Галицько-Волинська земля як політичний і культурний правонаступник Києва.
Виникненню і піднесенню Галицько-Волинської держави сприяло:
Вдале географічне положення.
Необхідність боротьби (спільної) двох князівств проти агресії з боку Польщі, Угорщини, а згодом і монголо-татарського іга.
Енергійно об’єдналась політика князів Романа (1199-1205) та Данила (1238-1264).
Існування на території князівства багатих родовищ солі, а це сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.
Незабаром після смерті Ярослава Осмомисла волинський князь Роман Мстиславич на запрошення галицьких бояр зайняв Галич, але не зміг там утвердитися. Лише в 1199 році після смерті Володимира Ярославича, останнього представника династії Ростиславичів, Романові Мстиславичу вдалось домогтися сполучення під своєю владою Волині й Галичини в одне князівство.
Центром своєї держави Роман обрав не Київ, а близький до кордонів західних держав Галич.
В 1204 р. Галицько-Волинське князівство втягується у жорстоку боротьбу між Гогенштауфенами і Вельфами. У 1205 р. Роман Мстиславович трагічно загинув поблизу містечка Завихоста під час сутички з вояками краківського князя Лешка Білого.
Зі смертю Романа розпочинається майже 30-ти річний період боротьби за галицький стіл. Характерними рисами державного життя у цей час були:
безперервні втручання у внутрішні справи західноєвропейських земель сусідніх держав – Угорщини та Польщі
наростаюча монгольська загроза, що вперше заявила про себе 1223 р.
енергійна боротьба за відновлення державної єдності Данила Галицького, яка успішно закінчилася у 1238 р.
Відновивши єдність, Галицько-Волинське князівство набирає сили та відвойовує втрачені позиції.
Активно укріплялися старі міста та зводилися фортеці нового типу, розташовані на горбах із кам’яними стінами і відбувалася реорганізація війська: було сформовано піхоту, переозброєно кінноту.
У 1253 р. у місті Дорогочині відбувається коронація Данила. А у 1264 р. Данило помирає після серйозної хвороби.
Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі було поділено між трьома нащадками князя – Левом, Мстиславом і Шварно.
Найпослідовніше продовжував державницьку політику свого батька Лев Данилович (1264 – 1301 рр.). Саме цей князь приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки йому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
Протягом короткого часу (1323 – 1340 рр.) держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина – під Польщею, Волинь – під Литвою, Буковина – у складі Молдавського князівства.
Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції збереглися в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, літописах та історичних творах. Спадщина Київської Русі була одним з істотних чинників єднання культур східноєвропейських народів.
Будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії:
стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя;
модернізувало давньоруську державну організацію;
розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічності візантійського впливу;
продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі.
- Методологічні проблеми визначення поняття культури.
- Поняття національної культури.
- Джерела формування української культури.
- Поняття міфу та специфічні риси слов'янської міфології.
- Київська Русь як соціокультурна система.
- Запровадження християнства в Київській Русі та його значення для української культури.
- Візантійський канон та його інтерпретація у мистецтві Київської Русі.
- Архітектура Київської Русі.
- Перекладна та оригінальна література Київської Русі.
- Галицько-Волинська земля як політичний і культурний правонаступник Києва.
- Розвиток гуманістичних ідей в українській культурі XV - XVI ст.
- Магдебурзьке право та зародки громадянського суспільства в Україні.
- Архітектура і живопис України XVI ст.
- Запорізька Січ та її внесок у творення української нації та розвиток вітчизняної культури (Петро Конашевич Сагайдачний).
- Поняття та специфічні риси Відродження в Україні.
- Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- Братський рух в Україні.
- Розвиток полемічної літератури в Україні
- Києво-Могилянська академія як центр освіти і науки в Україні.
- Загальна характеристика культури українського бароко.
- Значення творчості г.С. Сковороди для розвитку української культури.
- Вияви класицизму в Україні.
- Творчість і.Котляревського.
- Періодизація та загальна характеристика української культури XIX ст.
- Дворянський період української культури XIX ст.
- Народницький період української культури XIX ст.
- Модерний період розвитку української культури XIX ст.
- Романтизм та його розвиток в Україні: загальна характеристика.
- Життя і творчість т.Г.Шевченка.
- Розвиток науки та освіти в Україні XIX ст.
- Харківський університет та його внесок у розвиток української філософії та науки.
- Київський Університет св. Володимира та його внесок у розвиток науки та освіти в Україні.
- Архітектура України хіх ст.
- Просвітництво в Україні першої половини XIX ст.
- Роль Кирило-Мефодіївського братства в духовному відродженні Наддніпрянської України.
- Культурні товариства «Громада», «Просвіта».
- Розвиток музичного й театрального мистецтва в Україні XIX ст.
- Українська література XIX ст.
- Загальна характеристика української культури XX ст.
- Стиль «модерн» у розвитку українського мистецтва
- Культурно-історична і політична сутність феномену "українізації".
- Феномен «Розстріляного Відродження».
- Феномен «шістдесятників» в українській культурі XX ст.