logo
Текст і комунікація

11. Поняття міфу у масовій комунікації.

Міф - оповідь про важливі події з історії соціальної групи (стосунки із природою, оволодіння територіями, інституції, герої, вороги, лідери тощо), яка лежить у підґрунті колективного самоусві­домлення, "міфи про лідерів", "міфи про закордон". Медіаміфокритика суттєво зредукувала образ міфу до синоніма "усталених помилкових поглядів". Коли говорять про "сучасні міфи", мають на увазі, як правило, не власне жанр, художню форму, а насамперед спосіб мислення, структури світорозуміння, інтерпретації. "Володарем кілець", і фільми на кшталт "Секретних матеріалів" Людина двадцять першого сторіччя використовує міфологічні форми із тієї ж причини, що і міфотворці давно минулих віків - через потребу пошуку "поетичного" і "авторитетного" першо-початку, психологічної легітимації особи у тому середовищі, в якому їй випадає себе реалізовувати. Через те, що міф має стосунок до "утвердження правди", він є маніпулятивним знаряддям, і оскільки правда - об'єктивно чи з певного погляду - виявляється "неправдою", то і міф тією ж мірою заслуговує на визначення "неправдива історія" Семіотичними домінантами самоототожнення іншої супердержави - Росії - виступають міфологеми "величі" - "великого простору", "великих перемог", "великої душі", періоді української державності, то тут український міф виступив як антагоніст російської імперської свідомості і традиції. Об'єднавчим міфологемам "спільноїколиски", "старшого брата", "спільноїрадянської історії", "євразійської ідеї" протистоїть концептуальний комплекс "своєї правди": "самобутності", "суверенності інтересів", "автохтонності", "демократичності", "євро­пейської орієнтації". В. Януковича як людини із кримінальним минулим ("пахан ", "як лее допускати бандита до влади? "). Міф 1: "НАТО - агресор і світовий поліцейський"; псввдоміфи - заперечені соціальною практикою фальшиві візії, наприклад, утопічні образи "золотого віку" ("нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі") чи прогнози, що були