14. Образна тканина твору. Образність і експресивність

Загальноприйнятим є визначання образу, яке дав в свій час Л. Тимофєєв: „ Образ – це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу і має естетичне значення”. Дане визначення як таке, що відображає естетичну суть образу Л. Тимофєєв протиставляє широковживаному, але термінологічно не конкретизованому визначенню образу, як узагальненого відображення дійсності у формі одиничного, індивідуального. Образом, нарешті, називають і весь твір в цілому, маючи на увазі при цьому насамперед спосіб специфічної смислової його організації, численні елементи якої , врешті-решт, виступають як видозмінювані форми прояву якогось єдиного смислового цілого. На питанні: де образ у творі? можна відповісти: всюди. Образність є взагалі буття худ. твору, його матерія. Характери героїв, сюжетні положення, композиційна будова мовлення, особливості мови, авторської та дійових осіб, вся ця видима плоть, „тканина” літературного тексту, модифікації образу, його перетворення, форми, конкретні образи.

О́́бразність — мовна реалізація чуттєвого уявлення або асоціації, що лягла в основу найменування певного елемента дійсності й з різним ступенем виразності виступає як внутрішня форма слова.

Образність коливається від цілком однозначних випадків звуконаслідувальної, семантичної, словотвірної мотивованості знака (кря — крик птаха родини воронових; крякати: видавати такий крик і переносне значення — накликати нещастя) до неоднозначачних і невиразних виявів символізму звукового з різноманітними проміжними випадками між цими явищами (наприклад, бамбула, чикрижити, макуха про мляву, нерішучу людину).

Існують і вужчі інтерпретації образності, згідно з якими під образними словами розуміються тільки звукосимволічні одиниці (ідеофони) або одиниці, внутрішня форма яких здатна виразити емоційне ставлення мовця та його експресивну характеристику об'єкта (наприклад, молокосос, але не мухомор).

Експресивність. Вияв емоцій в людей індивідуальний, у зв´язку із чим говорять про таку особистісну характеристику, як експресивність. Чим більше виражає людина свої емоції через міміку, жести, голос, рухові реакції, тим більше в неї виражена експресивність. Експресивність є інтегральною функцією двох додатків: ступеня вираження (сили) емоцій і контролю людини за їхнім виявом.