logo
1k

Збереження краєзнавчих електронних ресурсів бібліотек: проблеми та перспективи

«Мир в наши дни так быстро движется вперёд, что не успевает человек заявить о невозмож-ности решения какой-либо задачи, как его перебивает другой, уже решивший ее»

Элберт Хаббард

Проблема збереження електронних ресурсів настільки неосяжна і багатогранна, що розглянути всі її аспекти в одному виступі практично неможливо. Тому зупинимось на технічних сторонах збереження електронних ресурсів саме через погляд на проблему, з якою вже зіткнулись обласні бібліотеки, а саме: збереження краєзнавчих електронних ресурсів.

Активне впровадження комп’ютерних та телекомунікаційних технологій в практику бібліотек України припадає на середину 90-х років минулого століття. Перші комп’ютери, перший вихід до глобального Інтернет простору, перші бази даних, перший досвід створення власної веб-сторінки – все це відкриває нові можливості і водночас створює нові проблеми.

Першими, електронними ресурсами бібліотек були саме краєзнавчі ресурси.

Бібліотеки почали активно створювати власні краєзнавчі бази даних під невідкладні потреби своїх читачів. Створені бази даних повинні були надати можливість якісно готувати традиційні бібліографічні покажчики, оперативну та оглядову інформацію, швидко виконувати тематичні та фактографічні довідки про регіон, а також формувати каталожні картки для поповнення карткового краєзнавчого каталога.

Наступним кроком, було створення власних веб-ресурсів, що насамперед об’єднувало великі структуровані сайти та невеличкі сторінки. Всі вони мали інформацію про регіон.

Основні види краєзнавчих ресурсів, які подано на веб-сайтах бібліотек :

– інформація про краєзнавчу роботу бібліотеки та ресурси, які вона пропонує користувачам;

На жаль, усі зазначені види інформації на сайтах українських бібліотек – велика рідкість, але ті темпи, з якими розвиваються бібліотечні сайти, дають нам надію на покращання ситуації.

Розміщення краєзнавчої інформації на сайтах бібліотек здійснюється двома способами:

У кожному з варіантів розміщення матеріалів є свої переваги і свої недоліки. Перший варіант дає можливість показати роботу бібліотеки в комплексі, надати повне уявлення про її видавничу діяльність повнотекстові ресурси, вебліографію, не вириваючи з цього контексту краєзнавчі матеріали. Другий варіант дає можливість зібрати краєзнавчу інформацію в одному місці, створити своєрідну візитну картку регіону. На мій погляд, другий варіант більш перспективний щодо розвитку і розширення саме краєзнавчої складової бібліотечних веб-ресурсів і більш зручний для користувачів. Повертаючись до показу роботи бібліотеки в комплексі, необхідно звернути увагу на розгалужену систему посилань всередині сайта. Саме така система дає можливість зберігати інформацію фізично в одному місці сайта, а кориктуватися і посилатися на неї з будь-якого іншого місця.

Створюючи власні представництва в мережі Інтернет, бібліотеки, насамперед, ставили за мету показати та рекламувати бібліотеку. А що крім цього ми отримали? Ми отримали стимул удосконалювати, підтримувати в належному стані, поновлювати і саме завдяки цьому зберігати створені нами електронні ресурси. Прикладом може бути сайт Харківської ОУНБ, який було створено п’ять років тому. Матеріали на сайті можна умовно поділити на ті, що розкривають ресурсний потенціал бібліотеки (фонди, послуги, сервіс, персонал) та ті, що презентують потенціал регіону. Згодом інформація про регіон накопичувалось та не мала змоги розміщуватися в рамках сайта, і це дало поштовх для створення веб-проекту «Харківщина». Треба зауважити, що веб-проект не повністю відділився від сайта бібліотеки, а існував як новий електронний продукт бібліотеки. На сьогодні в рамках проекту існує погляд на регіон за допомогою таких інформаційних продуктів бібліотеки: біб-ліографічних покажчиків, інформаційних матеріалів, оглядових довідок, матеріалів, присвячених видатним землякам, інформації про почесних громадян міста Харкова, віртуальних виставок, статистичних даних, вебліографії, літературного проекту «Світ книжок» тощо.

У процесі створення веб-проекту «Харківщина» не було механічного перенесення інформації з відповідного розділу сайта бібліотеки на сторінки нового проекту. На той час це була вже третя редакція сайта, і на відміну від редакції, була редакцією структури і наповнення сайту, крім структурних змін, мала на меті перехід на використання нових веб-технологій. На сьогодні ми маємо сайт, побудований з використанням технологій PHP, що дає можливість динамічної генерації веб-сторінок. Завдяки цьому ми отримали оптимальну структуру організації та розміщення матеріалів, автоматичне виведення на головну сторінку веб-проекту «Харківщина» інформації про визначні та знаменні дати поточного місяця, автоматичне формування архіву сайту, новин бібліотеки тощо. Таким чином зберігається час, працевитрати та зменшується залежність подальшої підтримки сайта від веб-майстра, який його створював. Для наших віртуальних користувачів це – дружній інтерфейс та зручність у роботі.

Все перелічене це те, що ми можемо і маємо зробити сьогодні, щоб продовжити життя наших електронних ресурсів, які містяться на сайті.

Обласні бібліотеки традиційно працюють над збиранням та зберіганням регіональних документальних ресурсів, мають досвід щодо формування краєзнавчих фондів та обслуговуванню читачів, і що дуже важливо, гарантують всім громадянам вільний доступ до інформації. На цей час бібліотеки наблизились до усвідомлення того, що регіональний Інтернет-ресурс стає повноцінною та невід’ємною складовою частиною краєзнавчих ресурсів сучасної бібліотеки.

Проект щодо створення інформаційних порталів регіону, які реалізуються в обласних бібліотеках України та ХДНБ ім. Короленка, дозволив окреслити масив регіональних Інтернет- ресурсів. У процесі подальшої підтримки порталів бібліотечні фахівці спостерігають як змінюються, поновнюються і зникають безслідно Інтернет-ресурси, як втрачаються масиви інформації.

Всі ми пам’ятаємо, як яскраво святкував Харків свій ювілей. У наших фондах збереглись документальні підтвердження цього святку-вання, але хочеться згадати веб–сайт, який був створений для висвітлення всіх подій, пов’язаних із 350-річчям міста. (www.kharkov-350.org) На жаль, сьогодні ми не знайдемо цього ресурсу в мережі, тільки як спомин про втрачене залишились збережені з веб-сайта окремі сторінки на наших комп’ютерах. Чи впевнені ми, що знайдемо Інтернет-ресурси фабрик і заводів, які змінюють власників, або сайти краєзнавців-ентузіастів, ресурси маленьких міст Харківської області? Це може статися з будь-яким сайтом, навіть з таким офіційним як сайт Харківської обласної державної адміністрації, перша версія якого з’явилась у 2001 році. За роки свого існування сайт має вже третю редакцію, хоча те, що сталось, важко назвати редакцією. Повна зміна співпадала зі зміною губернатора області. У процесі кожної редакції змінювалось наповнення, структура, ідеологія сайта, разом з цим на жаль, безслідно зникали цілі масиви інформації. Користуючись цим ресурсом сьогодні, можемо уявити, яким було економічне, політичне, громадське життя регіону декілька років тому.

Національні бібліотеки багатьох країн світу, поставили перед собою питання збереження та архівації мережевих ресурсів у деяких з них зокремо і ЮАР, Інтернет-ресурси відповідно до закону входять до обов’язкового примірника документів, що отримує бібліотека.

Над вирішенням зазначених проблем працюють і фахівці Націо-нальної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. У цьому контексті хочеться повернутись до регіональних інформаційних порталів, які можуть стати основою створення регіональних архівів Інтернет-ресурсів. Для такої роботи відібрано та структуровано масив ресурсів.

Краєзнавчі електронні ресурси зберігаються за допомогою основних процедур, із забезпечення збереження всіх електронних доку-ментів.

Зазначені процедури умовно можна поділити на три види:

- забезпечення фізичного зберігання файлів з електронними документами;

- забезпечення умов для зчитування інформації у далекій перспективі:

- забезпечення умов для відтворення електронних документів у придатному для читання форматі.

Забезпечення фізичного зберігання файлів вже органічно ввійшло в практику бібліотек. Комп'ютерні файли зберігають в двох або більше екземплярах, які розміщують на окремих електронних носіях (робочому та резервному). Ефективність цієї процедури значною мірою залежить від правильно спланованої постійної роботи, з якої якщо можна виключити людський фактор. Тривалість зберігання файла значною мірою залежить від вибору типу носія та від тих умов, у яких він зберігається.

Для забезпечення оптимальних умов зберігання електронних документів та друкованих видань необхідно виконати комплекс робіт. Проте електронні документи підлягають магнітному та електрома-гнітному впливу, що викликає додаткові труднощі..

Треба мати на увазі, що процедура зберігання файла, продовжує його життя лише на 20 років, незважаючи на те, що виробники носіїв інформації можуть дати нам гарантії навіть на століття.

У 2002 році в доповіді ЮНЕСКО, яку було присвячено проблемі зберігання цифрової інформації, висловлювалося занепокоєння з приводу можливої втрати значних здобутків людства через накопичених об’ємів цифрової інформації. Були оприлюднені факти, які ілюструють понесені втрати, вони вражають, якщо взяти до уваги, що років 20-30 р. тому обсяги цифрової інформації, яка створювалась в світі, були мінімальні. Одним з таких факторів є відповідь, яку отримав на свій запит до аерокосмічного центру США вчений-нейробіолог. Його цікавили дані, отримані космічною науково-дослідною станцією «Вікінг», яку в середині 70-х років було запущено на Марс. Відповідь вченого шокувала: програмного забезпечення читання магнітних стрічок 25-ти річної давності вже не існує, а програмістів , які працювали з цим програмним забезпеченням вже немає серед живих. Цікаво, які кошти було витрачено на спорядження цієї експедиції, якщо збереженням отриманих даних знехтували?

Ось чому сьогодні замало вирішення тільки питань фізичного зберігання файлів, на перший план виходять інші аспекти довготривалого збереження електронних документів.

Проблеми, пов’язані зі зміною та старінням апаратного та програмного комп’ютерного забезпечення, дають взнаки вже сьогодні. З часом обладнання, за допомогою якого інформація має зчитуватись з зовнішніх носіїв виходить з ладу та морально застаріває. Саме тому під час організації та планування довготривалого зберігання електронних документів треба брати до уваги, що технології їх зчитування змінюються кожні 10–15 років.

Відтворення збереженого електронного документа неможливо без програмного забезпечення. Життєвий цикл програмного забезпечення обмежено 5–7 роками.

Розглянемо деякі технології забезпечення довготривалого зберігання електронних матеріалів бібліотек, які мають особливе значення для збереження інформації про регіон.

Перша. Зберігання електронних документів у вигляді друкованих копій. Не можна розглядати цей метод як ефективний, коли ми маємо на увазі весь масив електронних документів бібліотеки. Проте цей метод має право на існування стосовно обраних ресурсів. На цей час не ставлячи завдання збереження, ми друкуємо картки для краєзнавчого каталога, створюємо друковані бібліографічні покажчики, оглядові та інформаційні матеріали, використовуючи наші краєзнавчі БД.

Друга. Перезапис, тобто перенесення електронних ресурсів на сучасні носії, що дає змогу повністю зберегти первинну інформацію. Це досить ефективний метод для власно створених бібліотекою ресурсів, але його не можна використовувати для роботи з документами, які захищені авторським правом. Крім того, слід пам’ятати, що необхідно оновлювати копії відповідного прикладного програмного забезпечення, яке дасть змогу “читати” збережену інформацію.

Третя. Міграція – процес конверсії електронних ресурсів, за якого формат даного електронного документа не зберігається для наступного відновлення інформації, а перетворюється в інший формат для забезпечення читання документа на новій платформі за допомогою нового програмного забезпечення. У цьому випадку формат документа підлягає зміні, а інформація залишається незмінною.

Застосування міграції актуальне під час конверсії баз даних і електронних документів, які знаходяться в постійному оперативному використанні бібліотекою.

Під час організації довготривалого зберігання електронних документів бажана їх попередня міграція у “відкриті” або “архівні” формати (txt, rtf, pdf, tiff, jpg), що дасть змогу в майбутньому з меншими затратами конвертувати документи у формати поточних інформаційних систем.

Четверта. Емуляція – розроблення програм, які дають можливість імітувати старе програмно-апаратне забезпечення на нових платформах, що дозволяє читати електронні документи в тому форматі, в якому вони були створені.

Слід зауважити, що використання розповсюджених операційних систем спрощує наше життя в майбутньому. Прикладом може бути корпорація Mіcrosoft, яка сьогодні в операційних системах MS Windows 95/ 98/ NT/ 2000/ XP підтримує емулятор операційної системи MS DOS і є сподівання, що буде робити це і в майбутньому. Це дуже важливо для наших перших краєзнавчих баз даних, які було створено за часів використання операційної системи MS DOS.

Як ще один з варіантів вирішення проблем довготривалого зберігання останнім часом розглядається інкапсуляція.

Інкапсуляція – включення електронних документів до складу файлів міжплатформенних форматів, наприклад XML. XML – дає можливість зберігати дані в незалежному від апаратного та програмного забезпечення форматі, і саме в цьому його значні переваги над іншими форматами збереження даних. До цього необхідно додати, покращання можливостей пошуку даних, оскільки ХML визначає логічну структуру документа.

Застосування ХML дозволяє досягти повного відокремлення змісту документа від його подання, що дає можливість використовувати один і той же документ багаторазово, не змінюючи його, а тільки вживаючи інші правила відображення.

На думку фахівців, рішення проблеми забезпечення збереження електронних ресурсів повинно бути передбаченим та таким, яке можна перевірити, щоб бути впевненим в його надійності. Ця проблема не може вирішуватися за допомогою однієї технології, яка підходить до будь-якої ситуації. Нашою метою є не тільки забезпечення збереження електрон-них ресурсів, але й підтримка впевненості користувачів інформації в її цілісності, надійності, автентичності та довговічності.

Зберігання електронних ресурсів не можна внести до плану роботи бібліотеки окремим рядком і працювати над ним, наприклад, кожної п’ятниці з 9 до 11. Це вимагає постійної, планомірної та комплексної роботи, яка повинна пронизувати всі бібліотечні процеси: комплек-тування фонду електронних документів, оброблення та каталогізація, організацію обслуговування читачів, створення власних електронних продуктів.

Підсумовуючи вищезазначене, можна так сформулювати основні напрями роботи бібліотеки щодо забезпечення збереження краєзнавчих електронних ресурсів:

• розвиток та вдосконалення краєзнавчих БД;

• подальша підтримка, вдосконалення та розбудова веб-сайтів бібліотек;

• створення повнотекстових електронних краєзнавчих ресурсів.

Основні стратегічні та перспективні напрямки роботи бібліотеки щодо забезпечення збереження краєзнавчих електронних ресурсів:

• створення краєзнавчих електронних страхових фондів;

• створення архівів Інтернет-ресурсів регіону як складової частини електронної бібліотеки;

• донесення до державних і регіональних органів влади важливості нормативно-правової та фінансової підтримки зусиль бібліотеки щодо розвитку електронного краєзнавства.