1.4.Система захисту інформаційного простору від спеціальних

інформаційних операцій

Головна ідея системи захисту інформаційного простору.

Система наці-ональної безпеки країни гарантує захист лише від тих загроз, проти яких вонаспрямована. Подолати будь-яку систему безпеки, зокрема національну, можливо одним з трьох способів:

– посилити тиск за напрямками, проти яких спрямована система безпеки;

– знайти і створити такі загрози, проти яких система безпеки не спрацює;

– змінити систему інтересів, а відповідно і комплекс загроз, щоб нейтралізувати дії системи безпеки.

У сучасному світі надійний захист масової свідомості від сучасної пропаганди, а тим більше спеціальних інформаційних операцій, надійний захист національного інформаційного простору може забезпечити лише високорозвинене духовне виробництво, спроможність національної еліти генерувати справ-жні ідеї, здатні надихати людей.

Форми і напрямки контролю власного інформаційного простору.

Вирізняють дві основні форми жорсткого державного контролю (цензури):

– прямий контроль (цензура у вузькому розумінні), який, в свою чергу, поділяється на попередній і наступний контроль. Попередній контроль полягає утому, що відповідний урядовець (цензор) переглядає пресу до її виходу у світ ідозволяє або не дозволяє публікацію. Прямий наступний контроль з використанням засобів судового переслідування застосовується у багатьох сучаснихдержавах;

– опосередкований контроль передбачає застосування економічних важелів щодо ЗМI з метою коригування їхньої політичної лінії.

Відомо три основні напрямки розв'язання проблеми контролю національного інформаційного простору в нових умовах:

1). встановлення контролю над приймальними пристроями через неможливість встановити повний контроль над засобами передачі інформації, наприклад, у разі їхнього знаходження на території іншої держави;

2). використання методів глушіння радіосигналу, створення перешкод для поширення його інформаційної складової; до цієї групи методів належить і такий технічний прийом як зміна діапазону поширення радіосигналів (вітчизняний стандарт УКХ і західний FM не повністю збігаються);

3). ведення контрпропаганди, тобто створення модифікованого інформаційного потоку з метою послаблення, а в ідеалі – повної ліквідації ефекту від пропаганди противника.