logo search
1k

О.Б.Виноградова, о.В.Михалець збереження фондів державної історичної бібліотеки україни: постановка проблеми

Державна історична бібліотека України не може пишатись таким поважним ювілеєм, як у наших сьогоднішніх господарів – нам тільки 67 років, але наша установа має свої родзинки.

Безумовно, характерною особливістю нашої бібліотеки є збереження та надання у користування унікального фонду історичної тематики. Серед 800 тис. примірників загального фонду бібліотеки понад 25 тис. становлять фонди відділу рідкісних та цінних видань. Загалом по всіх структурних підрозділах – фондоутримувачах за попередніми підсумками маємо понад 150 тис. документів, що мають бути віднесені до Державного реєстру національного культурного надбання.

На сьогоднішній день працівниками фондів бібліотеки відібрано та описано 15 тис. примірників найцінніших видань і близько 3 тис. карток введено до електронної бази даних.

Великим попитом у істориків – науковців, краєзнавців, слухачів Духовної Академії, семінаристів, викладачів вузів гуманітарного профілю та у інших науковців користується унікальний фонд ДІБУ, зокрема його справжній скарб – фонд відділу стародрукованих рідкісних та цінних книг. Цей фонд складається з 11 колекцій, на більшість з яких укладені друковані каталоги.

Значне місце у фонді займає колекція рукописних книг, до якої належить надзвичайно цінний у багатьох відношеннях рідкісний рукопис „Помяник" Києво-Печерської Лаври, що може слугувати візитною карткою Бібліотеки. З часу його написання пройшло вже близько 500 років (за. С.Т. Голубєвим, приблизно 1483–1526 рр.).

Цікавою є і колекція стародруків Бібліотеки, що складається з 735 примірників, які за своєю унікальністю та давністю мають першорядне значення у науковому та культурно-історичному обігу.

„Перлинами” фонду є такі прижиттєві видання вітчизняних та зарубіжних класиків як „Енеїда” І. Котляревського (1808 р.), „Российская грамматика” (1755 р.), „Краткий российский летописец с родословием” (1760 р.) вид. М. Ломоносова та багато інших унікальних книг.

Багато раритетів включає у себе колекція книг з автографами та дарчими написами.

У фонді іноземної літератури зберігаються такі палеотипи: „Історія Польщі” Яна Длугоша, книга Марка Тулія Цицерона „Про природу богів” латинською мовою, видана Альдом Мануцієм у 1523 р; „Опис Московської землі” Паоло Джовія (Венеція, 1545 р.), а також 14 ельзевірів.

З огляду на вищевикладене безумовним пріоритетом є питання збереження документального ресурсу нашої унікальної книгозбірні. Ми робимо все від нас залежне для того, щоб зберегти як самі документи, так і інформацію, яка в них знаходиться.

Робота по зберіганню книжкового фонду Бібліотеки в цілому та відділу організації і зберігання фондів зокрема регламентується такими документами:

- Положенням про зберігання документів у фондах ДІБ України;

- Інструкцією "Про зберігання основного фонду ДІБ України";

- Інструкцією "Про видачу, строки користування та повернення використаних документів до відділу зберігання фондів ДІБ України";

- Інструкцією "Про порядок перевірки бібліотечного фонду в ДІБ України";

- Інструкцією "Про роботу по виявленню і розшуку документів, відсутніх на місці з невідомих причин у відділі організації і зберігання фондів" та ін.

Регулярно проводяться заняття щодо дотримання вимог чинного законодавства, інших нормативних актів з питань збереження бібліотечних фондів.

Розроблено та виконується „Перспективний план перевірки фондів структурних підрозділів ДІБ України на 2003–2007 рр.”. Відповідно до цього плану, в усіх структурних підрозділах Бібліотеки здійснюються контрольні перевірки наявності документів як один із видів роботи по збереженню фондів. Під час цієї роботи виявляються пошкоджені та дефектні видання, а також документи, що потребують дрібного ремонту.

За результатами перевірок складаються акти, розробляються і здійснюються заходи по усуненню виявлених недоліків.

Укладено 21 колективний договір про матеріальну відпо-відальність з персоналом Бібліотеки.

У бібліотеці створені постійнодіючі комісії, що контролюють роботу по збереженню її документальних ресурсів:

- комісія з питань збереження фондів ДІБ України;

- комісія по вилученню документів у ДІБ України;

- комісія по створенню Державного реєстру національного культурного надбання.

Основним у роботі відділу організації і зберігання фондів ДІБУ є створення належних умов зберігання інформаційних ресурсів бібліотеки, підтримання бібліотечних приміщень у належному санітарно- гігієнічному стані.

Набагато легше вирішувати ці проблеми, якщо бібліотечні фонди розміщені в пристосованих для цього приміщеннях. У випадку історичної бібліотеки, яка орендує 4 малопристосовані приміщення у Києво-Печерського історико-культурного заповідника, вирішення проблем збереження документів значно ускладнюється. Приміщення книгосховищ старі, побудовані на початку ХХ століття, мають дуже багато вікон, які щільно не підігнані до стін і тому пропускають у приміщення надто вологе, надто сухе і загазоване повітря, самі ж стіни приміщення уражені грибком. У книгосховищах відсутні системи вентиляції і кондиціювання.

Проте, працюючи в таких непристосованих приміщеннях, ми робимо все можливе для підтримки необхідних умов збереження фондів, зменшення негативного впливу оточуючого середовища на документи. Майже всі вікна заклеєні не тільки взимку, але і влітку. У сонячні дні вікна затуляємо темним папером, захищаючи таким чином документи від шкідливих сонячних променів. На жаль, недостатнє фінансування бібліотеки не дає можливості оснастити численні вікна бібліотеки жалюзями.

У книгозбірні здійснюються роботи з профілактики аварійних ситуацій у приміщеннях. З цією метою розроблені „Заходи безпеки та готовності до аварійних ситуацій і стихійного лиха в Державній історичній бібліотеці України”.

У відповідності до цих заходів проводяться інспектування всіх приміщень бібліотеки, виявляються потенційні джерела небезпеки.

Складаються плани ремонту будівель, окремих приміщень, стель, дахів та комунікацій.

За останні три роки нам вдалося здійснити повну заміну системи теплопостачання в 3-х приміщеннях бібліотеки, електро- та во-допостачання в 2-х приміщеннях. Зроблено капітальний ремонт дахів двох приміщень, ремонти стель, віконних блоків та окремих приміщень бібліотеки.

Визначено документи пріоритетного рятування на випадок аварій та стихійних лих. Розроблено Плани розміщення документів у приміщеннях бібліотеки.

Опрацьовано та підготовлено проектну документацію для встановлення автономної системи пожежної сигналізації, складено план евакуації всього фонду бібліотеки.

У фондосховищах здебільшого підтримується температурно- вологісний режим, що відповідає існуючим нормам. Книгосховища оснащені 20 психрометрами, які дають можливість регулярно вивчати стан цих показників. Наявність автономного регулювання на радіаторах центрального опалення дає нам можливість збільшувати або зменшувати температурні показники. Проте відсутність через брак коштів на придбання спеціальних технічних засобів для зволоження та просушування повітря не дає нам можливості впливати в повній мірі на показники вологості повітря книгосховищ. Це особливо небезпечно, з огляду на заражені грибком стіни, восени, перед початком опалювального сезону та після закінчення опалення.

Санітарно-гігієнічний стан книгосховищ забезпечується що-денним прибиранням приміщень, плановою санітарною обробкою документів та знепиленням фонду в санітарні дні.

Окремо хочу зупинитись на питаннях реставрації та оправи документів. Звісно, що на цей час значна частина інформаційних ресурсів бібліотек потребує реставрації. Не є винятком і ДІБ України. Умови, що не відповідають вимогам, неодноразове переміщення великих арсеналів книг з одного приміщення в інше, аварії та багато іншого призвело до фізичного пошкодження великої кількості документів. Для їх відновлення потрібні значні кошти, яких бібліотека не має. Передача в оправу від 100 до 200 примірників документів на рік зовсім не вирішує зазначену проблему, а тільки заганяє її в глухий кут. Через брак коштів жоден з рідкісних документів останнім часом не був відреставрований.

Виконуючи роботу по створенню „Державного реєстру на-ціонального культурного надбання” ми дослідили, що близько 30% найцінніших документів потребують оправи. Тому дуже великі надії ми покладали на державну „Програму збереження бібліотечних та архівних документів (2000–2005 рр.)”, зокрема на створення центрів консервації та реставрації, але відповідні центри так і не були створені і ми знову залишились зі своїми проблемами сам на сам.

Я не хочу робити аналіз реалізації цієї Програми, про неї сказано дуже багато, але вже той факт, що ДІБ України не увійшла до переліку бібліотек, які необхідно підтримувати кадрами та коштами на придбання сучасних аудіовізуальних та технічних засобів, на реставрацію та оправу стародрукованих і цінних книг є негативним фактором у збереженні національного культурного надбання.

Важливим у збереженні документів є запобігання їх втрат через крадіжки, і в цьому питанні у нас, на жаль, не все гаразд через те, що бібліотека не має позавідомчої охорони у 3-ох корпусах із 4 існуючих.

Охоронною сигналізацією обладнані 3 корпуси бібліотеки, але через відсутність фінансування ця сигналізація не обслуговується.

Через брак коштів не працює і протипожежна сигналізація. Зараз розроблено новий проект протипожежної сигналізації, але і для її обладнання та обслуговування необхідні кошти.

Значною проблемою для ДІБУ є проблема доставки документів з різних корпусів, оскільки на території Києво-Печерського заповідника не застосовуються транспортні засоби. Доставка здійснюється спів-робітниками вручну, що не виключає можливості пошкодження та втрати документів.

Значно покращило стан збереження бібліотечних ресурсів у процесі обслуговування користувачів відкриття в бібліотеці наприкінці 2002 року центру ксерокопіювання. Відкриття такого центру активізувало роботу по обслуговуванню користувачів бібліотеки, зменшило ризик крадіжки та псування документів, але й сприяло виникненню додаткових проблем.

Ця послуга знімає напругу в обслуговуванні користувачів, яка виникала насамперед через недостатню кількість читацьких місць у читальних залах бібліотеки та невелику кількість дублетів документів, що користуються найбільшим попитом у читачів, а також небажанням деяких користувачів працювати в читальних залах бібліотеки.

Однак через суттєве погіршення фізичного стану документів Правилами користування ДІБ України встановлені обмеження щодо ксерокопіювання особливо цінних документів, що часто створює конфліктні ситуації з користувачами.

У наслідок виникає нагальна необхідність створення страхового фонду, насамперед документів підвищеного попиту.

Оскільки бібліотека обслуговує абонентів МБА, деякі документи запитуються користувачами протягом року сотні разів, тому стра- ховий фонд, створений на основі ксерокопій, буде також швидко зношуватись.

Для створення страхового фонду краще робити цифрові копії документів. У такому разі сам документ більше не застосовується, зберігається на полицях в обмеженій кількості примірників, а використовується тільки його оцифрована копія, що сприяє значному зменшенню ризику його втрати.

Навіть за цих умов виникають значні проблеми, насамперед через велику вартість такої роботи. Без матеріальної підтримки держави чи навіть створення єдиного центру репрографії та оцифровки окремим книгозбірням вирішувати ці проблеми дуже складно.

Не повністю задовольняє працівників бібліотеки законодавче та нормативне забезпечення їх діяльності по збереженню інформаційних ресурсів. Це і відсутність „Інструкції обліку і організації збереження бібліотечних фондів України”, яка протягом багатьох років існує як проект, і відсутність чіткого регламентування, методичного і фінансового забезпечення діяльності книгозбірень по створенню Державного реєстру національного культурного надбання.

Адміністрація і фахівці бібліотеки роблять все від них залежне для зберігання документальних ресурсів, але силами окремих книгозбірень без належного законодавчого, правового і, головне, фінансового забезпечення вирішувати ці проблеми дуже складно.

П.І.Рогова,

В.А.Зотова

РІДКІСНІ І ЦІННІ ВИДАННЯ З ПЕДАГОГІКО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ПИТАНЬ У ФОНДАХ ДЕРЖАВНОЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ

ім. В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

У статті розглянуті етапи формування фонду рідкісних і цінних видань психолого-педагогічного профілю ДНПБ України ім. В.О.Сухом-линського, його типовидовий склад, сучасний стан та перспективи бібліотеки щодо збереження та використанню даних книжкових пам’ яток як наукового об’єкта, що становить національне надбання.

Особливе місце серед пам’яток історії та культури посідають книги, які є матеріальним символом духовної скарбниці людства, виявленням його колективної пам’яті. Документальний спадок є незамінним джерелом для вивчення історії суспільства, розвитку науки і техніки, культури та освіти, літератури і мистецтва. Рідкісні видання складають найціннішу частину сукупного Національного бібліотечного фонду України. Збереження вітчизняного історико-культурного спадку і забезпечення доступу до нього сучасним та майбутнім поколінням є одним з найважливіших завдань бібліотек, які володіють такими книжко-вими пам’ятками.

Вагому частину документального історико-культурного спадку нашої держави складають видання педагогіко-психологічного напряму, значний масив яких зберігається у фондах Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В.О.Сухомлинського (ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського).

Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В.О.Сухомлинського, заснована у незалежній Україні постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1999р. № 2018 [10], – науково-дослідна установа з галузевого бібліотекознавства, бібліографії та книгознавства, національне галузеве книгосховище, всеукраїнський науково-інформаційний центр із забезпечення фахових потреб спеціалістів у галузі психолого-педагогічної науки, освіти і практики. Вона також являє собою координаційний науково-методичний центр мережі освітянських бібліотек Міністерства освіти і науки України (МОН) та Академії педагогічних наук України (АПН України). Незважаючи на те що бібліотека є "молодою" державною і науковою установою, вона має чималий за обсягом ( понад півмільйона документів) та вагомий за значущістю галузевий документний фонд, який було сформовано шляхом злиття книжкових зібрань двох спеціальних педагогічних бібліотек: наукової бібліотеки Інституту педагогіки АПН України та Центральної освітянської бібліотеки МОН України.

Початок теоретичного розвитку та напрямки науково-дослідної, науково-інформаційної та науково-методичної діяльності ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського як координаційного центру мережі освітянських бібліотек України широко висвітлювалися у працях П.І.Рогової – фундатора бібліотеки і її першого директора [1,2,3,4,11] та інших статтях фахівців ДНПБ України [5,6,7,8,9,10].

Етапи формування фонду ДНПБ України, зокрема рідкісних і цінних видань психолого-педагогічної тематики, його типовидовий склад неможливо розглядати без аналізу історичного розвитку фондів двох вищезазначених бібліотек. Наукова бібліотека Інституту педагогіки АПН України успадкувала фонди довідково-педагогічної бібліотеки Харків-ського товариства поширення в народі грамотності (ХТГ), заснованої за його правління у 1869 р. Фонд даної книгозбірні формувався відповідно до інформаційних потреб членів Товариства, вчителів та громадськості міста Харкова і складався з видань педагогічного про-філю, підручників, фахової періодики [1, с.77–79 ].

Дана бібліотека була першою спеціальною педагогічною книго-збірнею, що засновувалася на українських землях у II пол. XIX ст. та діяла поза навчальним закладом. На 01.01.1901р. фонд даної бібліотеки становив 1900 томів [1,с.80], а на кінець 1915 р. налічував 8142 примір-ника [1,с.81]. У 1919 р. радянською владою була заборонена діяльність ХТГ. Довідково-педагогічну книгозбірню було передано до відділу народної освіти м. Харкова. У квітні 1919 р. до неї були приєднані педагогічні бібліотеки шкіл та окружних курсів і на цій базі засновано Центральну бібліотеку народної освіти м. Харкова [1,с.162 ]. Протягом 1920–1921 рр. бібліотека була у віданні Губнаросвіти і отримала назву "Центральна педагогічна бібліотека Харківського відділу Наркому освіти" [1,с.162]. Надалі, з метою покращання економічного та фінансового стану, дану книгозбірню приєднують до Центральної наукової бібліотеки м. Харкова (сьогодні – Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка) [1,с.162]. Перебуваючи в її структурі, "Центральна педагогічна бібліотека Харківського відділу Наркому освіти" діяла як спеціальна науково-педагогічна бібліотека, надаючи інформаційну допомогу освітянам міста [1,с.162]. Фонд бібліотеки у цей період складав 40 тис. примірників, це дало право Наркомосу зазначити, що вона була "найбільшою спеціальною педагогічною бібліотекою на Україні.” Весь цей час педагогічна книгозбірня наполегливо відстоювала “своє право існувати як окрема організація” [1,с. 163].

У 1926 р. у Харкові було засновано Український науково-дослідний інститут педагогіки (УНДІП), у структурі якого відкрито науково-педагогічну бібліотеку, її фундаментом стали фонди вищезаз-наченої педагогічної книгозбірні. На бібліотеку УНДІП були покладені функції всеукраїнського галузевого інформаційного центру з психолого-педагогічних питань [1, с.163; 4]. У зв’язку з цим до її фонду почав надходити всесоюзний обов’язковий безкоштовний примірник фахової літератури та 30 фахових вітчизняних і іноземних періодичних видань [1,с.164]. Незважаючи на історичні катаклізми, фонд даної бібліотеки майже повністю зберігся, його найціннішу частину склали видання другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: енциклопедії, словники, колекції видань з питань педагогіки та освіти, дореволюційні періодичні видання та підручники для різних навчальних закладів, зокрема „Вестник воспитания” (1810–1917), „Вільна українська школа” (1914–1917), „Дошкольное воспитание” (1914–1917), „Журнал Министерства просве-щения” (1835–1916), „Літературно-науковий вісник” (1904–1907), „Педа-гогический сборник”, „Русская школа”, „Світло” (1910–1914) та ін., які формувалися ще в довідково-педагогічній бібліотеці ХТГ [2,3].

У 1936 році УНДІП разом з бібліотекою було переведено до м. Києва, яка на той час отримало статус столиці. Незважаючи на зміну місця перебування, до фонду наукової бібліотеки продовжував надходити всесоюзний безкоштовний обов’язковий примірник фахової літератури. На початку 1941 р. загальний фонд наукової бібліотеки Інституту педагогіки близько 70 тис. пр. [6]. Під час Великої Вітчизняної війни фонди книгозбірні переховувалися у Харкові та Києві і являв собою завдяки титанічним зусиллям працівників бібліотеки були збережені [6]. У післявоєнний період разом з УНДІП бібліотека відновила свою діяльність. Формування її фондів здійснювалося завдяки надходженню всесоюзного обов’язкового примірника галузевої літератури, доукомп-лектуванню через книготоргівельну мережу, передплаті періодичні видання. Також фонд поповнювався дарунками науковців та директорів, УНДІП, зокрема С.Х.Чавдарова, Й.Б.Селихановича, Л.А.Гордона, В.І.Помагайби та ін. [6]. На момент передачі фонду бібліотеки УНДІПУ до ДНПБ України 01.01. 2000 р., його обсяг становив понад 350 тис. пр. документів універсального характеру, 40% з яких – фахова література.

Іншою складовою фондів ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського було книжкове зібрання Центральної освітянської бібліотеки (ЦОБ) МОН України. Дана бібліотека була заснована згідно з наказом Міністерства освіти України № 128 від 07.05.1993 р. для задоволення інформаційних потреб освітян незалежної української держави на базі спеціальної педагогічної бібліотеки Київського будинку вчителя (КБВ), започаткованої ще у 1923 р. [12]. ЦОБ успадкувала 80 тис. примірників фонду спеціальної педагогічної бібліотеки КБВ, серед яких педагогічні, навчальні, філософські та художні видання XX ст. [12]. Головною метою діяльності ЦОБ було формування галузевого книгосховища та створення системи інформаційного забезпечення фахових потреб освітян неза-лежної України. За шість років своєї активної діяльності (1993–2000 рр.) ЦОБ заклала фундамент майбутньої державної педагогічної книгозбірні України. Її фонд за цей період збільшився до 120-и тис. пр. На початку 2000 р. був переданий до новоствореної ДНПБ України [12].

З 04.01.2000 р. ДНПБ України об’єднала фонди обох спеціальних бібліотек і функції академічної та державної книгозбірень розпочала свою діяльність як національне галузеве книгосховище, науково-інформаційний та методичний центр освітянської галузі України. ДНПБ України є структурним підрозділом АПН України, головною метою діяльності якої є інформаційне забезпечення розвитку педагогічної освіти, науки та практики, задоволення фахових потреб науковців і практиків освітянської галузі України. АПН України сприяє здійсненню наукових досліджень у галузі педагогіки, психології, методики викладання окремих навчальних предметів, впровадженню досягнень науки, техніки, передового досвіду в практику роботи навчальних закладів і їх структурних підрозділів – бібліотек. Вона також надає допомогу в освіті, самоосвіті педагогічних, науково-педагогічних, бібліотечних кадрів, молоді, яка навчається.

Фонд ДНПБ України, який був на 01.01.2000 р. 473328 пр., формується за традиціями педагогічних бібліотек: він поповнюється за рахунок надходжень обов’язкового вітчизняного безкоштовного примір-ника фахових документів, доукомплектування через книготоргівельну мережу, а також завдяки передплаті періодичних видань та дарункам від громадян України та українців з діаспори – США, Канади, Австралії та інших країн. На 01.11.2006 р. фонд ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського становив понад 527 тис. примірників документів, вагоме місце серед видань посідає навчально-методична література і за змістом він є універсальним. Фонд літератури іноземними мовами налічує 32579 пр., зокрема 16912 книг. Щорічно до фонду бібліотеки надходить близько 10000 документів на традиційних і електронних носіях, із них 5000 книг, 4200 пр. періодичних видань та інших документи. Бібліотека щорічно передплачує понад 350 назв фахової періодики України та Росії. За 7 років діяльності ДНПБ України її фонд збільшився на 54 тис. примірників документів. Головним завданням ДНПБ України є створення на її базі повноцінного галузевого інформаційного ресурсу. Працівники бібліотеки приділяють особливу увагу повноті надходжень як вітчизняних так і зарубіжних, документів з психолого-педагогічних питань, адже даним інформаційним ресурсом сьогодні користуються науково-педагогічні кадри, вчителі, аспіранти, докторанти м. Києва та всіх областей України.

Видання XIX – поч. XX ст. з питань педагогіки, психології та освіти, що становлять вагому частину документного фонду ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського, мають величезну наукову та історико-культурну цінність. Вони утворюють винятковий історико-культурний фонд, втрата або руйнування якого матиме негативні наслідки як для розвитку вітчизняної педагогічної науки та освіти, так і для суспільства в цілому. Це унікальні за своєю значущістю документи психолого-педаго-гічного напрямку, серед яких прижиттєві праці видатних українських педагогів та діячів освіти, науки, культури XIX – XX ст.: К.Ушинського, Г.Ващенка, М.Пирогова, С.Русової, Я.Чепіги та інших; дореволюційні підручники та навчальні посібники для різних видів навчальних закладів; унікальні видання з питань дидактики, методична література тощо. У фонді бібліотеки зберігаються праці Д.Багалія, (1857–1932), видатного українського історика, професора і ректора Харківського університету, співзасновника ХТГ та Харківської громадської бібліотеки, члена Всеукраїнської академії наук. О.Духновича, С.Сі-рополка, П.Юркевича, значення яких для розвитку освіти України важко переоцінити. У фондах ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського зберігаються „Опыт истории Харьковского университета. Т.1” (1893), „История города Харькова за 250 лет его существования” (1905), „Очерки из русской истории. Т.1. Статьи по истории просвещения” (1911), „Історія Слободської України” (1918). Д.Багалія

Документи з історії розвитку освіти Західної України виставлені працями О.Духновича (1803–1865), педагога, письменника, публіциста, громадського діяча Закарпатської України, зокрема посібником „Народная педагогия. В пользу училищ и учителей сельских. Ч.1. Педагогия общая” (1857).

Розвиток народної освіти в Україні у II пол. XIX – початку XX ст. нерозривно пов’язаний з ім’ям С.Сірополка (1872–1959), юриста за освітою, видатного педагога і бібліотекознавця за покликанням, редактора педагогічних журналів „Народное образование” (1896–1917) та „Педагогический листок”(1887–1917), радника Генерального секретаріату народної освіти УЦР.. Прижиттєві видання С.Сірополка подані у фондах бібліотеки такими працями: „Краткий обзор тридцатипятилетней деятельности Тульского Губернского Земства в области народного образования” (1902), „Основные вопросы внешкольного образования” (1913), „Історія освіти на Україні” (1937) та інші. Заслуговують на увагу педагогічні праці професора Київської духовної академії П. Юркевича (1827–1874), зокрема, „Чтения о воспитании” (1869), та П.Куліша (1819–1897), „Украинские народные предания. Кн.1” (1847) видатного письменника, історика, етнографа та літературного критика.

Серед педагогічних видань, що зберігаються у фондах ДНПБ України, ім. В.О.Сухомлинського, варто відзначити такі Я.А.Каменський “Большая дидактика”, Г.Песталоцци “Избранные произведения” (1848–1910), М.Владиславлева “Исследование явлений душевной жизни” Т.1,2., (1881), К.Ушинський “Избранные произведения” (1846), “Собра-ние сочинений” в 11 т. (1846–1856), С.Русова “Нова школа” (1917), “Український буквар” (1906), В.Снегирева “Психология” (1892), Х.Ал-чевская “Драматические произведения” (1887), “История открытия школы в деревне” (1881) та ін.

Невід’ємною складовою історико-культурного фонду ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського є періодичні видання 30-х рр. XIX – початку XX ст. У фондах бібліотеки зберігаються близько 40 назв періодичних видань із 250 існуючих, що виходили у Російській імперії з II пол. XIX – поч. XX ст. Серед них такі: „Вестник воспитания” (1890–1917), „Вопросы философии и психологии” (1889–1915), „Воспитание и обучение” (1877–1917), „Журнал Министерства Народного Просвеще-ния” (1834–1917), „Народное образование” (1896–1917), „Народная школа” (1877–1916), „Педагогический листок” (1871–1917), “Радуга” (1864–1866), “Педагогический журнал” (1833–1834), “Библиотека для воспитания” (1843–1846), “Учитель. Журнал для наставников и родителей”(1860–1870), “Педагогический сборник” (1847–1917), “Для народного учителя” (1907–1917) та ін. [9]. У бібліотеці зберігаються майже всі комплекти часопису „Світло”, який видавався у Києві в 1910–1914 рр., на сторінках якого друкувалися С.Сірополко, С.Русова, Т.Лубенець та інші українські педагоги, письменники та громадські діячі [7]. Вищеозначені документи сьогодні є невичерпним джерелом для історико-педагогічних досліджень як науковців інститутів системи АПН України, так і усієї держави.

Усвідомлюючи величезну соціально-культурну значущість і цінність зібраних фондів, необхідність їх збереження та введення у науковий обіг, АПН України спільно з ДНПБ України у 2001 р. порушила перед МОН клопотання щодо внесена частини її фонду, а саме “Документи педагогіко-психологічного та історико-культурного напряму XIX – поч. XX ст. (1850–1917 рр.)” до Державного реєстру об’єктів, яким надається статус національного надбання. Постановою Кабінету Міністрів від 19 грудня 2001р. № 1709 “Про затвердження переліку наукових об’єктів, що становлять національне надбання, та внесення змін до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1997 № 174,” “Документи педагогіко-психологічного та історико-культурного напряму XIX–XX століття (1850–1917 рр.) ДНПБ України” внесено до переліку наукових об’єктів, які мають національне надбання. Обсяг вищеназваного наукового об’єкта складає 90 тис. одиниць зберігання, зокрема періодичні педагогічні видання (4,5 тис. бібл. од.), дореволюційні підручники для гімназій та ліцеїв (1 тис. бібл. од.), книжкові видання XIX – поч. XX ст. (84, 5 тис. бібл. од.).

За кошти, що виділяються державою на утримання об’єктів, які мають статус національного надбання, протягом 2003–2005 рр. бібліотекою було розроблено і здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження та забезпечення належного функціонування зазначеної частини фонду бібліотеки АПН України, а саме: проведено капітальний ремонт приміщення книгосховища, придбано необхідне обладнання, поліпшено санітарно-технічні умови зберігання і розміщено 250 тис. примірників документів, які протягом довгих років були складені. У результаті на 1.01.2006 р. до наукового обігу було введено близько 30 тис. документів, зокрема дореволюційні підручники (1174 бібл. од.), періодичні видання (4,5 тис. бібл. од.), видання психолого-педагогічного профілю, природничих дисциплін (8 тис. бібл. од.), видання з історії, філософії, мовознавства, літературознавства, методики викладання різних предметів (2 тис. бібл. од.).

Документи цього наукового об’єкта, що мають статус національного надбання, є джерелом для наукових досліджень фахівців АПН України, науково-педагогічних кадрів ВНЗ нашої держави, активно використовуються колективом ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського для підготовки тематичних і персональних книжкових виставок, як локальних, так і виїзних, бібліографічних покажчиків, списків, днів інформації, педагогічних рад тощо.

Згідно з планами наукової роботи бібліотеки розпочато вивчення та наукове опрацювання рідкісних і цінних видань фонду ДНПБ України, зокрема у НДР “Створення, становлення і розвиток мережі освітянських бібліотек України (X–XX ст.)” (наук. керівник – канд. іст. наук П.І.Рогова), запропоновано низку заходів за цим напрямком. У рамках зазначеного дослідження впродовж 2001–2005 рр. керівником проекту і колективом бібліотеки було підготовлено чимало публікацій, кращі з яких увійшли до наукового збірника “Історія освітянських бібліотек України”[13]. [5,6,7,8,9]. Вагомим науково-практичним здобутком даної НДР є створення каталогу “Підручники і навчальні посібники для початкових і середніх навчальних закладів (1748–1917 рр.) з фондів Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О.Су-хомлинського”, який є значним внеском у скарбниці національної бібліографії [14]. Для надання методичної допомоги бібліотекам галузі у здійсненні такоих робіт у рамках дослідження, науковцями бібліотеки було підготовлено науково-методичний посібник ”Укладання друкованих каталогів книг гражданського друку (XVII – початок XX ст.) із фондів бібліотек України” [15].

Бібліотечний фонд – основа бібліотеки як системи, фундамент її повноцінної інформаційної діяльності, тому у 2006 р. колективом бібліотеки розпочато фундаментальне наукове дослідження “Теоретичні засади формування всеукраїнського інформаційного ресурсу з питань психолого-педагогічної науки на базі ДНПБ України ім. В.О.Су-хомлинського”(2006–2010 рр., наук.кер. – канд. іст. наук П.І.Рогова). Головною метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних, органі-заційних та технологічних засад формування всеукраїнського інфор-маційного ресурсу з питань психолого-педагогічної науки та освіти відповідно до інформаційних потреб суспільства. Реалії активного розвитку інформаційного суспільства – суспільства знань - вимагають наукового підходу до проблем формування інформаційних ресурсів у конкретних інформаційних системах, до яких в першу чергу належать бібліотеки.

У результаті проведення НДР будуть розроблені теоретико-методологічні, науково-практичні та організаційні засади формування всеукраїнського інформаційного ресурсу з психолого-педагогічної науки та освіти як у традиційній, так і електронній формі на базі ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського відповідно до інформаційних потреб суспіль-ства. Також розроблено комплекс організаційно-управлінських документів з питань формування галузевого інформаційного ресурсу (науково-методичний посібник для бібліотек освітянської мережі); створено Web-портал ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського з електронним каталогом та повнотекстовими базами даних з психолого-педагогічних проблем.

Одним із важливих напрямків вищезазначеної НДР стане дослід-ження маловідомих, але культурологічно важливих і науково цінних видань психолого-педагогічного напрямку, що зберігаються в ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського. У процесі дослідження в структурі бібліотеки передбачено створення спеціалізованого відділу рідкісних і цінних видань, на який буде покладено такі завдання:

- визначення переліку педагогічних праць, які становлять найбільшу цінність і підлягають зберіганню на максимально довгий термін;

- формування колекції рідкісних і цінних педагогічних видань і рукописів;

- введення до електронного каталогу ДНПБ України вищезаз-начених документів;

- оцифрування рідкісних і цінних видань з фонду ДНПБ України для створення повнотекстових баз даних;

- внесення документів до баз даних Державного реєстру книжкових пам’яток України як складової Державного реєстру національного культурного надбання, відповідно до рівня цінності,;

- популяризація у фаховій науковій літературі найцінніших книж-кових пам’яток;

- удосконалення та розроблення регламентуючої документації відділів ДНПБ України щодо комплектування, копіювання, збереження та використання вищезазначених документів;

- розроблення методичних рекомендацій для бібліотек галузі та надання їм консультаційної допомоги щодо формування, збереження і використання рідкісних і цінних видань.

Широкомасштабна робота бібліотеки щодо збереження рідкісних і цінних видань психолого-педагогічного напрямку з фондів ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського, створення каталогів, реєстрів та інших науково-бібліографічних праць і введення цих даних до Державного реєстру книжкових пам'яток України дасть змогу закрити білі плями, що існують у вивченні різних періодів історії педагогіки, освіти та культури України в цілому. Також завдяки цілеспрямованій інформаційній діяльності ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського буде надана чимала допомога науковцям і практикам освітянської галузі України у їх роботі. Це дозволить не лише розкрити маловідомі процеси в історичному розвитку України, а й вплинути на розвиток сучасної педагогічної науки, освіти і практики та їх місце в загальноєвропейському контексті.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Рогова П.І. Педагогічні бібліотеки України ( II пол. XIX–20-ті роки XXст.): Дис … канд.іст.наук: 07.00.08 / Рогова Павла Іванівна.- К.,2004. – 265 с. – Бібліогр.: с.181–122.

  2. Рогова П.І. Товариства грамотності у започаткуванні педагогічних бібліотек // Шлях освіти. – 2001.– №3.– С.37–42.

  3. Рогова П.І. Нова державна бібліотека – головна бібліотека освітян-ської галузі України // Бібліотечна планета.– 2000.– № 3.– С.17–18.

  4. Рогова П.І. Бібліотечно-інформаційне обслуговування освітян спеціалізованими фондами педагогічних бібліотек: історичні тенденції і перспективи / П.І.Рогова // Наук. праці Нац. Б-ки України ім. В.І.Вернадського.– К., 2002.– Вип. 9.– С. 25–37.

  5. Мацібора Н.Г. Підручники XIX ст. у фондах Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О.Сухомлинського як складова історико-культурної спадщини / Н.Г.Мацібора // Наук. праці Нац. Б-ки України ім. В.О.Вернадського. – К., 2005. – Вип.14.– С.562–569.

  6. Самборська М.О. Наукова бібліотека Інституту /М.О.Самборська// Ін-т педагогіки АПН України.– К., 2001.– С.200–202.

  7. Домбровська Л. Роль часопису “Світло”(1910–1914 рр.) у розвитку освітянських бібліотек України / Л.Домбровська // Рідна школа.– 2004.– №5.– С.77–79.

  8. Горшкова Н. Бібліотека Інституту психології ім. Г.Костюка АПН України/ Н.Горшкова, Т.Діденко, А.Шинкаренко // Вісн. Кн. палати.– 2002.– № 7.– С.19–20.

  9. Сахарова Т.М., Діденко Т.А. Журнальний фонд Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В.О.Сухомлинського як джерело науково-практичних досліджень з психолого-педагогічних питань (1830–1910 рр.) /Т.М.Сахарова, Т.А.Діденко// Історія освітянських бібліотек України. Науковий збірник /АПН України. ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського; Редкол.: П.І.Рогова (голова) К.Т.Селі- верстова (заст. гол.), та ін. К.,2006. – 495с.

  10. Про створення Державної науково-педагогічної бібліотеки України: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовт. 1999 р. № 2018 //Законодавство – бібліотекам України: Довідк. вид. / Нац. Парлам. Б-ка України. – К., 2000. – Вип.1: Загальні засади діяльності бібліотек. – С.162.

  11. Рогова П.І. Стратегія розвитку освітянської бібліотечної мережі України/ П. Рогова // Бібл. вісн. – 2004. – № 1.– С.21–23.

  12. Рогова П.І. Організаційно-методичні проблеми становлення Центральної освітянської бібліотеки // Вісн. Кн. Палати. – 1999. – № 5.– С.12–14; № 7.– С.9–11.

  13. Історія освітянських бібліотек України. Науковий збірник /АПН України. ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського; Редкол.: П.І.Рогова (голова) К.Т.Селіверстова (заст. .гол.), та ін. – К.: Вирій, 2006.– 495с.