1.2.3 Процес узагальнень

Під узагальненнями слід розуміти логічний перехід від менш загального і менш широкого за обсягом поняття до більш загального і більш широкому поняттю шляхом виключення ознак, що характеризують видові відмінності.

У публіцистиці ж не вирішується глобальне завдання, тому що в її компетенцію не входить відшукання закономірності, сформульованої як узагальнення, що володіє силою загальності. Істина в ній народжується шляхом виборчого вивчення матеріалу життя.Публіцист користується науковими висновками, установками, при вирішенні своєї задачі.Він вникає в матеріал, відібраний для вивчення теми в певному обсязі, не прагнучи до більшого. Узагальнення в публіцистиці повязані, як правило, з обмеженою сукупністю фактів [4].

Процес аналізу йде одночасно з процесом узагальнення, синтезу. Пояснюючи в ході аналізу причини явища, рухаючись «по вертикалі», ми узагальнюємо. І часто переходимо від узагальнень одного ряду до узагальнень іншого, більш високого.

У великих жанрах аргументаціях часто будується на статистичному матеріалі, на узагальнених даних, оскільки в цьому жанрі ставляться питання великого масштабу.

Нерідко в якості аргументу виступає аналогія - то історична, то іншої властивості, наприклад аналогія, заснована на схожості субєктів дії, обєктів аналізу або на схожості досліджуваних методів роботи.

Аргументи різних видів дозволяють накопичити матеріал, здатний переконати читача у вірності висновків, в правильності позиції автора. Аргументи виникають в ході аналізу, а також в результаті залучення теоретичних суджень.

Узагальнення розрізняють за ступенем абстрактності суджень, а також у міру переконливості. У якихось випадках узагальнення виявляється відірваним від життєвих даних. Воно як би зависає в повітрі, не маючи ніякої опори в конкретному матеріалі.Досвід переконує: узагальнення повинно бути повязане з фактичним матеріалом, і лише поступове віддалення від фактів і даних дозволяє зберегти переконливість викладу.

Поступовий перехід надає викладу динамічний характер, допомагає читачеві рухатися від елементарного, емпіричного до більш складним, широким явищам, від фактів - до умовиводів великої ємності. Необхідна поступовість віддалення від фактів і даних буває різних видів. В одних публікаціях спочатку йдуть фактичні дані, аргументи або ілюстрації, а потім різних рівнів узагальнення, в інших - факти, цифри йдуть за дуже широкими узагальненнями. Можливий і третій випадок - комбіноване використання узагальнень і фактів.

Типи узагальнень

1. Найпростіший тип узагальнень - констатуючий. Особливість його в тому, що він служить визначенню звершень, його змісту, значення. Ці узагальнення носять деколи теоретичний характер і можуть виявитися привнесеними в публіцистику з науки - філософії, хімії, фізики і т.д. Твори, які обмежуються констатацією явищ, фактів, даних, ймовірно, в усі меншою мірою відповідають потребам часу, завданням, які публіцистика покликана вирішувати сьогодні в нашому суспільстві. Констатує твір може зясовувати причини певного стану справи.

2. Все більше значення набуває публіцистика, що відрізняється прогностичними властивостями, в якій такі висновки, узагальнення займають переважаюче місце. Це прогнозування на основі стратегічних даних, що дозволяють визначити тенденцію розвитку. Прогностичні узагальнення відображають пошуковий характер матеріалів, важливість їх висновків, свідчать про глибоку вивченні проблеми.

3. Ще один тип узагальнень - гіпотетичний. Він близький до прогностичному. Але при прогностичних узагальненнях читач має справу з безперечними висновками, з категоричними твердженнями, а при гіпотетичних - з припущеннями, здогадками, з небезперечними думками, висновками. Власне, гіпотетичні узагальнення як би запрошують читача до участі в пошуку рішень.

4. Існує такий тип узагальнень - імперативний. Він носить закличний, наказовий характер.Колись такого типу узагальнення були вельми поширені в радянській журналістиці. Зараз вони зустрічаються рідше і, як правило, використовуються ефективно

Такі типи узагальнень в журналістиці. Всі вони допомагають висловити необхідні думки точно, прийти до висновків, сформульованим у повній відповідності зі змістом [4].