встановленого зразка, у якому може

бути зазначено факт і дату оприлюднення твору. Крім того, у

свідоцтві для творів, які створюються у порядку виконання

службових обов’язків, може бути зазначено особу, якій належать

виключні майнові права на твір. Про реєстрацію договорів, які

стосуються права автора на твір, видають Рішення Державного

департаменту інтелектуальної власності.

ДП УААСП веде Державний реєстр свідоцтв про реєстрацію

авторського права на твір та Державний реєстр договорів, які

стосуються права автора на твір.