16. Схарактеризуйте авторську маску у фейлетоні.

Авторська маска. Прийом «авторської маски» — це

реалізація права автора на перевтілення, не зраджуJ

ючи власного «Я». Смисловим і композиційним стрижJ

нем більшості фейлетонів Олега Чорногуза є активний

образ автораJоповідача, який диктує дивний текст у

телефонну трубку родичам («Як я ледь не став ПрезиI

дентом») або ж дістає наJгора нотатки з африканського зошита («Крючкотворний закон»), якому в ніч

під новий рік сниться сон («НьюIсон»), який має диваJ

куватих друзів («Новий русскій») тощо. Навіть підпиJ

суючи фейлетон вигаданим прізвищем, якJот: Іван

Незадирайхвіст, не герой, Олег Чорногуз обов’язково

коментує: «Оскільки герой любовних пригод мого фейI

летону не бажає себе поки що рекламувати, то й авI

тор виявляє таку саму скромність...» [6, с. 386]. Тож

письменник принципово пише від власного імені, одJ

нак у кожному тексті виконує різні ролі, маскуючись

під безпристрасного спостерігача чи людини, що приJ

ятелює з академіками, мовознавця, що тривалий час

займається порівнянням арійських мов, чи пересічноJ

го телеглядача і навіть пліткаря (часто застосовуваJ

ний у зачині композиційний прийом передачі власних

суджень, посилаючись на чуже мовлення: «Знов на

базарі чув» [6, с. 407], «Чого тільки сьогодні у стольI

ному граді не почуєш» [6, с. 391])