11. Поняття міфу у масовій комунікації.

Міф - оповідь про важливі події з історії соціальної групи (стосунки із природою, оволодіння територіями, інституції, герої, вороги, лідери тощо), яка лежить у підґрунті колективного самоусві­домлення, "міфи про лідерів", "міфи про закордон". Медіаміфокритика суттєво зредукувала образ міфу до синоніма "усталених помилкових поглядів". Коли говорять про "сучасні міфи", мають на увазі, як правило, не власне жанр, художню форму, а насамперед спосіб мислення, структури світорозуміння, інтерпретації. "Володарем кілець", і фільми на кшталт "Секретних матеріалів" Людина двадцять першого сторіччя використовує міфологічні форми із тієї ж причини, що і міфотворці давно минулих віків - через потребу пошуку "поетичного" і "авторитетного" першо-початку, психологічної легітимації особи у тому середовищі, в якому їй випадає себе реалізовувати. Через те, що міф має стосунок до "утвердження правди", він є маніпулятивним знаряддям, і оскільки правда - об'єктивно чи з певного погляду - виявляється "неправдою", то і міф тією ж мірою заслуговує на визначення "неправдива історія" Семіотичними домінантами самоототожнення іншої супердержави - Росії - виступають міфологеми "величі" - "великого простору", "великих перемог", "великої душі", періоді української державності, то тут український міф виступив як антагоніст російської імперської свідомості і традиції. Об'єднавчим міфологемам "спільноїколиски", "старшого брата", "спільноїрадянської історії", "євразійської ідеї" протистоїть концептуальний комплекс "своєї правди": "самобутності", "суверенності інтересів", "автохтонності", "демократичності", "євро­пейської орієнтації". В. Януковича як людини із кримінальним минулим ("пахан ", "як лее допускати бандита до влади? "). Міф 1: "НАТО - агресор і світовий поліцейський"; псввдоміфи - заперечені соціальною практикою фальшиві візії, наприклад, утопічні образи "золотого віку" ("нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі") чи прогнози, що були

12. Содержание

    • 1. Визначення тексту в лінгвістиці і семіотиці.
    • 2. Науки про текст. Семіотика, Риторика, герменевтика, лінгвістика, теорія дискурсу.
    • 3. Структури репрезентації знань у тексті і комунікації. Поняття фрейму.
    • 4. Семіотика як наука про текст і знак. Розділи семіотики. Семантика, синтактика, прагматика.
    • 5. Трактування тексту у семіотиці. Текст як синтагматична сутність.
    • 6. Структура знака за ф. Де Сосюром. Складники і відношення у структурі знака.
    • Різновиди знаків за класифікацією ч. Пірса.
    • Денотат і конотації.
    • Теорія інтертекстуальності. Інтермедіальність.
    • 10. Проблема правди і брехні у семіології. Псевдоподія, симулякр, віртуальний об'єкт.
    • 11. Поняття міфу у масовій комунікації.
    • Символ. Символ та ідентифікація. Види символів у масовій комунікації
    • 13. Ідентичність і текст. Параметри ідентичності та їх вияв у тексті.
    • 14.Поняття коммун-ції. Текстуальний компонент коммун-ції і комунікат. Вимір тексту.
    • 15.Комунікація та її різновиди. Інтраперсональна, інтерперсональна, групова, організаційна, соціал. Комуні-ція.
    • Поняття масової комунікації.
    • 17.Моделі інформаційної трансмісії.
    • Тип медіа і особливості тексту. Розвиток інформаційних технологій і еволюція текстуальних форм.
    • 20. Функціонально-смислові типи текстів. Особливості аналізу структури оповіді, опису, міркування.
    • Поняття тексту і дискурсу: спільне та відмінне. Вагомість контекстуально-прагматичних характеристик у теорії дискурсу.
    • Дискурс як риторично-функціональний тип мовлення. Залежність між функцією і структурою дискурсу. Види дискурсів.
    • Контекст дискурсу. Елементи контексту. Інтертекст, співтекст, контекст, підтекст.
    • Види контекстів. Буттєвий і лінгвістичний контексти.
    • 25. Зв’язність тексту. Смислова і формальна цілісність. Когерентність і когезія.
    • 26. Асоціативний і логічний тип зв’язності у тексті
    • 27. Когерентність як відповідність тексту єдиній смислогенеративній схемі. Рівні когерентності: глобальна, епізодична, локальна.
    • 28. Цілісність тексту і поняття ізотопії.
    • 29. Формально-композиційні елементи тексту. Заголовок як елемент структури і вид дискурсу.
    • 30. Типи заголовків. Поняття заголовкового комплексу.