58. Види мовленнєвих актів

Мовленнєвий акт (МА) – цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві; мінімальна одиниця нормативної соціомовленнєвої поведінки, що розглядається в межах прагматичної ситуації.

Репрезентативи, або асертиви. Зобов’язують мовця нести відповідальність за істинність висловлювання.

Директиви. Змушують адресата зробити дещо.

Комісиви. Зобов’язують виконати певні дії у майбутньому або дотримуватися певної лінії поведінки.

Експресиви. Виражають психологічний стан мовця, характеризують міру його відвертості.

Декларативи. Встановлюють відповідність між пропозиційним змістом висловлювання та реальністю.

50. Поділ творів за їхньою комунікативною структурою (рекламні, популярні, теоретичні та інформаційні твори

Проблема вивчення рекламної комунікації перетворилася із пізнавальної на конкретно-практичну. Тому постає необхідність у комплексному аналізі рекламної комунікації як цілісного явища, мета якої - формування іміджу об'єкта реклами. Рекламний імідж формується системою взаємопов'язаних образів (пізнавальний образ,образ-уявлення,образ-прогноз), що реалізуються різноманітними вербальними та невербальними засобами і становлять продукт рекламної комунікації. Стосовно продукту рекламної комунікації уживаються різноманітні терміни (рекламні оголошення, тексти реклами, рекламні повідомлення), які повною мірою не охоплюють усі засоби моделювання рекламного іміджу. У випадку рекламної комунікції доцільно використати поняття "рекламний твір".

У науковій літературі такі дослідники, як Є. Прохоров, В. Рі-зун, М. Феллер, Р. Якобсон та інші розмежовують поняття "твір"і "текст". "Твір - це продукт мовної діяльності людини, а текст - це лише графічно-знакова фіксаія твору. Не все, що є у творі, може бути виражене мовними чи друкованими засобами". На думку М. Феллера, твір організує комунікативний акт, є засобом управління процесом спілкування. "При побудові твору враховується послідовність комунікативних пізнавальних процесів в діяльності реципієнта. Щоб твір був сприйнятий, треба привернути до нього увагу читача, викликати інтерес до його змісту, потому підвести до рішення або сформувати погляди читача".

Теоретичний твір, розрахований на відміну від популярного на фахівця, викликає у нього інтерес самим своїм змістом і майже не потребує додаткових засобів виклику інтересу. Тут найбільше розвинута логічна складова. У певному розумінні теоретичний твір є твором обов’язкового прочитання і за умови цінності змісту буде врешті-решт прочитаний адресатами незалежно від форми. Інша річ, що форма може полегшити або утруднити процес опанування змісту твору. З цього випливають і риси теоретичного стилю: розгалуженість змісту твору і "багатоповерховість" його структури; різноманітність зв’язків в абзацах і реченнях, коли поєднуються суперечливі і різноманітне зіставлювані характеристики і взаємозв’язки. Теоретичний твір виступає членованою єдністю. Це вже не моноліт агітаційного повідомлення і не кристал популярного, який має обмежену кількість граней.