Класифікація видань за складом основного тексту

За складом основного тексту розрізняють моновидання та збірники.

Загальна характеристика видань за складом основного тексту наведена в таблиці 5.10.

Таблиця 5.10 Класифікаційна характеристика видань за складом основного тексту

До терміну «збірник» дається примітка: «Залежно від періодичності розрізняють неперіодичний, періодичний та продовжуваний збірник». Узагальнююче поняття цього

322

323

ЗМ 20. Типологічні ознаки електронних видань

Коло питань: Особливості електронних ресурсів. Кла­сифікація електронних видань, характеристика видань за типом носія або характером доступу, за характером взаємодії з користувачем, за видами розповсюдження, ста­тусом та наявністю друкованого еквіваленту.

Особливості електронних ресурсів

Як було зазначено в попередньому змістовому модулі, електронні видання — це категорія електронних ресурсів, що вирізняється редакційно-видавничою обробкою та на­явністю вихідних даних, тому й варто почати з аналізу електронних ресурсів.

Під впливом інформаційних технологій постійно з'явля­ються нові види електронних ресурсів (програмне забезпе­чення, бази даних, мультимедійні продукти тощо), розши­рюються межі традиційної системи видань, формуються типи електронних документів (мережеві версії друкованих видань, онлайнові газети та часописи, додатки до тра­диційної преси, колекції посилань, огляди, дайджести,

Особливий інтерес викликають динамічні електронні до­кументи, які змінюють інформаційний вміст за певних умов використання (наприклад, відповіді на запити до баз даних) та електронні ресурси, які оперують за даними, що надходять у реальному часі (наприклад, від віддалених дат­чиків), або такі електронні документи, як законодавчі ак­ти або стандарти, інформаційний вміст яких може зміню­ватися при офіційному редагуванні. Своєрідність інтерактивних мультимедіа — постійне оновлення, при якому вміст електронного ресурсу може бути цілком онов­леним.

Оскільки електронні ресурси різноманітні та знаходять­ся в постійному розвитку, переліки термінів, які познача­ють їх види, завжди будуть приблизними, незакінченими.

На сьогодні не існує єдиного термінологічного стандарту щодо різновидів електронних ресурсів. Термінологія наво­диться в ІЗІШ(ЕІІ) [37], в міждержавних стандартах ГОСТ 7.82-2001 [7], ГОСТ 7.83-2001 [6]; ряд термінів наво­диться у форматі бібліографічного опису ІЛЧІМАК.8 [38].

Деякі терміни також подані в низці довідників і слов­ників з інформаційних та комп'ютерних технологій та у наукових публікаціях відповідної тематики. На сьогодні продовжуються дослідження еволюції електронних ре­сурсів, ведеться узагальнення інформації про специфічні ознаки для розвитку їх типології.

Тип ресурсу визначається типом вмісту, тобто типом інформації, яка призначена для сприймання людиною, та­кож типом даних, що характеризуються певними власти­востями та операціями, які виконуються над ними, або ти­пами знакової природи інформації (певна форма знаків, якими фіксується та передається інформація в ресурсі).

Характеристика основних типів вмісту електронних ресурсів зведена в таблицю 5.15. Вказані в таблиці елек­тронні програми можна поділити на системні, прикладні та сервісні.

Комбіновані ресурси, у свою чергу, поділяються на інтерактивні мультимедіа (системи, що дозволяють одно­часне використання різноманітних засобів відображення та передачі інформації) та онлайнові служби, системно орієнтована діяльність яких забезпечує доступ до інфор­мації та її використання в мережі Інтернет.

Кожна з наведених категорій ресурсів має кілька рівнів поділу, що надає гнучкості в підходах до каталогізації їх різних типів.

332

333

.

Таблиця 5.15 Характеристика основних типів вмісту електронних ресурсів