logo search
Теорія твору - Іспит

15. Експресивність. Емоційність. Емотивність Емоціогенність

Експресивність. Вияв емоцій в людей індивідуальний, у зв´язку із чим говорять про таку особистісну характеристику, як експресивність. Чим більше виражає людина свої емоції через міміку, жести, голос, рухові реакції, тим більше в неї виражена експресивність. Експресивність є інтегральною функцією двох додатків: ступеня вираження (сили) емоцій і контролю людини за їхнім виявом.

Емоційність - це швидкість і глибина емоційної реакції людини на ті чи інші події. Для емоційної людини велике значення має все, що відбувається з нею і довкола неї. У неї набагато сильніше, ніж у неемоційної людини, виражені тілесні реакції, зв'язані з емоціями. Емоційна людина майже не буває спокійною, постійно перебуває під владою будь-яких емоцій, у стані підвищеного збудження або, навпаки, пригніченості.

Емотивність - це емоційність в мовному значенні, тобто чуттєва оцінка об'єкту, вираз мовними або мовленнєвими засобами відчуттів, настроїв, переживань людини.[14, с.153] Емотивність завжди експресивна та оціночна, але не навпаки.

Емоціогенність – це здатність тексту викликати певні емоції у читача. Навіть неемоційний твір може бути емоціогенним, якщо в ньому йдеться про важливі для реципієнта речі. Твір може хвилювати, викликати зневіру чи підбадьорювати, може обурювати читача і залишати його байдужим. Із цього погляду всі твори – потенційно емоціогенні. Адже читачі шукають у них відповіді на болючі питання, сподіваються знайти слушну пораду, яка допоможе, а отже, підніме настрій, заспокоїть тощо. Проте часто реакція читачів на реальні тексти буває такою, якої автор і не передбачав: автор хотів заспокоїти, а насправді вийшло – роздратував, автор хотів порадити – а вийшло, що образив.