4. Виникнення авторського права

Авторське право спрямовано на охорону форм, їх

матеріалізацію в конкретних творах, що надає змогу сприйняття та

використання твору шляхом відтворення, виконання або

використання іншимспособом. Задумписьменника чи композитора,

який у свідомості автора вже склався у закінчену форму, образ,

певне сполучення звуків, але не виражений зовні у будь-якій формі,

не визнається об'єктом авторського права. Думки та образи автора,

що існують лише у формі творчого задуму, неможуть бути сприйняті

іншими людьми, тому не існує практичної потреби в їх правовій

охороні. Твір повинен існувати в формі, яка відокремлена від

особистості автора і набула самостійного буття.

Моментом виникнення авторського права і одночасно

юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будь-

якої об’єктивної форми. Для надання авторсько-правової охорони

важливим є сам факт існування твору в будь-якій об’єктивній формі,

причому від того, оприлюднено його чи ні.

Статтею 437 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону

України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що

авторське право на твір виникає з моменту його створення. Для

виникнення і здійснення авторського права не вимагається

реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а

також виконання будь-яких інших формальностей.

Виникнення авторського права від моменту створення твору, що

не потребує виконання будь-яких додаткових дій, які визначаються

«формальностями», є наріжним каменем всієї системи авторського

права.

Надання автоматичної охорони через факт створення твору

відрізняє авторське право від іншої складової права інтелектуальної

власності - права промислової власності. Об’єкти промислової

власності охороняються внаслідок надання правової охорони

уповноваженим державним органом після відповідної процедури їх

реєстрації, складність якої залежить від виду об’єкта, що

охороняється.Принцип автоматичного надання правової охорони, покладений

в основу авторського права, зумовлений особливостями об’єкта

охорони. У творах науки, літератури і мистецтва основне значення

має не ідея, а нова форма вираження цієї ідеї; будь-яка форма

втілення однієї й тієї ж ідеї сприймається публікою як самостійний

об’єкт і тому заслуговує на охорону. Проведення спеціальної

експертизи, що передує наданню правової охорони, об’єктивно не

вимагається.

Закон виходить з того, що існування та захист авторських прав

можуть здійснюватися без дотримання будь-яких формальностей.

Однак слід мати на увазі, що на оригіналі і примірниках твору може

проставлятися знак охорони авторського права (стаття 437

Цивільного кодексу України та стаття 11 Закону України «Про

авторське право і суміжні права»), який складається з трьох

елементів:

- латинської букви «С» у колі - ©;

- імені (найменування) володільця виключних авторських прав;

- року першого опублікування твору.

При цьому, правовою охороною рівною мірою користуються як

твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого

знака.

Основною метою зазначення на творі даного знаку є

інформування третіх осіб про те, що цей твір охороняється, а також

спрощення процесу доведення провини порушника, якщо подібне

порушення сталося.

Знак охорони авторського права почав використовуватися у

зв’язку з приєднанням СРСР до Всесвітньої конвенції про авторське

право в 1973 році

. Конвенцією передбачено: якщо національним

законодавством будь-якої держави-члена вимагається дотримання

певних формальностей для виникнення або здійснення авторських

Такий спосіб сповіщення про виключні майнові права вперше встановлений законом США

«Про авторське право» 1909 року, а з 1952 року прийнятий Всесвітньою конвенцією про

авторське право.прав, то всі формальності вважаються виконаними, якщо на творі

стоїть знак охорони авторського права.

5.2 Презумпція авторського права

Презумпцією в юриспруденції є визнання існування певного

факту юридично достовірним, доки не буде доведено протилежне.

Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та частини

1 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за

відсутності доказів іншого авторомтвору вважається фізична особа,

зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або

примірнику твору (копії твору, виконаній у будь-якій матеріальній

формі) – це презумпція авторства. Зазначене положення

застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом,

який ідентифікує автора.

Частиною 4 статті 11 Закону України «Про авторське право і

суміжні права» встановлено, що якщо твір опубліковано анонімно чи

під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно

ідентифікує автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути

зазначені на творі) вважається представником автора і має право

захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки

автор твору не розкриє своє ім’я та не заявить про своє авторство.

Видавець у цьому випадку є законним представником автора і,

представляючи його інтереси, не повинен представляти доручення

від автора або договір з ним, оскільки автор виявив бажання

зберегти своє ім’я в таємниці.

Зазначена норма повинна поширюватися за аналогією на будь-

які оприлюднені твори. Стосовно видавця, то під ним слід розуміти

будь-яку особу, яка вперше опублікувала твір або оприлюднила

його.