М.Омельченко впровадження системи збереження бібліотечних фондів в умовах національної бібліотеки україни ім. В.І.Вернадського

Науковий і культурний розвиток суспільства, як у минулому, так і на цей час, неможливо уявити без бібліотек та бібліотечних фондів. Головним та постійним завданням бібліотек від початку їх створення і до наших днів було і залишається збирання, накопичення знань та інформації для їх використання, передачі наступним поколінням. Переважна більшість знань попередніх поколінь на сьогодні зафіксована на папері. Відомо, що папір, як матеріальна основа більшості бібліотечних документів з давніх часів був незамінним матеріалом, від якого людство, непевно не відмовиться і у майбутньому. Тому питання збереження бібліотечних фондів на паперовому носії і у ХХІ столітті необхідно не залишати поза увагою.

Збереження бібліотечних фондів є однією з найважливіших функцій Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського поряд з комплектуванням, науковим опрацюванням та використанням. Успішна реалізація завдань у межах функції збереження базується на науково-методичних, організаційних та технологічних засадах, що мають на меті забезпечення тривалого зберігання фондів.

Необхідно підкреслити, що питанню збереження фондів у бібліотеці завжди приділялося багато уваги, саме цьому свідчать архівні статистичні дані за 1939 рік. Вони висвітлюють результати роботи відділу щодо збереження та гігієни книг. На той час у фондосховищах діяло 36 метерологічних пунктів, звідки щоденно знімалося 2 показника, які фіксувалося у картотеці та таблицях. Також працювало 6 співробітниць, які пилососами за квартал знепилювали 11583 метрополиці та дезін-фікували розчином формаліну 11885 метрополиць. Здійснювалися також реставрація документів та виготовлення твердих оправ. Однак ми вважаємо, що системне вирішення цієї проблеми розпочалося, у 1992 році, коли було винесено рішення Президії НАН України про створення Центру консервації та реставрації на базі Центральної наукової бібліотеки України імені В.І.Вернадського (на сьогодні Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського – НБУВ). Ця науково-прикладна структура бібліотеки була створена з метою наукових досліджень у галузі збереження фондів та впровадження за їх результатами науковообґрунтованих консерваційних заходів. Штатним розкладом передбачалося створення науково-дослідного підрозділу для проведення наукових досліджень та двох виробничих підрозділів для реставрації аркушів і виготовлення твердої оправи. Структура Центру консервації та реставрації (ЦКР) бібліотечних фондів відпрацьовувалася упродовж кількох років, її стан на сьогодні зображено на рис. 1. Головним стратегічним напрямком у роботі обрано контрольно-профілактичний – превентивну консервацію та санітарно-гігієнічне оброблення приміщень та фондів. До цього напрямку належить паспортизація усіх фондосховищ, яку ведуть вже давно більшість бібліотек, але її недостатньо. Необхідна скурпульозна робота щодо накопичення інших даних, які прямо або побічно впливають на збереження фондів. Тому ще одним важливими складовими зазначеного напрямку є контроль нормативних режимів зберігання фондів та профілактика аварійних ситуацій. Для виконання цих робіт необхідно провести комплекс взаємопов’язаних заходів, які спрямовані на мінімалізацію негативного впливу на документи зовнішніх екологічних факторів та на запобігання неконтрольованих ситуацій. Так само в межах цього напрямку виконується мікробіологічний контроль приміщень та фондів, у разі потреби здійснюється санітарно-гігієнічне оброблення та проводиться дезінфекція, а також перевіряється якість проведених робіт. Превентивна консервація дає змогу максимально поліпшити збереження великої кількості документів за умов мінімального втручання в їхню структуру, а в окремих випадках фазова консервація уповільнює процес матеріальної основи документа, що зазнав ушкодження. Схематично структуру системи збереження бібліотечних фондів, що впроваджена в НБУВ подано на рис. 2.

Головними складовими системами збереження бібліотечних фондів НБУВ, що відповідає вимогам міждержавного стандарту ГОСТ 7.50–2002 "Консервация документов. Общие требования", є організаційно-методичний, контрольно-профілактичний напрямки, стабі-лізаційні заходи, реставрація, впровадження копіюючих технологій та навчання персоналу.

Забезпечення збереження фондів, як і інша діяльність, розпочи-нається з організаційно-методичних засад. Тому вважаємо важливим розроблення інструктивно-методичних матеріалів з питань захисту та збереження фондів, впровадження їх у практику. Оскільки реалізація зазначеного неможлива без участі працівників відділів-фондоутри-мувачів, зберігачів фондів, бібліотечним працівникам необхідно підвищувати кваліфікацію у рамках постійно діючого семінару зі збереження фондів.

Як відомо, у бібліотеках зберігаються різні види видань (книжка, журнал, газета, карта або плакат, листівка), надруковані на різних видах паперу. Тому іншою важливою складовою системи збереження фондів є забезпечення фізичного збереження матеріальної основи цих документів.

Збереження документів НБУВ починається з моменту надход-ження до бібліотеки, центру комплектування бібліотечних та інформа-ційних ресурсів. Для виконання зазначеного у НБУВ постійно діє система комплексного екологічного моніторингу (рис. 3), в рамках якого організо-вано вхідний контроль нових надходжень, а також контроль фізичного стану документів під час доукомплектування виданнями із відділу обмінно-резервних фондів та із колекцій приватних осіб. Важливою складовою комплексного екологічного моніторингу в рамках системи збереження фондів є підтримання та контроль нормативних режимів зберігання фондів. Згодом документні фонди піддаються неминучому процесу старіння, руйнується матеріальна основа і може частково втрачатися відображена на ній інформація. Щоб уповільнити процеси старіння, додаються великі зусилля щодо дотримання нормативів температурно-вологісного, світлового, санітарно-гігієнічного режимів зберігання документів. В умовах нерегульованого мікроклімату важливо контролювати та поліпшувати умови зберігання документних фондів під час експлуатації книгосховищ, працювати на забезпечення чистоти повітря приміщень бібліотеки, читальних залів і книгосховищ.

З метою забезпечення біологічної безпеки документних фондів, персоналу бібліотеки та читачів НБУВ впроваджено систему міколо-гічного нагляду за станом фондів, бібліотечного обладнання, приміщень та повітря сховищ у різні пори року. Її впровадження дозволяє своєчасно виявити та ліквідувати осередки мікологічного ураження, запобігти їхньому масовому розповсюдженню. Для впровадження в практику НБУВ нових дезінфекантів вивчаються фунгіцидні властивості дезінфікуючих засобів: "Септодору" іноземного виробництва, "Полідезу". "Дезефекту" вітчизняного виробництва. Визначено характер їх дії на структурні, механічні та хімічні показники зразків незадрукованого паперу і картону та умови застосування їх у бібліотеці. Для запобігання мікробіологічного ураження документів, конструктивних елементів приміщень та обладнання було проведено пошук нових дезінфекційних засобів і антисептиків, дозволених до застосування в Україні ("Техносайд", "Гембар", "Дезефект" та ін.). Наукові дослідження у цьому напрямку продовжуються.

Санітарно-гігієнічний режим у приміщеннях бібліотеки підтриму-ється щоденним вологим прибиранням, регулярним знепилюванням обладнання і фондів у санітарні дні (здійснюється співробітниками відділів), а також з 2001 року в ЦКР створена та працює група з санітарно-гігієнічного оброблення фондів (знепилювання та дезінфекція). Для знепилювання обладнання, фондів, каталогів використовуються пилосо-си, а для очищення повітря в приміщеннях (сховища та читальні зали) – очисні системи з водяним фільтром "HYLA" Для підтримання норматив-ного режиму зберігання особливо цінних та рідкісних видань, які знаходяться в шафах та сейфах, 2 рази на тиждень упродовж 30 хв здійснюється провітрювання.

Перспективним напрямком подальшого розвитку системи забезпечення збереження бібліотечних фондів НБУВ є удосконалення стабілізаційних заходів для оптимізації фактичного фізичного стану матеріальної основи документів, впровадження інноваційних технологій та науково-обґрунтованої реставрації.

Науковому дослідженню процесів старіння матеріальної основи документів НБУВ, як правило, передує вивчення фізико-механічних властивостей паперу документів, добирання критеріїв для оцінки глибини та інтенсивності цих поцесів, визначення оптимальних технологій для стабілізації.

Ефективність впровадження системи збереження бібліотечних фондів багато в чому залежить від рівня наукової експертизи документів, особливо тих, що складають колекції. Її метою є вирішення конкретних завдань у рамках загальної системи збереження фондів. Науковому дослідженню процесів старіння матеріальної основи цінних документів НБУВ, як правило, передує вивчення фізико-механічних властивостей паперу документів, добирання критеріїв для оцінки глибини та інтенсивності цих процесів, визначення оптимальних технологій для стабіблізації.

Методика, призначена для опису великого за обсягом книжкового масиву, базується на засадах прикладної статистика, що дозволяє поширити висновки, зроблені для обмеженої кількості примірників (репрезентативна вибірка), на весь масив, що обстежується.

Візуально за п’ятибальною шкалою оцінюється кожний з трьох елементів книги: оправа; форзац з прилеглими до нього крайніми аркушами першого та останнього зошитів; паперовий носій інформації. Кількість балів відповідає характеру дефектів і пошкоджень. Максималь-ний бал (п’ять) відповідає хорошому стану конструктивного елемента книги. Бали знижуються за наявності дефектів і пошкоджень. Приведення балів до одиниці дозволяє отримати коефіцієнт фізичного збереження. Коефіцієнти фізичного збереження є інструментом для кількісної оцінки як конструктивних елементів книги в цілому, так і фонду загалом. Така оцінка передбачає диференціацію документів за ступенем утримання експлуатаційної якості та можливість масового виявлення тих, що вимагають спеціальних заходів – оброблення або реставрації.

Збереження унікальних і особливо цінних документів передбачає їх експертизу на рівні конкретної одиниці збереження. Кінцевим результатом цієї роботи стало створення бази даних про стан матеріальної основи колекційних примірників. Методика експертизи розроблялась з урахуванням того, що фактографічна база даних повинна:

– відповідати завданням консерваційного збереження та раціональ-ного відбирання документів для спеціального оброблення;

– бути зручною в користуванні і мати компактну форму;

– відповідати вимогам подальшої комп’ютеризації.

Методика експертизи базується на схематичному описові стану фізичного збереження книги, як основного бібліотечного документа. В основу такого опису покладено принцип однотипності пошкоджень, які з’являються у документа з різних причин. До того ж, до уваги беруться тількі ті, від яких залежить експлуатаційна якість документа і його потенційна тривкість.

Схематичний опис стану фізичного збереження книги узагаль- нюється на карті-схемі.

Запропонована карта-схема складається з двох блоків. У перший входять:

1) бібліографічні відомості, які дозволяють ідентифікувати видання (інвентарний номер або номер акта, шифр, автор, назва видання, місце і рік видання);

2) коротка матеріалознавча характеристика зовнішнього оформ-лення та паперового носія інформації;

3) лінійнї параметри видання.

Документи із колекцій відділу стародруків і рідкісних видань відносяться до категорії "особливо цінні". Вони повинні бути збережені, як оригінали, у вигляді, максимально наближеному до первісного, або такому, що складався за історію побутування. Пріоритетними методами забезпечення збереження колекцій є:

– консервація (фазова консервація) та підтримання належних умов зберігання;

– наукова реставрація, яка враховує специфічні особливості як всієї колекції, так і окремих примірників.

Основним заходом з покращання фізичного стану документів з ослабленою матеріальною основою для забезпечення їх довготермінового зберігання є комплексна реставрація, до якої входять роботи щодо переплетення, ремонту оправи, її реконструкції, а також покращання стану паперового носія інформації. Під час реставрації запроваджені наступні принципи:

– завжди використовуються тількі якісні матеріали та реактиви, що забезпечують високу потенційну тривкість відреставрованого документа;

– забезпечено вхідний контроль реставраційних та витратних матеріалів, які використовуються для відновлювання документів у ЦКР за їх основними фізико-хімічними показниками;

– реставрація виконується тільки висококваліфікованими фахів-цями;

– під час складання плану реставрації обов’язковою є консультація фахівця з історії книги;

– під час виконання робіт з відновлення оправи зазвичай підбираються матеріали, традиційні для епохи та країни видання книги.

Одним із заходів забезпечення збереження цінних і особливо цінних документів є фазове зберігання в контейнерах із безкислотних матеріалів.

Ще одним напрямком системи збереження бібліотечних фондів, над яким працює НБУВ, є перенесення інформації на інші новітні носїї. Державною програмою розвитку діяльності бібліотеки на 2005–2010 рр. передбачено створення страхового фонду першоджерел української духовності (рукописів, стародруків, рідкісних і цінних видань), створення інфраструктури для формування, оброблення, зберігання та використання мультимедійної інформації тощо.

Успішне впровадження системи збереження бібліотечних фондів неможливе без вдосконалення кваліфікації персоналу ЦКР передовим методам досліджень, освоєння новітніх технологій збереження, сучасних реставраційних операцій тощо. Виконання зазначеного реалізується шляхом стажувань працівників у провідних консерваційних центрах світу.

Окремо стоїть питання готовності персоналу бібліотеки до дії у надзвичайних ситуаціях з метою їх недопущення. Особливо це стосується середньої ланки управління – завідуючих секторами, відділами, керівників центрами, інститутами. Це дуже важливе завдання, а його виконання вимагає послідовної роботи та складання "Плану подолання надзвичайної ситуації в умовах НБУВ".

Підсумовуючи, слід зазначити, що в умовах зростання екологічної небезпеки зовнішнього середовища, підвищеного ризику природних катастроф, збільшення деструктивних явищ у суспільстві виникає реальна загроза фізичної втрати документних фондів, зокрема і унікальних бібліотечних фондів, які містять значну частину документів виняткової наукової та культурної цінності.

Для забезпечення довготривалого збереження документних фондів необхідно мінімізувати шкідливу дію руйнівних факторів навколишнього середовища, стабілізувати або навіть покращати фактичний фізичний стан бібліотечних документів у процесі їх формування, використання та зберігання.

Ефективність системи збереження бібліотечних фондів НБУВ визначається сукупністю усіх названих заходів, що реалізуються для створення оптимальних умов їх формування, використання та зберігання. Сучасний рівень вирішення зазначених завдань вимагає впровадження новітніх технологій, ефективних засобів дезінфекції та постійного вдосконалення кваліфікації кадрів, а також відповідного матеріального забезпечення. Системою збереження бібліотечних фондів НБУВ передбачено постійний подальший розвиток та удосконалення основних існуючих напрямків і створення нових перспективних.

Список використаної література

1. Нюкина Ю.П. Биологическое пореждение бумаги и книг. – СПб., 1994. – 233 с.

2. Забезпечення фізичного збереження документних фондів Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського НАНУ: Інструкція. – К., 1996. – 16 с.

3. Санітарно-гігієнічна обробка документів, каталогів та засоби їх зберігання в Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського: Інструкт.-метод. рекомендації. – К., 1997. – 18 с.

4. Основные технологические процессы реставрации документов: Учеб. пособие. – СПб.: РНБ, 2002. – 65 с.

5. Сохранение библиотечных и архивных материалов: Руководство. – СПб.: Европейский дом, 1998. – 257 с.

6. Реставраційні та політурні роботи у бібліотеках: Метод. поради. – Х., 2003. – 50 с.

7. Гудимова Н.О. Про екологічний паспорт фондосховища бібліотеки // Українське архівознавство: Історія, сучасний стан та перспективи: Наук. доп. Всеукр. конф. (Київ, 9–20 листоп. 1996 р.). – К., 1997. – Ч.2. – С.256–257.

8. Основные правила хранения и использования библиотечных фондов, разработанные ИФЛА / Пер. с англ.; Сост. и ред. Э.П.Эдкок. – М., 1999. – 73 с.

9. Galina M., Novikova, Ludmila W. Mucha Organizacij ochrony zbiorow bibliotecznych. Ukierunkowanie kontrolno – profilaktyczne // W obliczu katastrofy / [red. Barbara Drewniewskaldziak et al.]; Biblioteka Narodowa. Dzial Ochrony i Konserwacji Zbiorow Bibliotecznych. – Warszawa: BN, 1999/ – (Notes Konserwatorski; 2). – C.51–63.

10. Екологія книгосховищ та її вплив на фізичне збереження бібліотечних фондів: (Заключний звіт) / НБУ ім. В.І.Вернадського: Керівник теми Г.М.Новікова. – № ДР 0195И024752; Інв. № 0395И014678. – К., 1996. – 131 с.

11. Г.Новікова До питання впровадження системи збереження фондів (в НБУ імені В.І.Вернадського) // Бібліотечн. вісник; 1996. – № 5. – С.9–11.

12. Збереження бібліотечних і архівних фондів у несприятливих екологічних умовах (інструктивно-методичні рекомендації) // А.Г.Бров-кін, Л.М.Волосатих, Л.П.Затока, Т.В.Крікова, Л.В.Муха, М.М.Омельчен-ко: НБУВ. – К., 2005. – 34 с.

Н.О.Гажаман

УЧАСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ

ДЛЯ ДІТЕЙ У СТВОРЕННІ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ

НАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО НАДБАННЯ

Складовою частиною національної культурної спадщини є книжкові пам’ятки. У багатотисячному фонді Національної бібліотеки України для дітей такі пам’ятки подані у фонді рідкісних і цінних видань, який являє собою окремий структурний підрозділ бібліотеки. Він почав формуватися з 1980 року. Підвалини колекції заклало зібрання Кабінету дитячої книги Національної бібліотеки України імені В.Вернадського (колишня назва ЦНБ ім. В.Вернадського), яке було передано НБУ для дітей (на той час Державна республіканська бібліотека для дітей) у кількості 70 тисяч одиниць зберігання. На основі розробленого профілю комплектування фонду рідкісних і цінних видань з отриманого зібрання було визначено відповідні видання, постійно здійснювалось докомплектування з найбільших бібліотек колишнього СРСР, а також антикварних і букіністичних магазинів. На сьогодні фонд нараховує близько 17000 одиниць зберігання, має значний історичний, культурний і виховний зміст.

Найстаріший екземпляр українською мовою у зібранні Бібліотеки датується 1864 роком. Це “Байки: Дарунок малим дітям”, видані у Львові (за межами російської імперії) коштом і друком М.Поремби. Є у фонді також одне з перших видань вітчизняних читанок Т.Хуторного (Т.Лубенця), що побачило світ у 1883 р. у Києві. Зберігаються тут прижиттєві видання багатьох класиків української літератури – І.Франка, Олени Пчілки, С.Черкасенка, Лесі Українки, Н.Забіли та ін.

Слід звернути увагу на те, що видання кінця ХІХ – початку ХХ ст. відзначаються глибоким змістом, високохудожніми ілюстраціями видатних художників-графіків Г.Нарбута, І.Бурячка, І.Білібіна та ін.

Після жовтневого перевороту 1917 р. в Україні були зроблені перші спроби видання нової дитячої книжки. Наприклад, збірник “Барвінок” (1919 р.), який проілюстрували відомі художники І.Падалка та Т.Бойчук.

Цікавими є окремі екземпляри назв київського видавництва “Культура”, яке у 1925–1931 рр. випустило багато ілюстрованих книжок для малих дітей мовами мешканців народів України, а саме: українською, російською, польською, німецькою, ідиш.

У фонді бібліотеки зберігаються усі без винятку видання для дітей періоду Великої Вітчизняної війни, надруковані на газетному папері з чорно-білими ілюстраціями.

Серед зарубіжних видань фонду рідкісної книги можна відзначити найстаріше видання польською мовою “Про виховання дітей” Дж. Локка (1801 р.); книжку О.Ішимової “История России в рассказах для детей” (1837 р.); перше видання роману “Морський вовк” Дж. Лондона (1904 р.) з помітками автора; твори Ж.Верна, Братів Грімм, Р.Стівенсона; книжки з малюнками класиків американської книжкової графіки Р.Колдекотта, К.Грінауей, У.Крейна.

Раритетним є видання “Зайчик” М. Жука з дарчим написом А.Кримському.

У підрозділі сучасної книжки зібрано найкращі та найцінніші зразки друкованої продукції України, Росії, Литви, Естонії, Німеччини, США, Японії, що отримували нагороди на різноманітних конкурсах. Серед художників-ілюстраторів, які займалися оформленням окремих книг, можна назвати таких знаних майстрів: В.Мельниченко, Т.Мавріна, С.Валювене, Я.Раамат.

Фонд рідкісних і цінних видань бібліотеки використовується, в першу чергу, фахівцями у галузі дитячої книги, дитячої літератури, книжкової графіки тощо. Бажаючи надати можливість ознайомитися з кращими зразками мистецтва дитячої книги якомога більшому колу читачів, Бібліотека здійснює роботу з оцифрування найбільш цінних ілюстрованих видань. Ця робота є складовою частиною проекту “Міжнародної дитячої цифрової бібліотеки”, співвиконавицею якого є НБУ для дітей. Згідно з цим задумом із фонду рідкісних і цінних видань Бібліотеки передбачається оцифрувати 100 найкращих ілюстрованих творів. На сьогодні оцифровано 23 книжки. Таким чином ми намагаємося досягти подвійної мети: створити електронну резервну копію видання (яка зберігається на CD-носії у форматі *.tiff), а також надати доступ до нього широкому загалу засобами мережі Інтернет. Адреса “електронного музею дитячої книги”: http://www.chl.kiev.ua/UKR/chit­_u.html.

Дитяча “Україніка” – це ретроспектива шляху розвитку дитячої літератури в Україні і складова частина українського національного друку. Питання про створення ретроспективної бібліографії української дитячої книжки піднімалось працівниками НБУ для дітей (зокрема, О.А.Колесниковою) ще у кінці 70-х років минулого століття. Бібліотека брала участь у прийнятті рішення про створення бібліографічного репертуару національного друку. На початку 90-х років минулого століття вона розпочала роботу зі створення каталогу української книжки для дітей на основі фонду рідкісних видань бібліотеки. Перший випуск каталогу “Українська книга у фондах Державної бібліотеки України для дітей” з’явився у 1992 році, другий – у 1993 р. В обох випусках відображено 410 видань. У першому випуску подані книжки, що виходили друком на території України українською, російською, польською та французькою мовами. Найстаріша книжка, що виставлена у першому випуску каталогу, – “Байки: Дарунок малим дітям” (1864 р.). Серед видань є такі книжки навчального та пізнавального змісту: Базилевич О. "Рідна мова: Укр. буквар" (1907 р.), Грінченко Б. "Українська граматика до науки читати й писати" (1917 р.), "Двоножний звір: Образок із життя звірят та рослин" (1906 р.), "Читанка: Перша книжка після граматики" (1883 р.); багато видань українських народних казок, твори Т.Шевченка, І.Франка, Марка Вовчка, Олени Пчілки, С.Черкасенка, В.Тодосіва, А.Лотоцького, В.Лебедової та ін; переклади українською мовою В.Гауфа, Р.Кіплінга, Е.Де-Амічіса, Д.Свіфта, Бехштейна, Д.Маміна-Сибіряка, Братів Грімм та ін. Матеріал у каталозі розміщено в абетковому порядку у межах вікових груп читачів: для читачів молодшого, середнього та старшого шкільного віку. Є також три позиції для організаторів дитячого читання. Усі видання з шифрами описано de-visu. Додається іменний покажчик та покажчик імен художників.

У другому випуску каталогу подані книжки українською мовою, видані за межами України, серед них “Життя Шевченка” (1914 р.), “Элементарная теория музыки, применяющая ко всякой школе” (1900 р.), Э.Кандез “Рассказы из жизни насекомых” (1904 р.) та ін. У межах мов і вікових груп літературу розміщено в абетковому порядку з шифрами. Цей випуск містить такі допоміжні покажчики: іменний покажчик кирилицею, іменний покажчик латиницею, покажчик імен художників кирилицею, покажчик імен художників латиницею. Надалі ми плануємо цей каталог перевидати одним випуском, значно розширивши коло допоміжних покажчиків (типографію, місць видань, серій) та інших і розкрити зміст збірок. Для того, щоб активізувати роботу по створенню репертуару української дитячої книги, НБУ для дітей у 1994 р. здійснила опитування обласних бібліотек для дітей, яке стосувалося виявлення у їх фондах україномовних видань. Оскільки такі видання були лише у Київській обласній бібліотеці для дітей, то вона підготувала ретроспективний покажчик літератури “Друковане слово України”. Найстаріше видання, яке увійшло до покажчика, – “Книга для первоначального чтения в народных училищах” (1872 р.). Всього у покажчику відображено 62 назви; розміщені вони в абетковому порядку, з шифрами, у межах вікових груп читачів.

Складовою частиною українського бібліографічного репертуару у НБУ для дітей є електронна база даних. У ній міститься інформація про книги для дітей, а також про ті, що увійшли в коло дитячого читання за період з 1808 до 1923 рр. Це книги, що містяться у фондах НБУ для дітей у Київській обласній бібліотеці для дітей, а також книги, що зафіксовані у виданнях НБУВ, НПБУ, Одеської та Харківської наукових бібліотек та інших державних бібліотек та музеїв України. На сьогоднішній день електронний каталог НБУ для дітей нараховує 2236 позицій. Кожне видання супроводжується такими даними: мова видання, сигли, індекс ББК, автор, назва, інформація про перевидання, вихідні дані (місце видання, видавництво, дата видання, типографія), обсяг та ілюстрований матеріал, серія, примітки про особливості видання, наявність бібліографічних списків, зміст, вікова приналежність (для книжок з фондів НБУ для дітей та Київської обласної бібліотеки для дітей). Найстаріша книжка, відображена у каталозі, – “Енеїда” І.Котляревського, видана у 1808 р. Подані у ньому і твори Т.Г.Шевченка (169), серед них 70 “Кобзарів” поета, у яких підібрано твори спеціально для дітей. Наприклад: "Кобзар: Вибір для дітей: Ювілей. вид. в соті роковини уродин Поета".– Л.: Накл. укр. ред. тов-ва, 1914.– 63 с.: ілюстр.; "Малий Кобзар для дітей: З мал".– К.: [Укр. учитель], 1911.– 64 с.: портр., мал.

В електронному каталозі є також багато українських народних казок та творів наступних класиків української літератури: Г.Квітки-Основ’яненка, І.Франка, С.Руданського, С.Васильченка, П.Куліша, Лесі Українки; твори М.Грушевського, В.Винниченка, Олександра Олеся, В.Cамійленка, Н.Кибальчич, що виходили друком у ХІХ – на початку ХХ ст., а потім їх, так би мовити, забули; книги В.Тодосіва, М.Козоріса, В.Юноши, І.Труби, Ю.Сірого, популярних раніше, але маловідомих тепер. Цікаві для користувачів і дані про ілюстраторів дитячих книг, талановитих художників І.Їжакевича, О.Судомори, І.Бурячка, О.Сластьона, П.Лапина, Г.Павловича. Із зарубіжних письменників у каталозі є Г.Андерсен, О.Пушкін, В.Гауф, Г.Сенкевич та ін.

Перегляд книг, що були занесені до електронного каталога, дає можливість зробити висновок, що українську книжку для дітей у зазначений вище період видавали наступні установи: у Києві – Державне видавництво України, видавництва “Проліски”, “Книгоспілка”, “Лан”, “Український Учитель”, видавничі товариства “Волошки”, “Криниця”, “Вернигора”; у Львові – видавництва “Світ дитини”, “Українська книжка”, Наукове товариство ім. Т. Шевченка, Українське педагогічне товариство; у Катеринославі – видавництва “Стежка додому”, “Слово”; у Полтаві – “Зірка”; у Черкасах – “Сіяч”; у Харкові – “Южно-Русское издательство” Ф.Іогансона; у Санкт-Петербурзі – видавці А.Суворін, П.Куліш, В.Яковенко та інші видавництва та видавці.

Відбір літератури з опублікованих репертуарів НБУ для дітей здійснюється за такими параметрами: автори, видавництва, назви, серії (“Маленькі казочки маленьким діткам”). Крім того, на основі ознайомлення з шкільними програмами складаються картотеки авторів та їхніх творів. На всіх творах зазначаються індекси ББК, а на виданнях з фонду НБУ для дітей – повністю шифри.

На даний момент робота над каталогом продовжується.

Необхідно підкреслити, що ретроспективна національна бібліо-графія містить в собі і бібліографічні посібники, що дозволяють показати модель національного фонду документів для дітей та організаторів дитячого читання. Вони є, так би мовити, кістяком ретроспективного національного бібліографічного репертуару. З цієї точки зору цікавими і важливими, на наш погляд, є ретроспективні науково-допоміжні бібліографічні покажчики, додатки до “Історії державних бібліотек України для дітей,” яку НБУ для дітей почала писати у 1991 р., “Методичні видання обласних бібліотек для дітей” (1945–2000 рр.) та “Бібліографічні посібники обласних бібліотек України для дітей” (1945–2000 рр.). Структура покажчиків базується на “Таблицях ББК для дітей” М., 1986) з урахуванням “Доповнень і виправлень до “Таблиць ББК для дитячих та шкільних бібліотек” (К., 2000). У межах розділів матеріал розміщено в абетковому порядку, а видання, що продовжуються, – у прямій хронологічній послідовності. Що стосується бібліографічних посібників обласних бібліотек України для дітей, то оскільки частина фонду довідкових і бібліографічних видань для дітей адресована організаторам дитячого читання, кожен розділ покажчика поділено на дві частини: посібники для читачів-дітей і посібники для організаторів дитячого читання.

Хронологічні рамки покажчиків обумовлено наявністю матеріалів. Обидва видання мають допоміжні покажчики. Зокрема, “Методичні видання обласних бібліотек для дітей” доповнено хронологічним та адміністративно-територіальним покажчиками, а “Бібліографічні посіб-ники обласних бібліотек України для дітей” – трьома допоміжними покажчиками: укладачів, адміністративно-територіальним та хронологіч-ним. Оскільки обласні бібліотеки для дітей все це надсилають до НБУ для дітей свої видання, то через деякий період видання цих покажчиків можуть бути продовжені.

Щоб висвітлити повніше усю картину випуску бібліографічних посібників для дітей та організаторів дитячого читання в Україні, варто згадати і таке видання НБУ для дітей, як “Видавнича діяльність Національної бібліотеки України для дітей (1967–2002 рр.): Ретроспек-тивний бібліографічний покажчик”. Матеріал покажчика згруповано у двох частинах: видання з питань науково-дослідної та науково-методичної роботи, бібліографічні посібники. У семи розділах першої частини подано матеріали за напрямами бібліотечної роботи. Друга частина покажчика складається із 20 розділів, у яких посібники згруповано за тематичною ознакою. У межах кожного розділу матеріал подається в абетковому порядку. Допоміжний апарат має іменний і хронологічний покажчики.

Таким чином можна підсумувати, що створення ретроспективної бібліографії української дитячої книжки весь час перебуває у полі зору НБУ для дітей. Ця робота буде продовжуватись до створення українського бібліографічного репертуару.