Історичні етапи розвитку. Основні етапи розвитку соціології як науки

• етап протосоціології (період від Античності до Огюста Конта – першої половини ХІХ ст.). Протягом даного періоду формується уявлення подібності і різних між законами природи та законами суспільства. Розробляються концептуальні основи політичної, суспільної та економічної теорії, знання про суспільство набуває розмежованих форм;

• етап розпочинається з появи в 30-40-х р.р. ХІХ ст. позитивіської соціології і триває до кінця ХІХ ст.. Даний етап характеризується зародженням та початком академічної соціології;

• етап охоплює кінець ХІХ ст. і триває до 20-х років ХХ ст.. На даному етапі відбувається становлення соціології, як навчальної дисципліни. Загально соціологічна теорія поєднується з емпіричними дослідженнями і набувають інтенсивного розвитку;

• припадає на період з кінця 20 до 70-х рр. ХХ ст. Це період формування основних теоретичних напрямків соціології, розвиток галузевих дисциплін вдосконалення методів досліджень;

• починається в 70-х рр.. 20 ст. і до наших часів. Характерний інтернаціоналізацією соціології, поширенням різних концепцій та теорій.

І етап – протосоціологія. Аналізуючи матеріали давньогрецьких філософів Платона та Аристотеля, конфуціанських мислителів, ми можемо відноліти думки саме соціального характеру. Однак до XIV ст. соціологія не представляла собою систематичну дисципліну. Такий вигляд вона набула з написанням роботи в XIV ст.. “Історичний пролегомени” (1377 р.). Автор цієї роботи – арабський мислитель та діяч Ібн Халдун (1332 – 1406). В цій праці вперше був зроблений аналіз практично всіх проблем соціології в умовах кочівних та цивілізованих суспільств. Так, на думку російського соціолога Питирима Сорокіна, саме Ібн Халдуна варто вважати родоначальником соціології. З початком відродження та реформації інтерес до соціологічних проблем значно виріс і призвів до багато чисельних досліджень протягом XVІ – XVІІ ст. Більша частина робіт Макіавеллі, Гоббса, Локка, Руссо, Паскаля і т.д. були соціологічними.

Не дивлячись на те, що наукою про суспільство займались з давніх часів, сам термін “соціологія” був введений в науковий вжиток французьким філософом – позитивістом Огюстом Контом (в 30-х р.р. XIX ст.).

За Контом – соціологія – це загальна теорія соціального організму, наука про суспільні явища, яка повинна бути основана на наукових методах спостереження, експерименту, порівняння, історичного підходу.

Система наук за О.Контом: кожна наступна наука в даній системі базується на попередній, структура представляється від найконкретнішої науки до найабстрактнішої.

• математика;

• астрономія;

• фізика;

• хімія;

• біологія;

• соціологія (соціальна фізика).

Конт зводив соціологію до суспільствознавства і використовував дані терміни, як синоніми. Така ситуація і літературі була характерна до кінця XIX ст.. Першим соціологом, хто дав вузьку трактову соціологічній науці, був Еміль Дюркгейм. З його іменем пов’язаний перехід соціології, як науки тотожній суспільствознавству до науки, яка пов’язана із вивченням соціальних явищ та соціальних відносин суспільного життя, тобто Е.Дюркгейм поставив соціологію в ряд таких суспільних наук, як політекономія, філософія, історія і т.д.