2.1 Дискурс медіа-простору

У процесі становлення інформаційного суспільства питомий вплив на мас-медіа дослідження руху інформації, тобто дискурсу, в ньому привертає ще більше уваги спеціалістів. При цьому наи?впливовішими тенденціями у розвитку суспільства залишаються глобалізація, інтеграція та демократизація. У сучасному контексті розвитку науки медіа здебільшого повязують із засобами масовоі? інформаціі? (ЗМІ), тобто розглядають як основу формування мас-медіи?ного дискурсу, якии? залежно від використаних каналів розшаровується на дискурси преси, радіо, телебачення, інтернету [6: 15]. Для початку визначемо значення поняття “масова комунікація” та “засоби масової комунікаціі” [24].

Поняття “масової комунікації” (англ. `mass communication) можна розглядати як мінімум в двох аспектах:

1. Як процес передачі інформації групі людей одночасно за допомогою спеціальних технічних засобів -- мас-медіа.

2. Як дисципліну, яка вивчає різні засоби за допомогою яких окремі люди і організації передають інформацію через засоби масової комунікації великим сегментам населення одночасно (теорія масових комунікацій).

Різні дослідники дають різні визначення данного поняття:

- як систематичне розповсюдження повідомлень між кількістно великими аудіторіями, з метою впливу на оцінки та поведінку людей [30];

- охоплює інститути, за допомогою яких спеціалізовані групи використовують технологічні присторої (преса, радіо, кіно тощо) для розповсюдження символічного змісту великим, гетерогеним аудіторіям [33];

- інститутeційне виробництво та масове розповсюдження символічніх матеріалів за допомогою передачі та накопичення інформації [34].

Характерною ознакою масової комунікації є так звані “інститути”, які використовують технологічні засоби для розповсюдження інформації. Ці інститути російський дослідник Н. Лукман описує терміном “мас-медіа”. У російській та український традиції замість “мас-медіа” використовується термін “засоби масової комунікації” [18].

Однак, як за твердженням дослідиниці Н. Кирилової, “медіа” -- достататньо широке та неоднозначне поняття, котре не може зводитися до простого “посрідництва”, адже медія -- ціла середа, в якій продукуються, естетизуються та транслюються культурні коди [13]. Така точка зору дає змогу говорити про аналіз мас-медійного дискурсу не тільки як про аналіз текстових повідомлень, але й про аналіз екстралінгвістичних факторів, які впливають на змість повідомлення.

Засоби масової комунікації -- це засоби донесення інформації (словесної, звукової, візуальної) за принципом “широковещательного” каналу, який забезпечує охоплення великої (масової) аудиторії та діє на постійній основі (надалі -- ЗМІ). До засобів масової комунікації відносяться:

- друковане видання (преса): газети, журнали;

- електроне ЗМІ: телебачення, радіо, мережеві видання [20].

Дослідження засобів масової комунікації, що розпочалося ще на початку ХХ ст., має вже свою історію та традицію. Розробляється і удосконалюється методика вивчення цього аспекту реалізації мови, котрий включає функціонально складні мовленнєві обєкти. Створено цілий ряд цінних досліджень, що присвячені проблемам газетно-публіцистичного стилю, мові кіно, засобам передачі прихованої інформації у рекламному дискурсі тощо. До науковців, які вивчали ЗМІ відносяться М. Маклуен, Г. Інніс, Дж. Фіске, Р. Дебре, Дж. Калкін, Н. Неграпонте, Н. Чомскі [4].

Існують різні назви медіа-дискурсу: мас-медіиальний дискурс (Желтухіна), дискурс мас-медіа (Кочкин, Шейгал), масово-інформаційний дискурс (Карасик). Дані визначення часто використовуються як синонімічні.

На сьогодні ми маємо два підходи до визначенн площіни, яку охоплуює поняття “медіа-дискурс”. Згідно з першим, медіа-дискурс -- специфічний тип мисленево-мовленевої діяльності, що є характерним вийнятково для інформаційної площини мас-медія. В цьому розумінні ми маємо відрізняти медіа-дискурс та інші самостійні види дискурсу, наприклад, політичний, релегійний, науковий. Різніця між ними визначається модифікаціями тих чи інших параметрів дискурсу -- мовними практиками, комунікативними ситуаціями, хоча висловлювання цих дискурсів можуть відноситися до спільного тематичного поля.

Згідно з іншим підходом, під медіа-дискурсом розуміють будь-який вид дискурсу, що реалізується у площіні масової комунікації. Тобто, медіа-дискурс -- тематично сфокусована, соціокультурно обумовлена мисленево-мовленева діяльність у площині мас-медіа.

У нашій роботі ми беремо за основу визначення науковця М. Жетухіної, яка визначачила мас-медійний дискурс як звязний, вербальний чи невербальний, усний чи письмовий текст разом із прагматичними, соціокультурними, психилогічними та іншими факторами, що виражені засобами масової комунунікациї, вилучений з контексту, який представляє собою дію, приймає участь у соціокультурній взаємодії та виражає механізм свідомості комунікантів. Мас-медійний дискурс має свій центр із прототипними жанрами та переферії. Мас-медійний дискурс носить опосередкований характер, тобото, між адресантом та адесатом є дистація -- прострова та/або часова [9].

Отже, дослідження мас-медійного дискурсу дуже важливе на сучасному етапі розвитку суспільства з огляду на широке розповсюдження та вагомий вплив на судження людей. У данному параграфі ми визначили поняття “масова комунікація”, “медіа” та “засоби масової комунікації”, зазнчили, що існують різні назви та визначення мас-медійного дискурсу через досить абстратне значення як поняття “медіа”, так і поняття “дискурс”.