відповіді дек бакалаври

Перший журнал сатири і гумору “Харковский Демокрит”.

Першим російським літературним журналом не тільки у Харкові, але й на Україні в цілому був сатирично-гумористичний журнал “Харьковский демокрит”, який видавався з січня по червень 1816 р. Засновником і видавцем його був місцевий літератор, журналіст, що закінчував курс навчання у Харківському університеті, – В.Г. Маслович (1793–1841). У різних джерелах можна натрапити на свідчення, що на час заснування журналу В.Г. Маслович мав ступінь доктора наук Харківського університету. Та слід зауважити, що, навчаючись в університеті, студенти могли здобути звання кандидата, а закінчити університет, здобувши докторський ступінь. Журнал дістав свою назву під впливом петербурзького “Демокрита” (1815 р.). Проте був першим часописом, який друкував українські літературні твори, започаткувавши тим самим традицію, підхоплену пізніше й “Украинским вестником” і “Вестником Европы” та іншими журналами. Авторами журналу були місцеві літератори, серед яких – Г.Ф. Квітка-Основ`яненко, О.О. Палицин, О.Сомов, І.І. Срезнєвський, Р.Т. Гонорський. Цілком можливо, що В.Маслович мав змогу залучити до участі в часописі авторів з інших міст, у тому числі й столичних, але він прагнув реалізувати журнал силами харківських авторів. Головною метою видавця було розбудити внутрішній потенціал Слобожанщини, про що він пише в першому номері часопису в замітці “Від видавця”: “За обов`язок особливий уважаю згадати про те, що цей журнал буде наповнюватися лише творами нашого краю. Видавець дозволяє собі поміщати й надруковані п`єси, але тільки ті, автори яких належать нашому краю. По-перше, для того, щоб познайомити віддалених читачів цього журналу (видавець тішить себе сподіваннями, що такі знайдуться) з творами нашими; а по-друге, аби цілком дотриматися назви “Харьковского Демокрита” [12, 3]. Свідченням цього були численні матеріали журналу, які демонстрували українську орієнтацію часопису. Журнал мав три відділи: “Поезія”, “Проза”, “Суміш”, але величезну перевагу надавав поетичним жанрам. Аналізуючи літературний зміст журналу, О.І. Борзенко зазначає, що журнал є яскравим свідченням слобожанського патріотизму та відображає важливі риси просвітницького світобачення: раціоналізм, філософський оптимізм. Головна ідея опублікованих у ньому творів полягала в утвердженні природності людської моралі, запровадженні в читацьку свідомість просвітницького варіанту народності, самоцінності простонародності як незіпсутої цивілізацією, ідилічної основи суспільного та індивідуального буття. Утвердження цієї загальної філософської просвітницької концепції здійснювалося в розробці конкретних тем: у викритті хабарництва й продажності суду, духовної обмеженості панівних соціальних станів населення, пристосовництва, кар`єризму. Однак гумористична спрямованість журналу рідко мала виразну суспільну адресу, найчастіше зачіпаючи загальну морально-етичну проблематику.

Содержание