Структура, реквізити та допоміжний апарат видань

Структура видання як виду документа залежить від йо­го типу, принципів побудови, читацького й цільового призначення.

310

311

Видання

традиційне

електронне

містить інформацію, зафіксовану на матеріальному носії й розраховану на візуальне сприйняття

містить інформацію, зафіксовану на матеріальному носії за допомогою його цифрової форми

наявність тиражу — загальної кількості екземплярів видання, яка регламентується необхід­ністю реалізації комерційної функції та потреб споживачів

наявність тиражу —усі копії продукту є оригіналами; онлайновий доступ регламентований необхідністю реалізації комерційної функції та потреб споживачів

документ виконаний на папері (картоні, плівці, пластику тощо)

документ, виконаний комп'ютерними засобами й розповсюджується в електронному середовищі (через комп'ютерні мережі та засоби телекомунікаційного зв'язку, може сприйматися візуально)

пройшло редакційно-видавничу обробку, має вихідні дані; необхідні комп'ютерні засоби та програмне забезпечення для відтворення та просування

має відповідну конструкцію, специфічне оформлення, основні реквізити та допоміжний апарат, пройшло редакційну та поліграфічну обробку

Схема 5.2 Основні ознаки видань

Так, принцип розміщення текстових документів у ко­лективних збірниках буде таким: історична послідовність; алфавітна послідовність; жанрова ознака.

Принцип розміщення текстових документів у авторсь­ких збірниках та зібранні творів: авторська воля; жанрова ознака; хронологічна послідовність.

Основні реквізити традиційних видань:

• Автор — творець документа, їм може бути окрема особа або колектив.

• Заголовок — назва видання, що виступає в якості по­шукового образу.

• Надзаголовкові дані — найменування організації, від імені якої виходить видання, заголовок серії.

• Підзаголовкові дані — тематика, читацька адреса і цільове призначеня, порядковий номер, нумерація томів, випусків, частин, книг тощо.

• Класифікаційний індекс — УДК, ББК та авторський знак.

• Комплексний книготорговельний індекс — розміщу­ється на виданнях з означеною ціною.

• Знак охорони авторського права — розміщується в нижньому правому куті титулу.

• Міжнародний стандартний номер — І5ВК або I88N — код реєстраційного характеру. Присвоюється міжнарод­ною і національною агенцією за єдиною методикою.

• Анотація — коротка характеристка видання з точки зору змісту, призначення, форми.

• Реферат — скорочений виклад змісту видання.

• Випускні дані — дата передачі оригіналу в набір, дата підпису видання до друку, формат паперу і доля аркушу, гарнітура шрифту, спосіб друку, обсяг видання, наклад, номер замовлення, назва і адреса видавництва.

Допоміжний апарат літературно-художнього видання, як

правило, складається з матеріалів, що додають до текстів документів, а саме: вступної статті; післямови; різних варіантів і редакцій текстів автора; приміток; додатків інформаційно-довідкового характеру.

312

313

ЗМ 19, Класифікаційна схема видань

Коло питань: Загальна класифікаційна характеристика видань. Класифікація видань за цільовим призначенням, аналітико-синтетичним переробленням інформації, знаковою природою, матеріальною конструкцією, обсягом, складом ос­новного тексту, періодичністю, структурою, інформаційни­ми ознаками, видами періодичних і продовжуваних видань.

Загальна класифікаційна характеристика видань

Типологізація й класифікація видань розробляється в рамках книгознавства — науки про книгу й книжкову справу. Значний внесок у розробку питань класифікації традиційних видань зробили А.І. Барсук, І.Є. Баренбаум, А.А. Гречихін, Г.М. Швецова-Водка та ін.

Будучи одним із видів документів, видання можуть кла­сифікуватися за певними їх ознаками: змістом, матеріаль­ною конструкцією, періодичністю, знаковою природою фіксації інформації й т.п.

Типологічне різноманіття видань базується на сукуп­ності ознак, головними з яких є цільове й читацьке при­значення, а також характер інформації, що міститься в них. Це служить підставою для всебічної характеристики видань, дозволяє здійснити їх внутрішньовидову кла­сифікацію, визначити різновиди й типологічну розмаїтість.

Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види, терміни та визначен­ня. «Традиційні» видання класифікують за наступними оз­наками :

1. за цільовим призначенням;

2. за аналітико-синтетичним переробленням інформа­ції;

3. за інформаційними знаками (знаковою природою);

4. за матеріальною конструкцією;

314

5. за обсягом;

6. за складом основного тексту;

7. за періодичністю;

8. за структурою;

9. за інформаційними ознаками;

10. за видами періодичних і продовжуваних видань;

11. за статусом [4].

Сукупність видів і типів традиційних видань деталізова­на в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 Класифікаційна таблиця традиційних видань

315

Продовження таблиці

Наведена класифікація видань є за своєю характеристи­кою багатоаспектною, паралельною. Тобто кожний на­прям цієї класифікації (фасет) є незалежним від інших: ви­користовується лише одна ознака класифікування, будь-яке видання може бути класифікованим за кожною з цих ознак.

Класифікація електронних видань відповідно до ГОСТ 7.83-2001 [6] наведена в таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 Класифікаційна таблиця електронних видань

Насамперед розглянемо ознаки, що використовуються для класифікування всіх без винятку видань (як тра­диційних, так і електронних), а також види видань, що за ними виокремлюються.

316

317

Класифікація видань за цільовим призначенням

За цільовим призначенням виділяють такі види видань: офіційне, наукове, науково-популярне, науково-виробниче, ви­робничо-практичне, нормативне, виробничо-практичне ви­дання для аматорів, навчальне, громадсько-політичне, довідкове, видання для організації дозвілля, рекламне, літера­турно-художнє, видання твору художньої літератури.

Загальна характеристика цих видань подана в таб­лиці 5.5.

Таблиця 5..

Класифікаційна характеристика видань за цільовим призначенням

Вид

№

Загальна характеристика

З

Офіційне

Видання матеріалів інформаційного, нормативного чи директивного характеру, що публікується від імені державних органів, відомств, установ чи громадських організацій

Наукове

2.

Видання результатів теоретичних і (чи) експерименттальних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації пам'яток культури, історичних документів та

літературних текстів

Науково-популярне

Видання відомостей теоретичних та (чи) експериментальних досліджень у галузі науки, культури й техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям

Науково-виробниче

4.

Видання відомостей результатів теоретичних та (чи) експериментальних досліджень, а також конкретних рекомендацій щодо їх упровадження в практику

Виробничо-практичне

Видання відомостей з технології, техніки й організації виробництва, а також інших галузей суспільної практики, призначене фахівцям певного профілю та відповідної кваліфікації

Продовження таблиці

318

319

терміну, на думку Г.М. Швецової-Водки, повинно бути -«полівидання» [33].

Класифікація видань за періодичністю виходу

За періодичністю виходу як традиційні так і електронні видання поділяються на неперіодичні, серіальні, періодичні, продовжувані видання (видання, що продовжуються).

Загальна характеристика видань за періодичністю їх ви­ходу подана в таблиці 5.11.

Таблиця 5.11

Загальна характеристика

ь.«ім лгті ГЛПОІЛПЛ ТЛ

Класифікаційна характеристика видань за періодичністю виходу

№

Вид

Неперіодичне

Видання, ідо виходить одноразово й продовження якого непередбачене

Серіальне

Видання, що виходить протягом часу, трива­лість якого заздалегідь не визначена, як пра­вило, нумерованими чи датованими випусками томами) з постійною спільною назвою

Періодичне

Видання, що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом

И1ЧЛ ПІ- ііЦЦ]у_Гу._м.

Продовжуване видання (видання, що продовжується)

Видання, що виходить через заздалегідь неви- значені проміжки часу, в міру накопичення матеріалу, нумерованими та (чи) датованими випусками, неповторюваними за змістом, одно типово оформлені, із спільною назвою