logo search
відповіді дек бакалаври

Літературно-науковий вісник.

“Літературно-науковий вісник” слушно вважають найповажнішим українським літературним виданням початку ХХ ст. На зміну заідеологізованим оцінкам журналу в радянські часи з’явилися ґрунтовні монографії, в яких він розглядається переважно об’єктивно. Зокрема, Ю.Шаповал1 переконливо доводить, що найважливішим аспектом програми журналу впродовж усього періоду його існування було утвердження ідеалу соборної незалежної української держави. Однак і тепер лишається низка невисвітлених питань. Передусім ідеться про ті зміни, що відбувалися в художньо-естетичній концепції журналу впродовж різних періодів. Але спершу кілька зауважень щодо періодизації.

Загальновідомий факт поділу видавничої історії журналу на три періоди. За соціологічною термінологією радянських часів перший було названо демократичним (1898–1906), другий – ліберально-буржуазним (1907–1914), третій – націоналістичним (1917–1919 рр. і пізніше). Саме така періодизація покладена і в основу дослідження журналу в “Історії української літератури” у восьми томах2. Сьогодні вже цілком зрозуміло, що ці означення майже не пояснюють специфіки різних періодів. Адже відстоювання демократичних цінностей у соціально-політичній сфері мало місце не лише в перший, а й у другий період. Національне визволення українського народу завжди було й залишалося першочерговим завданням видавців і більшості авторів “ЛНВ”, і не тільки у третій період видання, а назва другого періоду взагалі не відповідає його змістові.

Журнал чи не найактивніше з українських видань відстоював ідею соборності української держави, що переконливо доводить Ю.Шаповал. Саме бажаючи зберегти всеукраїнський характер видання, що був йому притаманний уже спочатку, М.Грушевський вирішив перевести журнал зі Львова до Києва. Часопис ніколи не мислився ані редакторами, ані читачами як територіальний, тож давати такі назви окремим його періодам “ це, щонайменше, означає йти проти волі видавців.

 Отже, вказуючи, за чиєю редакцією видавався журнал, дослідники досягають більшої мотивованості поділу видання на окремі періоди (аніж при використанні “територіального” принципу) і навіть більшої переконливості у визначенні хронологічних меж окремих періодів, опосередковано вказуючи на існування певних суттєвих відмінностей між ними, прямо пов’язуючи їх у назві з чільною роллю редакторів журналу І.Франка, М.Грушевського та Д.Донцова.

Без сумніву, особистість головного редактора (а особливо таких постатей, як у ЛНВ) накладає свій відбиток на концепцію видання та його програму. Стосовно І.Франка та Д.Донцова такий вплив вирішальний, а щодо М.Грушевського виникають деякі застереження. Хоч ідея заснування журналу належала саме М.Грушевському й він не стояв осторонь формування концепції та програми видання з перших випусків, а у другий період узяв на себе тягар редакторської відповідальності, слід визнати: у перший, а особливо у другий період у формуванні редакційного портфеля беруть активну участь численні талановиті публіцисти, літературні критики та вчені – І.Франко, О.Маковей, М.Євшан, О.Грушевський, – кожен з яких був яскравою творчою особистістю. Здебільшого саме вони сформували художньо-естетичну концепцію видання, надали “ЛНВ” того важливого впливу на літературний процес і формування нових підходів до аналізу художніх творів, сприяли пошуку нових естетико-теоретичних засад літературної критики, методів і способів дослідження творчості. Особлива роль М.Грушевського в тому, що він послідовно втілював принцип толерантності щодо думок опонентів, заохочував різнорідність у творчих пошуках. Намагання надати право голосу всім талановитим письменникам і літературним критикам незалежно від того, до якого художнього стилю чи напрямку їх зараховували, чітко й однозначно задеклароване на початку другого періоду, не завжди було реалізоване на практиці. Однак навіть ті спроби, що мали місце в перший8 (а особливо у другий) період викликали неодноразову полеміку в тодішній пресі зі звинуваченнями “ЛНВ” в еклектичності й безпринципності, нехтуванні виховними завданнями літератури тощо. Усе це й досі залишалося недослідженим, не враховувалося при розгляді відмінностей, що об’єктивно існували між окремими періодами видання журналу.