8. Назвіть чинники, що лежать в основі традиційної системи жанроутворення.

Під визначенням жанру в журналістиці прийнято розуміти «усталений тип твору, який складався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури». Жанри різняться між собою за методом літературної подачі, стилем викладу, композицією і навіть просто кількістю рядків. Під жанрами розуміються стійкі типи публікацій, об'єднані схожими змістовно-формальними ознаками. Подібного роду ознаки називаються жанротворчими чинниками (факторами). Як основні серед них виділяють такі фактори: мета журналістської творчості, методи дослідження предмета, масштаб охоплення дійсності, особливості літературно-стилістичних засобів вираження задуму, ступінь проникнення в дійсність, характер та властивості; додаткові: форми викладу матеріалу, форми персоніфікації інформації, обсяг матеріалу, предмет відображення, тематична настанова (функція) відображення, метод відображення. Знання жанрових ознак дозволяє краще уявити мету своєї творчості, цілеспрямовано підібрати матеріал і представити його відповідно до вимог жанру. Таким чином, розуміння жанрової специфіки публіцистичних творів має значення як для автора, так і для адресата. У формуванні набору характеристик публіцистичних текстів, що визначають їхню жанрову приналежність, найбільш значну роль відіграє метод відображення дійсності. У журналістиці, як зазначає дослідник О. Тертичний існує три головних способи відображення: фактографічний; аналітичний; наочно-образний. Перший і другий способи відрізняються один від іншого, насамперед, ступенем глибини проникнення в сутність предмета відображення. Перший спосіб націлений на фіксацію деяких зовнішніх, очевидних характеристик явища, на одержання коротких фактів про предмет (що, де і коли відбулося?). Другий спосіб націлений на проникнення в сутність явищ, на з'ясування схованих взаємозв'язків предмета відображення. Третій спосіб наочно-образного відображення дійсності націлений не тільки і не стільки на фіксацію зовнішніх рис явища чи раціональне проникнення в суть предмета, скільки на емоційно-художнє узагальнення пізнаного. Нерідко це узагальнення досягає такого рівня, що називається публіцистичною (чи навіть - художньою) типізацією, що зближає журналістику з художньою літературою. На основі цих способів виділяються три групи жанрів: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні.