56. Капітал як економічна категорія.

Капіта́л — за визначенням класичної економічної теорії один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Терміном капітал стали називати у період становлення капіталізму гроші, що їх підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Три основні риси визначення капіталу класичною економічною школою зберегли своє значення і в сучасній теорії економіки. Ці три основні риси суть: здатність створювати новий продукт, неспоживання в процесі виробництва за винятком амортизації та те, що капітал є продуктом, створеним людською працею. Однак, термін капітал часто використовується як складова частина інших термінів, які не зовсім відповідають цьому класичному визначенню. Уже Адам Сміт виділяв основний капітал і оборотний капітал, де оборотний капітал трактувався як і чинники виробництва, які споживаються в ньому: сировина, матеріали, проміжний продукт виробництва.

Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила істо­ричний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва. В економічній теорії сфор­мувалися різні підходи до визначення сутності капіталу.

Предметно-функціональний підхід, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призна­ченою для подальшого виробництва або продажу й одер­жання доходу.

У рамках цього підходу значного поширення набув аналіз капіталу як фактора виробництва, що впливає на резуль­тати підприємницької діяльності і приносить дохід влас­никові. При цьому підкреслюється особливе місце капіта­лу в системі економічних ресурсів, зумовлене його високою мобільністю, опосередковуючою роллю та похідним харак­тером формування.

Аналіз матеріально-речового змісту капіталу постійно збагачується за рахунок розширення діапазону видів на­громадження праці та певних благ, однак не дає можли вості виявити джерело зростання підприємницького дохо­ду та розкрити його соціально-економічний зміст.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуго­вують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Рух капіталу в межах кругообороту поділяється на три стадії:

1. на першій стадії капітал виступає у грошовій формі і використовується на купівлю засобів виробництва і робочої сили;

2. на другій здійснюється процес виробництва і створення додаткової вартості;

3. на третій відбувається реалізація новоствореного товару, вартість якого містить додаткову вартість.

З метою реалізації додаткової вартості капітал має перебувати у постійному кругообігу, що є оборотом капіталу.

Швидкість обороту капіталу вимірюється числом оборотів, що він здійснює за рік. У процесі обороту функціонуючий капітал розподіляється на основний і оборотний.

Основний капітал – це та частка виробничого капіталу (приміщення, споруди, верстати, обладнання та інші засоби праці), які беруть участь у виробництві та переносять свою вартість на новостворений продукт частково.

Оборотний капітал – це та частка виробничого капіталу (предмети праці й робоча сила), яка, беручи участь у виробництві, переносить всю свою вартість на новостворений продукт повністю за один раз.