1. Визначення тексту в лінгвістиці і семіотиці.
Лінгвістика тексту – напрям лінгвістичних досліджень, об’єктом яких є правила побудови зв’язного тексту і його смислові категорії. Вона займається з’ясуванням глибинних смислів, які містяться в певному тексті. При цьому врахування принципу використання мовних одиниць (включаючи і невикористання певних категорій чи окремих способів їх вираження) допомагає визначити подеколи приховані від літературознавчого або стилістичного аналізу смислові лінії і підтеми. Лінгвістика тексту вивчає мотивацію вибору однієї мовної форми з двох можливих. Цим вона відрізняється від граматики, яка вказує на одну можливу форму, від стилістики, яка визначає одиницю, яка найбільше підходить для даного стилю чи контексту, від риторики, яка шукає оптимальну форму переконання тощо.
Основна мета лінгвістики тексту – виявлення системи правил, за якими сукупність усвідомлених речень (надфразових єдностей) можна організувати у вищий рівень – текст, і спрямована на вивчення текстотвірних закономірностей, властивих усім текстам. Досягнення цієї мети передбачає попередній аналіз багатьох текстів та порівняння результатів.
Концепт тексту, як і концепт знака, у семіології використовують на означення спільної ідеальної сутності усіх соціокультурних практик. Визначивши мову через поняття знака, Ф. де Соссюр через посередництво цього поняття прирівняв її до інших сигніфікативних комплексів: систем технічних позначень, політичних формул, військових сигналів.
Якщо сукупність знаків невербальної природи і правил їх поєднання є "мовою", то ситуативно зумовлену групу і комбінацію таких знаків цілком природно вважати текстом. Справді, текстом у семіології називають не лише осмислене поєднання речень, а й будь-які комплекси елементів, здатних передавати інформацію: фільми, телепрограми, моду, їжу, одяг, поведінку, ритуали тощо.
- 1. Визначення тексту в лінгвістиці і семіотиці.
- 2. Науки про текст. Семіотика, Риторика, герменевтика, лінгвістика, теорія дискурсу.
- 3. Структури репрезентації знань у тексті і комунікації. Поняття фрейму.
- 4. Семіотика як наука про текст і знак. Розділи семіотики. Семантика, синтактика, прагматика.
- 5. Трактування тексту у семіотиці. Текст як синтагматична сутність.
- 6. Структура знака за ф. Де Сосюром. Складники і відношення у структурі знака.
- Різновиди знаків за класифікацією ч. Пірса.
- Денотат і конотації.
- Теорія інтертекстуальності. Інтермедіальність.
- 10. Проблема правди і брехні у семіології. Псевдоподія, симулякр, віртуальний об'єкт.
- 11. Поняття міфу у масовій комунікації.
- Символ. Символ та ідентифікація. Види символів у масовій комунікації
- 13. Ідентичність і текст. Параметри ідентичності та їх вияв у тексті.
- 14.Поняття коммун-ції. Текстуальний компонент коммун-ції і комунікат. Вимір тексту.
- 15.Комунікація та її різновиди. Інтраперсональна, інтерперсональна, групова, організаційна, соціал. Комуні-ція.
- Поняття масової комунікації.
- 17.Моделі інформаційної трансмісії.
- Тип медіа і особливості тексту. Розвиток інформаційних технологій і еволюція текстуальних форм.
- 20. Функціонально-смислові типи текстів. Особливості аналізу структури оповіді, опису, міркування.
- Поняття тексту і дискурсу: спільне та відмінне. Вагомість контекстуально-прагматичних характеристик у теорії дискурсу.
- Дискурс як риторично-функціональний тип мовлення. Залежність між функцією і структурою дискурсу. Види дискурсів.
- Контекст дискурсу. Елементи контексту. Інтертекст, співтекст, контекст, підтекст.
- Види контекстів. Буттєвий і лінгвістичний контексти.
- 25. Зв’язність тексту. Смислова і формальна цілісність. Когерентність і когезія.
- 26. Асоціативний і логічний тип зв’язності у тексті
- 27. Когерентність як відповідність тексту єдиній смислогенеративній схемі. Рівні когерентності: глобальна, епізодична, локальна.
- 28. Цілісність тексту і поняття ізотопії.
- 29. Формально-композиційні елементи тексту. Заголовок як елемент структури і вид дискурсу.
- 30. Типи заголовків. Поняття заголовкового комплексу.