3.6. Виникнення електронних видань
За наявними даними, вперше про можливість появи електронних книг було сказано в 1945 р., тобто через два роки після появи перших комп'ютерів. У 1965 р. було висловлено гіпотезу про можливість створення спеціальних пристроїв для читання книг.
Перші електронні книги, а саме аудіокниги, з'явилися в 70-80 р. 20 ст. Їх записували на магнітофонні стрічки, а прослуховували на побутових магнітофонах. Інформація в таких виданнях була представлена в аналоговій формі. Проте широкого розповсюдження такі видання не отримали.
У 1971 р. американський дослідник М. Харт отримав необмежений доступ до використання комп'ютера в университеті штату Іллінойс. Працюючи за цим комп'ютером, він створив цифрову книгу, яку вважають першим електронним виданням1 (текстом цією книги була "Декларація незалежності США"). У майбутньому вихід цього видання спричинив появу міжнародного проекту цифрової книги "Ґутерберґ". У 1985—1992 р. була створена компанія "Вояджер", яка започаткувала створення електронних книг на компакт-дисках. Проте це були лише поодинокі факти.
Більш масово електронні книги й електронні періодичні видання (в цифровій формі) почали з'являтися з кінця 80-х — початку 90-х років 20 ст. Їх поява в часі координується з появою персональних комп'ютерів, а також появою та розповсюдженням мережі інтернет.
У наш час серед електронних видань потрібно розрізняти два їх види: а) електронні книги, які можуть розповсюджуватися на автономних носіях інформації та вимагають для читання спеціального комп'ютерного обладнання (в якості програм для читання використовують спецільні програми для відтворення файлів різних форматів, у тому числі й для перегляду видань у форматі веб-сторінок); б) електронні періодичні видання, які розраховані на читання за допомогою універсальних комп'ютерів через мережу інтернет (в якості програм для читання використовують програми перегляду веб-сторінок — гортальники).
Електронна книга складається з трьох компонентів:
— комп'ютерного пристрою для читання в формі планшета (це може бути: а) вузькоспеціалізований комп'ютер (рідер2), призначений для експонування файлів лише певних форматів; б) універсальний комп'ютер, в якому можуть бути програмні засоби для експонування файлів будь-яких форматів);
— самого повідомлення (текстового, графічного, аудіального, відео), яке може бути записане як на компакт-дисках, так і в мережі інтернет (текст у форматах електронних книг називають ще e-text);
— програми перегляду файлів, яка більшою чи меншою мірою імітує форму книги й дає змогу маніпулювати інформацією файлів (в'ювери).
У форматі гіпертексту перше книжкове видання було підготовано в 1990 р. Цього ж року японська фірма Sony випустила перший спеціалізований пристрій, призначений для читання книг. 1992 р. розпочався продаж електронних книг через мережу інтернет.
Першим інтернет-виданням, яке не мало друкованого прототипу, вважають американську газету «The Electronic Trib», яка була представлена для доступу читачам 13 грудня 1990 р. Зовнішній вигляд цього видання мало нагадував сучасний веб-сайт, швидше це була типова дошка електронних оголошень1. Загалом, з усіх ЗМІ першими в інтернеті були представлені саме газети.
Що стосується інтернет-видань, які мають паперові прототипи, то в 1992 р. завдяки компанії "America Online" свою сторінку в інтернеті однією з перших відкрила газета "Chicago Tribune". Згодом до перших інтернет-видань приєдналися веб-сайти таких газет різних країн, як "The New York Times", "The Washington Post", "The Boston Globe", "Chicago Tribune", "Le Monde", "The Guardian", "The Economist", "Der Spiegel", "The Jerusalem Post" 2.
У 1995 р. були започатковані дискусії щодо необхідності створення електронного "паперу".
У 1996—1998 р. були сконструйовані перші спеціалізовані комп'ютери для читання електронних книг. У них використовували монохромні сенсорні дисплеї, які давали змогу замість миші торкатися екрану пальцем руки.
2000 р. за аналогією до ISBN для електронних книг було запропоновано запровадити цифрові індекси (DBI — Digital Book Index).
2007 р. американська фірма Amazon випустила спеціалізований комп'ютер Kindle, який досягнув певного успіху на ринку комп'ютерної техніки серед читачів електронних книг.
У 2010 р. фірма Apple випустила планшетний універсальний комп'ютер iPad з цілою низкою прикладних програм для читання електронних книг, який отримав широкі позитивні відгуки користувачів електронних книг.
Потрібно відзначити, що електронні книги не обмежилися тільки такою формою інформації, як текстова й графічна. В електронних книгах все ширше починали використовувати аудіоінформацію та відео. Відповідно, серед книжкових видань, крім аудіокниг, починають виокремлювати й відеокниги. Такі книги часто представляють у форматі веб-сторінок.
У наш час намітилася тенденція до заміни спеціалізованих комп'ютерів універсальними планшетними ПК.
Для допитливих. Електронні книги можуть розповсюджуватися у файлах різних форматів, зокрема:
— простий текст (TXT);
— текстові з оформленнням — HTML, відкритий формат електронних книг (OPF FlipBook), OpenDocument, SGML, XML, FictionBook (.fb2), TeX, PDF, HTMLHelp (.chm), Microsoft (.lit), eReader, PostScript (.ps, .eps), ExeBook, Mobipocket (.prc) та ін.;
— графічні растрові — TIFF, JPEG, DjVu та ін.;
— мультимедійні (аудіо- й відео) книги — SWF, EXE тощо.
Файли деяких форматів (OpenDocument, PostScript, PDF, MS Word DOC та ін.), крім тексту, можуть містити і растрові або векторні зображення.
До переваг електронних видань належать (рис. 3.32):
— компактність (на одному комп'ютері можна зберігати десятки і сотні тисяч книг);
— низька вартість розповсюдження (у більшості випадків оплачується тільки вартість обсягу книги, переданої через комп'ютерні мережі (в байтах), або вартість фізичного носія, наприклад, компакт-диска);
— екологічність (для читання текстів з електронної книги не потрібен папір, для виробництва якого вирубують ліс);
— низька вартість (велика кількість текстів в електронному вигляді або безкоштовні, або дешевші за паперові);
— додаткові можливості: а) можливість пошуку потрібного фрагмента тексту у всьому виданні; б) налаштування видання під індивідуальні потреби читача (наприклад, можна підібрати потрібну гарнітуру й кегль видання); в) читання книг при низькому рівні освітлення (деякі електронні книги мають режим підсвічування тексту); г) прослуховування тексту книги за допомогою програм-синтезаторів мови (за наявності таких програми можна озвучити будь-яку текстову книгу); д) можливість переходу за гіперпосиланнями, вставлення тимчасових виділень і приміток; е) можливість відображення анімованих малюнків і відеофайлів.
Рис. 3.32. Зразок електронної книги (у порівнянні з традиційними книгами)
До недоліків електронних видань належать:
— наобхідність суттєвих капітальних затрат на придбання комп'ютерного обладнання;
— значно вища імовірність поламок комп'ютерного обладнання внаслідок механічних пошкоджень ніж у паперових книг;
— потенційна несумісність з новими апаратним чи програмним забезпеченням (тільки для спеціалізованих комп'ютерних присторіїв; щоб уникнути цього, використовують прості або стандартизовані відкриті формати);
— швидке втомлення читачів, зокрема через низьку роздільну здатність екранів (за наявними даними, швидкість читання з екранів на 20—30% нижча, ніж при читанні паперових видань);
— малий час роботи пристрою в автономному режимі (від акумулятора);
— труднощі відтворення видань з великою кількістю іллюстрацій (наприклад, видання з історії мистецтва, фотоальбоми, збірники карт тощо);
— неконтрольоване, "піратське" копіювання електронних видань, що веде до втрати авторами змоги отримувати гонорари.
На жаль, через технічні труднощі проблеми авторського права для електронних видань залишаються не вирішеними, що суттєво стримує їх розповсюдження.
Першу електронну газету "Все — всем" (росiйською мовою) в Українi почали розповсюджувати каналами телевiзiйного зв'язку в 1992 р. Її розповсюджувачем виступав Iнститут передачi i розповсюдження iнформацiї Академiї наук України (м. Київ). Кiлькiсть абонентiв становила близько 6 тис. З 1994 р. каналами телефонного зв'язку почала розповсюджувати також газету "Галицькі контракти" (м. Львів)1. У 1995 р. в Україні вийшли перші видання електронних книг2.
Запитання й завдання до розділу 3
Опишіть історію розвитку письма та його видів. Що таке система письма?
Дайте означення кодикології, рукописної книги, а також основних форм книг.
Опишіть історію виникнення рукописних книг в Єгипті, Шумері та Вивилоні. Що таке папірус і як його виготовляли?
Опишіть історію виникнення рукописних книг в країнах Далекого Сходу (Китай, Корея, Японія). Що таке папір і як його виготовляли?
Опишіть історію виникнення рукописних книг в країнах Близького Сходу (Ізраїль, Асирія). Що таке пергамент і як його виготовляли?
Опишіть історію виникнення рукописних книг у Візантії.
Опишіть історію виникнення рукописних книг у Західнй та Центальній Європі.
Опишіть історію виникнення рукописних книг у слов'янських народів.
Опишіть історію виникнення рукописних книг у Київській Русі.
Що розуміють під поняттям "друкування"? Як відбувалося винайдення друкування у світі?
Опишіть історію винайдення друкування в Китаї та Кореї.
Опишіть історію винайдення друкування в Європі.
Опишіть історію появи книгодрукування у слов'ян.
Опишіть історію появи книгодрукування в Україні.
Опишіть історію виникнення періодичних видань.
Як виникли й розвивалися заклади книжкової торгівлі?
Що таке поліграфія, як вона виникла та які її складові?
Як розвивалася видавнича справа у XVIII—XX ст.?
Опишіть історію виникнення електронних видань та їх видів.
Які переваги й недоліки електронних видань?
1 Партико З. В. Теорія масової інформації та комунікації. Л.: Афіша, 2008. С. 21-31.
1 За однією з гіпотез, глаголиця була створена Кирилом (Константином-філософом) ще до поїздки Кирила й Мефодія в Моравію. Глаголицю широко використовували в середині IX ст. З Моравії вона проникла в Болгарію й Хорватію, де проіснувала до XVIII ст. Іноді її використовували в Стародавній Русі (є письмові пам’ятки X ст.). У Хорватії в церковних книгах глаголицю використовують дотепер.
1 У Хорватії друкарні, що друкували книги глаголицею, збереглися до 18 ст.
2 Книга зберігається в Україні (в Києві).
1 П. Федченко наводить також інші відомості: дві газети з однією і тією ж назвою «Авізо реляціон одер цайтунг» («Відомості про всі видатні й варті уваги події») майже одночасно були надруковані 1609 р. в Страсбурзі й Ауґсбурзі (Федченко П. М. Преса та її попередники. Історія зародження й основні закономірності розвитку. К.: Наукова думка, 1969. С. 93).
2 List of the oldest newspapers // http://en.wikipedia.org/wiki/List_of_the_earliest_newspapers.
1 Федченко П. М. Преса та її попередники. Історія зародження й основні закономірності розвитку. К.: Наукова думка, 1969. С. 128.
1 З урахуванням сказаного, протрібно розрізняти електронну книгу й цифрову книгу. Адже термін "електронна книга" є ширшим за термін "цифрова книга", оскільки передбачає можливість представлення інформації як в аналоговій, так і в цифровій формі. Проте за традицією в літературі значно частіше вживають термін "електронна книга", хоча правильніше було б вживати термін "цифрова книга". Враховуючи таку традицію, в нашому виданні ми так само будемо вживати в якості основного термін " електронна книга " й похідний "електронне видання".
2 Побутова назва — "читалка".
1 Чабаненко М. В. Інтернет-ЗМІ як складова частина системи засобів масової інформації України : монографія / Мирослава Вікторівна Чабаненко. Запоріжжя : ЗНУ, 2011. С. 70.
2 Чабаненко М. В. Інтернет-ЗМІ як складова частина системи засобів масової інформації України : монографія / Мирослава Вікторівна Чабаненко. Запоріжжя : ЗНУ, 2011. С. 71.
1 Партико З. В. Комп'ютеризацiя видавничого процесу : навч. посібник. К.: Вища школа, 1995. 208 с.
2 Партико З. В., Камша Ю. П. Електронний друкарський верстат // Палітра друку. 1995. N 2-3. С. 34-35.