logo
Документознавство

Хід заняття

1. Закодувати піктографічним способом таку інформацію: З превеликою докладністю, навіть не дивлячись на черепаху, можу змалювати її. Крихітні чорні очки, недовірлива голівка, ладна заховатись під панцир лише при натякові на небезпеку, чіпкі уперті кігтики, поморщена сіро-коричнева шкіра шиї, латочки панцира і жовто-рожевий рот, котрий охоче приймає білі, соковиті шматочки свіжої редиски. Черепаха невеличка, уся вміщається на долоні, холодок від її панцира трохи моторошний, щось є нереальне в її перебуванні в кімнаті, важко повірити в її справжність, але змалювати можна дуже чітко; і ви напевно вже побачили її так, як бачу її я, і відчули холодний дотик, і вам здалося, що вона торкнулася твердим кігтиком вашої долоні. Очевидно вся справа в тому, що ви уявляли собі й раніше черепаху взагалі, черепаху-символ, черепаху абстрактну, і через те її так легко описати і побачити, навіть не маючи безпосередньо перед очима. Але спробуйте уявити собі дівчинку взагалі, дівчинку-символ, дівчинку-абстракцію. Якщо навіть вам і не пощастить зробити, наші описи, наші уявлення ніколи не зійдуться, не знайдеться в них ані однієї спільної точки, ані однієї однакової рисочки. Мені ж хочеться, аби ви побачили дівчинку, саме цю дівчинку, котра простягає зараз черепасі шматочки білої, свіжої редиски. Черепаха витягує крихітну, але чомусь дуже хижу губу і якимось непримітним рухом поглинає харч. Рука в дівчинки маленька, надто дрібна навіть для п'ятирічного віку, що відмита, пахне милом, на нігтиках -сліди лаку, червоного й блискучого, дівчинці забагається наслідувати матір, вона потай дістає пляшечку з лаком і покриває ним нігті. Усе це ви ще бачите і можете побачити також червону вовняну сукню на дівчинці - хоча, звичайно, це не зовсім та сукня, в котру вона справді зараз убрана. Ви можете побачити її тонкі, довгі ніжки; дівчинка схиляється над черепахою, ніжки напинаються, напружуються, ніби ще більше тоншають; пасмо коротенького, дуже м'якого волосся прикриває щоку дівчинки, обличчя в неї смагляво-біле, як часто буває у міських дітей. І тут я підходжу до тієї миті в описі, коли зовсім і остаточно втрачаю владу над словом, бо досі слова й поняття якоюсь мірою збігалися, ви майже правильно розуміли мене й бачили те, про що я говорила. Однак заждіть хвильку - чи справді це те, про що я говорила? Ви бачили все. Окремо - черепаху, її панцир, її рот, руку дівчинки, сукню, пасмо волосся. Спробуйте це з'єднати, разом усе й відразу, це обов'язково треба бачити все разом, інакше речі й предмети, названі й визначені словами, розсиплються, втратять зв'язок між собою, перестануть бути речами й предметами, стануть лише словами, котрі проростають без речей, мовби фантастичні рослини без коренів. Я хочу змалювати дуже реалістичний, зовсім звичайний портрет дитини з черепахою, користуючись при тім не фарбами й пензлем, а самими лише словами.

Десятки, сотні разів я дивилася на обличчя цієї дівчинки. Я бачила її веселою і сумною; я знаю, як змінюється вираз її обличчя в гніві й тоді, коли вона мас охоту трохи попеститись; я знаю, як вона всміхається в щирому пориві радості й тоді, коли збирається схитрувати чи підлеститися. Я бачу її сонною, заплаканою, щасливою, голодною, захопленою, хворою, втомленою, наполоханою; я знаю, яка в неї на дотик шкіра і як пахне її волосся; знаю рух, яким вона витирає руки після митті, як нащипує хліб від великого свіжого буханця, гладить цуценя, ховає за пазуху холодну зелену жабу, аби та, бідолаха, бодай трохи зігрілася. Знаю колір її очей, форму носа і губ, обрис обличчя я знаю все - і не знаю нічого. Нічогісінько я не знаю, бо ось зараз я вам скажу, що ця дівчинка годує черепаху, обличчя в неї зосереджене, брівки, тонко вималювані дугою і ледь опущені донизу при скронях, тремтять, великий рот, може, трохи завеликий, аби здатися гарним, усміхнений; усмішка відкриває горішні рожеві ясна й дрібні білі зуби, підборіддя в неї кругленьке, м'яке, дуже довгі пухнасті вії злегка здригаються, і навіть крізь них просвічує лукавий бистрий погляд її якихось дивних зеленкувате карих очей. Кутики їх, як і брови при скронях, ледь опущені донизу, і це надає їй трохи засмученого, навіть у найбільшій, найбезпосереднішій радості, вигляду. Волосся в неї має також якийсь дивний, як і очі, відтінок- русяво-каштановий, з блиском, воно прикриває чоло, опукле й уперте. Я сказала вам, що не пропустила жодної деталі, зазначила кожну рисочку, - але хіба ви побачили цю дівчинку? Ви бачите великий, повний рот, зелено-карі очі, опукле чоло, черепаху - бачите все зосібна й не бачите дівчинки, а мені так хочеться, аби ви побачили, яке воно славне, який ласкавий погляд у неї зараз, цієї миті, хоч звичайно той погляд зухвалий, холодний і водночас якийсь очікувально-насмішкуватий. Перемішайте усе це разом - ви тоді побачите її очі, її погляд. Але ні, ось я сама іду зараз не від оригіналу, не від живої дівчинки, котра годує черепаху, а від свого власного опису, і не бачу моєї дівчинки, хоча насправді перенесла на папір усе абсолютно точно, дуже точно.

Моя дівчинка у червоній сукні годує черепаху. Вона стоїть трохи боком до мене й до вас, простягає черепасі однією рукою білий шматочок свіжої редиски, а другою погладжує холодний панцир так, ніби гадає, що черепаха відчуває цей ласкавий дотик. Відхиляє голівку трохи набік, торкаючись підборіддям худенького плеча, пасмо волосся прикриває їй щоку; не видно, але відчутно, як тріпочуть її повіки й довгі вії, - і ви, не бачивши кольору її очей, тепер, можливо, упізнаєте цю дівчинку... І я майже зробила те, що збиралася зробити: змалювала словами, як саме ця дівчинка саме цієї миті годує саме цю черепаху. Кажу - тільки майже. Однак, чи не в тому й полягає весь сенс процесу зображення і відображення: у наближенні до істини? У максимальному наближенні до істини, котру бачиш сам у такий чи в інший спосіб? Навіть тоді, коли йдеться про таку дрібницю, щоб за допомогою десятка слів змалювати портрет маленької дівчинки з черепахою.

Н. Бічуя. Портрет маленької дівчини з черепахою // Землі роменські: новели. - Л.: Літ. агенція „Піраміда", 2003. - С. 9-14.

Зробити узагальнюючі висновки про особливості піктографічного способу кодування інформації.

2. Розробити власну знакову систему кодування української абетки та закодувати текст.

Феномен документа починає вивчатися тільки у XX ст. Різноаспектний науковий аналіз його складових - інформації та матеріального носія - є прерогативою ряду наук, що проголошують документ об'єктом свого дослідження. Водночас витоки цих досліджень мало пов'язані із сьогоднішнім змістом таких розробок, а сам процес пізнавальної діяльності був сконцентрований на одній з характеристик без поєднання з іншою. Інакше кажучи, історично все починається з наукового опрацювання тексту (тобто інформації), його семантики та побудови. Зовнішня форма, носій інформації довгий час не привертали уваги дослідників. Однак, і поява такої уваги біла пов'язана не з узагальненням даних характеристик документа як ідеального об'єкта, а з конкретним (часто- рідкісним, унікальним) документом та його специфічними ознаками як речового виробу.

Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІАСД, ДАККК.ІМ. - К., 2000. - С. 13-14.

3. Ознайомитись із міфологічною історією про Амура та Психею у виконанні давньоримського письменника Апулея, викладену в „Метаморфозах або Золотому віслюку". Порівняти художнє слово з мистецьким відтворенням сюжету у скульптурних роботах:

Філіп Бертран. Вознесіння Психеї;

Антоніо Канова. Амур і Психея;

живописі:

Моріс Дені. Серія „Історія Психеї".

Порівняти способи і прийоми, використані авторами для передачі тотожної інформації. Указати на особливості знакових кодів, використаних авторами згаданих творів для передачі змісту міфологічного сюжету.

  1. Використовуючи „Малоросійський гербовник" (К., 1992), укладений Г. Нарбутом, спираючись на геральдичні наукові студії, проаналізувати герби родів Браницьких, Вишневецьких, Ставиських, Тарнавських. Укажіть на особливості кодування інформації емблемними знаками.

  2. Уявіть, що Ви - відповідальний працівник Національного заповідного парку Амазонії. Враховуючи особливості природних кліматичних умов, флори та фауни, розробити не менше п'яти специфічних дорожніх, пішохідних знаків, що дозволили б убезпечити перебування відвідувачів на території парку. Скласти пояснювальний супровід до кожного емблемного знаку.

  3. Дайте узагальнюючий висновок про:

Література: 2; 3; 4; 6; 7; 15; ЗО; 31; 32; 39; 44; 48; 50; 51; 57; 80; 81; 86; 87.