logo search
Informatsiyno-analitichna_diyalnist_v_MV

Аналітичний документ

Аналітичний документ містить два основних функціональних розділи: інформаційний і безпосередньо аналітичний. Залежно від характеру дослідження ці частини можуть бути рівнозначними або асиметричними за об'ємом, проте жоден із них не повинен складати виключний зміст проекту. Навіть документи, що відносяться до категорії інформаційних довідок, включають елементи аналітики (зокрема, це проявляється у відборі фактів). У той же час аналітику неможливо подати без посилання на вихідну інформацію, бо адресат не отримає повної картини проблеми.

Разом із тим, інформаційний та аналітичний розділи мають власну специфіку. Вона визначає їхній змістовий склад, а також форму подання матеріалу й особливості відповідних лінгвістичних конструкцій.

Розрізняють наступні види аналітичних документів.

  1. Аналітична записка - цілісна інформаційно-політична модель політичної ситуації з детальним аналізом проблем, висновками та практичними рекомендаціями, схематичним сценарієм її розвитку, таблицями, які ілюструють івент-аналіз політичної ситуації (додаток В). Визначальним є термін підготовки аналітичної записки. Важливо, щоби після її закінчення інформація не втратила своєї актуальності. При підготовці аналітичної записки доцільно залучати максимальну кількість матеріалів, навіть тих, які раніше використовувались. її обсяг в основному дорівнює 5-10 сторінкам.

158

  1. Оглядова записка - політична картина дня й аналіз політичного дискурсу в ЗМІ за підсумкам дискурс-аналізу першого етапу дослідження. При її складанні інформація з документів, що використовуються, як правило, подається у вигляді прямих цитат (допускається їх скорочення з відповідними застереженнями). Оглядова записка в основному використовується для аналізу публікацій у ЗМІ з того чи іншого питання. її обсяг може коливатися від 5 до 20 сторінок.

  2. Аналітична довідка - найпоширеніший вид аналітичної документації. Вона представляє собою короткий огляд окремого аспекту конкретної події (в основному це інформація статистичного й іншого характеру), а також може стосуватися пол ігичних, державних і громадських діячів, питання функціонування політичних структур тощо (додаток Д).

Складання будь-якого аналітичного документа повинно відповідати принципам, головними серед яких є наступні:

  1. орієнтація на потреби замовника;

  2. формулювання загальної картини проблем:;!, що розглядається;

  3. матеріал повинен бути сгруктурованим і логічно викладеним. При цьому рекомендовано використовувати чіткі, зрозумілі фрази, намагатися уникати бюрократичного жаргону;

  4. розташування на першому місці основних висновків із проблеми.

Кожен аналітик у процесі роботи виробляє власну схему підготовки аналітичного документа з огляду на отриманий практичний досвід. Можна виділити ряд послідовних складових, які доцільно використовувати при складанні будь-якого аналітичного документа:

  1. прізвище й ініціали замовника, при необхідності — посада (особливо у випадках, коли документ готується у державних структурах);

  2. прізвище, ініціали та посада аналітика, консультанта. Проте існують випадки, коли документ готується конфіденційно, тому необхідності у даному пункті немає;

159

  1. дата завершення аналітичного документа (або період, який охоплює аналітична записка);

  2. тема аналітичного документа (назва). Значення заголовку важко переоцінити. Він повинен передавати основну ідею аналітичного документа, певною мірою викликати у замовника гі чи інші очікування;

  3. основна частина - аналіз проблеми, варіанти подальшого розвитку подій. В одному аналітичному документі доцільно відображати не більше 4-5 ключових ідей, які мають відношення до заявленої теми;

  4. висновки;

  5. рекомендації.

Важливо пам'ятати, що аналітичний документ доцільно починати розділом, який містить у собі коротке викладення проблеми та суть запропонованих рекомендацій. Він повинен бути складений таким чином, щоби замовник міг прочитати та зрозуміти написане не більше, ніж за ЗО секунд.

Інформаційно-аналітична робота, кінцевим продуктом якої є аналітичний документ, складається з 7 етапів (мал. 2.З.).

На першому відбувається загальне знайомсгво з поставленим завданням. На другому етапі необхідно визначитися з термінами та понягтями, які будуть використовуватися під час підготовки документа. На третьому головна увага приділяється збору інформації з поставленого завдання, причому перевага повинна надаватися перевіреним (таким, що дублюються у 3-4 джерелах) фактам. Четвертий включає оцінку отриманих фактів, їх класифікацію та детальний аналіз. На п'ятому етапі відбувається побудова гіпотези. Як правило, вона носить робочий характер і у майбутньому може бути переглянута під впливом нових факторів. Шостий передбачає, по-перше, перевірку та затвердження висунутих попередньо гіпотез, по-друге, формулювання висновків і рекомендацій. На сьомому етапі відбувається безпосереднє оформлення аналітичного документа, що повинно в цілому відповідати вищезазначеним загальноприйнятим принципам.

160

Мал. 2.3. Створення аналітичного документа

Рішення щодо вибору виду аналітичного документа за лежить від багатьох факторів. По-перше, визначальною є тема, якій він присвячений. По-друге, велике значення має кінцевий адресат (споживач) аналітичного документа або його безпосередній замовник. По-третє, слід приймати до уваги обсяг уміщених даних.

  1. Інформаційний реліз, експрес-інформація, дайджест

Інформація - сильний інструмент впливу, тому необхідно мати чітке планування га керування інформаційною роботою, що далеко не завжди виходить у громадських організацій. Оперування інформацією переслідує кілька задач:

а) сприяє вирішенню проблеми;

б) допомагає залучати людей і кошти;

в) запобігає появі непотрібної (шкідливої дія організації) інформації;

в) допомагає коректувати власні дії відповідно до зворотного зв'язку.

Розвиток інформаційних технологій призвів до того, що з'явилася можливість швидко передавати великі обсяги інформації, але при цьому розмір кожного конкретного матеріалу необхідно

скорочувати. Адже новин стало більше, а часу на їхнє сприйняття -

161

менше. Виник жанр «інформаційне повідомлення», де в 10-15 рядках описується якась подія.

Новини будуються в такий спосіб:

Цю структуру прийнято називати «перевернутою пірамідою» (мал. 2.4). Перша частина - лід - підсумовує новини. Основна - продовжує драматичний плин події, деталізуючи її або хронологію. У третій дається додаткова інформація (довідка, роз'яснення термінів, опис випадків, які раніше відбулися, цитати). Бажано, щоби усі частини були викладені трьома абзацами.

Другий абзац має також ввести новий елемент у відповідь, замість того, щоби поширювати лід. У цьому випадку оповідання повинне швидко повернутись у колишнє русло, щоби лід не завис у повітрі.

Інформація розташовується по абзацах відповідно до зменшення значимості. Висновок підсумовує написане та дає можливість повторити основну думку.

Таке сгруктурування новини зручне і для редагування. Редактор завжди може скоротити матеріал без шкоди змісту. Матеріал новин універсальний для використання та простий для скорочення. У ньому по можливості варто уникати зайвих

літературних прикрас, довгих пропозицій і фраз. Емоційне фарбування матеріалу повинні надавати факти, експертні оцінки та коментарі, а не вигуки протесту.

Лід. Цим терміном у журналістиці позначається головна думка статті - перший абзац новини. Напевно, ви зауважували, що у газетах перші 3-4 рядки після заголовку часто візуально виділяють жирним курсивом або іншим шрифтом. У них полягає основний зміст матеріалу. Чигач або зацікавиться, прочитавши їх, або перегорне сторінку. Заголовок, у свою черіу, повинен емоційно підсилювати лід. Написання ліду та заголовка - це дуже важлива частина роботи по підготовці інформаційного повідомлення. Тому їй потрібно приділити особливу уваїу.

Лід - це початок новини. Він, як правило, відповідає па п'ять основних питань: «хто?», «що?», «де?», «коли?», «чому?». Однак далеко не завжди є необхідність давати відповіді на них відразу в першому рядку. Все залежить від головної думки тексту, на чому ви хочете закцентувати увагу.

Заголовок матеріалу також є його важливою частиною. Він повідомляє про що, власне, мова, дозволяє додатково виділити основну ідею тексту. Завдання заголовка - привернути уваїу читача до матеріалу. Для цього його можна трохи заінтриіувати. Подальший матеріал повинен цю інтригу розкривати, давати відповідь на питання (якщо це не заголовок-питання), й, у будь- якому випадку, має виправдати очікування читача, тобто бути зв'язаним із текстом статті. Без інформаційного приводу, тобто елемента новини, вапі матеріал не опублікують.

Анонс — це повідомлення для журналістів про ге, що відбудеться яка-небудь подія. Він поширюється за кілька днів до неї. Головне - привернути увагу до події, але важливо, щоб журналісг потрапив у відповідне місце у погрібний час та одержав там те, на що розраховував. Якщо плануєте провести який-небудь захід і запросити пресу, то необхідно підготувати та розіслати анонс. Головна задача при підготовці анонсу - зробити його цікавим та інтригуючим, але водночас таким, щоб по ньому не можна було написати інформаційного повідомлення і журналіст мусив прийти.

Анонс повинен містити:

Ньюз-реліз — це оперативне повідомлення, що може не мати прямого відношення до організації, але завжди стосується проблеми, що цікавить, та інформаційного приводу. Головне - показати свою компетентність. У цьому випадку важливо, щоби з'явилося посилання на організацію. Ньюз-реліз потрібно будувати за принципом перевернутої піраміди з модулів, у яких інформація йде до зменшення значимості, щоби частини легко відділялися без втрати змісту.

Прес-реліз. Зазвичай у ньому повідомляється про захід, що проводиться, або оприлюднюється думка стосовно якоїсь події або факту. Важливо якнайкраще представити (прямо або побічно) свою організацію. Ці повідомлення повинні бути досить короткими (1-2 сторінки).

Існують певні правила оформлення та складання прес- і ньюз- релізів. Перший в уявленні більшості піарщиків, керівників і замовників - невід'ємна частина РИ, найелементарніший його інструмент. Справді, з точки зору бюджету та ресурсів, прес-реліз - один із найефективніших засобів спілкування зі ЗМІ. Подаємо один із варіантів його будови: заголовок, подробиці, основний абзац (Хто? Що? Де? Коли? Як?), цитата, загальна інформація. При цьому слід пам'ятати правило структурування прес-релізу - так звану «перевернуту піраміду», суть якої полягає у наданні якомога більшої інформації на початку - у заголовку та першому абзаці, так званому «ліду». Назва має буги місткою, інформативною та привертати увагу. Кількість слів у заголовку не повинна перевищувати 8-ми. Якщо інформації більше, можна використати

164

підзаголовок із додатковим поясненням. Назва в пріоритетному випадку повинна бути відірваною від житгя та мати підзаголовок, що розкриває істинну тему повідомлення.

Структурні елементи прес-релізу:

  1. заголовок;

  2. місце, дата, час проведення заходу;

  3. лід;

  4. абзац-передісторія, додаткова інформація, пояснення;

  5. думка самої організації;

  6. ваші вимоги (можливо у формі цитати);

  7. контакти.

ГІри створенні прес-релізів необхідно дотримуватися безпристрасного тону. Емоції можна висловлювати лише в цитатах, що висловлюють особисту думку людей. Спробуйте збалансувати усі частини тексту. Сухий іон основного матеріалу має бути врівноважений яскравими цитатами. Це допомагає кращому сприйняттю інформації. Не захоплюйтеся патетикою. Інколи кілька правильно підібраних цифр мають більший вплив, ніж емоційна заява, не підкріплена доказами.

Експрес-інформація належить до періодичних видань журнальної або аркушевої форми. Вона вміщує розширені реферати найактуальніших надрукованих зарубіжних або неопублікованих вітчизняних документів, які заслуговують оперативного розповсюдження.

Дайджест (від англ. digest - короткий виклад, резюме, лат. digerere - розділяти) - інформаційний продукт (видання, стаття, підбірка), який містить короткі анотації й основні положення статей або стисло передає зміст найцікавіших публікацій за певний період. Формат зручний для ознайомлення з основними новинами якоїсь проблеми, змістом дослідження. У ширшому значенні дайджест - це підбірка витягів із різних джерел на певну тематику. Слово входить у назву ряду видань, які спеціалізуються на передруку чужих матеріалів (як правило, в скороченому та систематизованому вигляді). Це, наприклад, «Ридерз Дайджест» («Reader’s Digest») - щомісячний літературно-політичний журнал у СПІА.

165

  1. Особливості розпорядчих документів

Більша частина документів, що утворюється в організаціях, і ті, що надходять ззовні, мають інформацію про фактичний стан справ у ній. Ці дані є підставою для складання розпорядчих документів.

Документи цієї групи можна поділити на 3 підгрупи:

  • докладні, пояснювальні записки, посвідчення, розписки, акти, заяви;

  • протокольні документи, стенограми, звіти;

  • службові листи, телеграми, телефонограми.

Докладні, пояснювальні та службові записки - документа, які повідомляють про явища та факти, що вже відбулися, виконані роботи. Записки у залежності від змісту можуть бути ініціативного, інформаційного або звітного характеру. З точки зору адресності розрізняють внутрішні доповідні записки (керівнику підприємства або підрозділу, де працює особа) та зовнішні (керівнику вищої організації).

Пояснювальна записка не виходить за межі установ. Вона складається на бланку або на стандартному листку паперу (підписує укладач). Якщо направляється за межі організації - оформляють на бланку та реєструють, завіряються керівником.

Пояснювальні записки поділяють на дві групи:

  1. ті, що супроводжують основний документ і пояснюють зміст його окремих положень (складаються на загальному бланку установи);

  2. з приводу ситуацій, випадків (оформляються на листках паперу, підписує виконувач).

Довідка — це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя та діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств. Вони можуть бути особисті та службові. Особисті довідки підтверджують той чи інший юридичний факт. Вони типові, тому для їх написання слід використовувати бланки установи чи підприємства, на яких від руки заповнюються тільки індивідуальні реквізити (кому, про що,

для подання куди). Службові складають на запит або за вказівкою вищої організації чи посадової особи. Також визначається назва організації/ в яку подається довідка (трафаретні бланки).

Протокол - документ, у якому фіксується хід обгоЕОрення питань і прийняття рішень на зборах, нарадах, засіданнях (за Держстандартом України - ДСТУ).

Його може складати офіційна компетентна особа, засвідчуючи той чи інший факт. За обсягом фіксованих даних протоколи можна поділити на три групи:

  1. Скорочені (містять назву обговорюваних питань, прізвища доповідачів і виступаючих, прийняті резолюції);

  2. Повні, в тексті яких окрім рішень коротко фіксують усі виступи учасників зборів, нарад, засідань, конференцій;

  3. стенографічні (перебіг заходу записується дослівно).

У залежності від способу фіксації протоколи можугь бути рукописними (машинописними), стенографічними, фонографічіїими.

Текст має вступну частину (склад присутніх, зазначення голови та секретаря, порядок денний). Далі повинні йти три позиції згідно з пунктами порядку денного, кожна з яких складається по формі: СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, ПОСТАНОВИЛИ. Перше слово пишуть в одному рядку з цифрою, яка означає номер питання, потім дві крапки. Ініціали та прізвище доповідача вказують у новій стрічці в називному відмінку, ставлять тире, а далі йде зміст доповіді у формі прямої мови. Якщо є текст виступу, пишуть (доповідь додається). У другій частині наводять прізвища виступаючих і короткий зміст виголошеної інформації. У заключній частині відмічається, що, кому, в які строки необхідно виконувати. Якщо в рішенні містяться різні за характером питання, тоді ділять на пункти, які нумерують арабськими цифрами.

Службовий лист - засіб обміну інформацією й оперативне управління різноманітними процесами діяльності організації'.

На службову переписку приходиться 80% від загального обсяіу документації організації. Ситуації, які потребують складання ділових листів, можна гюділити на:

  1. Підготовані на вимогу вищих функціональних органіь.

  1. На прохання підвідомчих установ.

  2. При здійсненні оперативних зв'язків.

  3. Рекламна діяльність фірми.

  4. По роботі з клієнтами.

  5. Зв'язані із зовнішньоекономічними відносинами фірми.

Лист має бути присвячений одному питанню. Якщо в установу

необхідно звернутися з більшою кількістю запитань, то доцільно готувати декілька листів. Службові листи складаються, як правило, на бланку організації.

Форми листів, які використовуються в установах, дуже різноманітні. Вони можуть бути розділені на дві великі групи: ті, на які погрібно відповідати (запит, звернення, пропозиція, вимога, підтвердження, розпорядження, супроводжувальні листи) та не потребують відповіді (інформаційні, гарантійні). Гарантійні листи складаються з метою підтвердження певних зобов'язань або умов та адресовані організації.

Список рекомендованих джерел:

  1. Бистрина М. В. Аннотирование произведений печати : [метод, пособ.] / М. В. Бистрина. — М., 1981. — 48 с.

  2. Бідбаєр В. До концепції вітчизняної системи реферування та видання реферативної інформації / В. Бідбаєр, Л. Котенко // Вісник Книжкової палати. — 1998. — № 3. — С 21 —22.

  3. Блюменау Д. И. Проблемы свертывания научной информации / Д. И. Блюменау. — Л., 1982. — 186 с.

  4. Воройский Ф. О. Аналитико-синтетическая обработка и

переработка информации в автоматизированных системах НТИ: Основы организации и технологии: [учеб. пособ.] /

Ф. О. Воройский. — М., 1991. — 217 с.

  1. ГОСТ 7.9-95. Реферат и аннотация. Общие требования : взамен ГОСТ 7.9-77. — Введ. 01.07.1997. — М.: Изд-во стандартов, 1997. — 9 с.

  2. Гречихин A.A. Информационные издания: типология и

основные особенности подготовки / А. А. Гречихин, И. Г. Здоров.

168

  1. Леонов В. П. Реферирование научно-технической литературы: [учеб. пособ.] / В. П. Леонов. — Л., 1982. — 82 с.

  2. Погиба Л. Г. Складання ділових паперів / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, М. П. Баган. - К., 2002.

  3. Реферат и аннотация: ГОСТ 7.9-77. — Введ. 01.01.80 // Ста ндарты по библиотечному делу и библиографии. — М., 1985. — С. 100 — 105.

  4. Сілкова Г. В. Інформаційно-аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г. В. Сілкова // Міжвуз. зб. наук, пр. : [Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку].

  1. Соловьев В. М. Универсализация подготовки реферата многоцелевого назначения / В. М. Соловьев, А. Е. Конюшенко // Науч.-техн. информация. - Сер. 1. — 1991. — № 7—8. — С. 50—53.

  2. Соляник A.A. Документні потоки та масиви: [навч. посіб.] /

А. А. Соляник. — X., 2000. — 112 с.

  1. Столяров Ю. Н. Документный ресурс: [учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений] / Ю. Н. Столяров. — М.: Либерия, 2001. — 152 с.

  2. Хромчепко Л. Г. Реферирование : [учеб. пособ.] / Л. Г. Хромченко.

  1. Швецова-Водка Г. М. Типологія документа : [навч. посіб. для студ. ін-тів культури] / Г. М. Швецова-Водка. — К.: Кн. палата України, 1998.- 80 с.

МОДУЛЬ з

ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

ЗЛ. Інформаційно-аналітичні структури (ІАС)

  1. Характеристика структур, що здійснюють інформаційну діяльність

Інформаційно-аналітичні структури починають стрімко розвиватись у 50-ті рр. XX ст., що стає реакцією на колосальне зростання розмірів світового інформаційного ресурсу. На кінець 80-х

  • середину 90-х рр. щорічний світовий інформаційний потік перевищив 10 млн. назв наукової й іншої інформаційної продукції, що у перерахунку на одного споживача — інженера, наукового співробітника, спеціаліста — становило 1500 сторінок щодня. Навіть у найбільш технічно розвинених країнах втрачалася можливість управління масивом інформації, генерованої суспільством. За деякими даними, кожна десята науково-дослідницька робота у СІЛА марна, оскільки вона була вже десь виконана. У Німеччині понад 15% національного доходу йде на дублювання наукових досліджень. У колишньому СРСР, за оцінками економістів, понад 10% валового національного прибутку витрачалося марно саме через непоінформованість наукового та промислового секторів.

Наведена статистика демонструє тривожний факт випереджального характеру зростання потоку генерованої суспільством інформації порівняно з традиційними можливостями людства щодо її обробки, засвоєння та використання,. Це пов'язано не лише з марно витраченими коштами. Неспроможність введення в обіг суттєвої частини генерованої інформації про навколишній світ і процеси, що у ньому відбуваються, обумовлює викривлене уявлення про дійсність, а за умови розвитку цієї тенденції — зростаючу неадекватну реакцію суспільства на навколишнє середовище.

У зв'язку з цим у практичній діяльності науковців, спеціалістів сфери економіки, політики, міжнародних відносин, різних категорій^

170

чиновників, представників владних структур усе оільшої гостроти на&УваЮТЬ проблеми знаходження у загальному потоці інформації, „еобхЦної саме для них, обробки великих інформаційних масивів. Таісе опрацювання забезпечує високу точність, безпомилковість пошуку- Інформаційно-аналітичні структури у процесі свого розвитку виявилися спеціалізованими з вивчення, обробки й аналізу інформації. Сьогодні вони виконують роль посередника між масивами інформації та її користувачами. Потреба у них зростає у зв'язку з розвитком суспільства, стає все важливішою і сьогодні суттєво впливає на його структуру.

Високорозвинені країни світу характеризує активний розвиток Інтернет-технологій, суттєві успіхи на шляху технічного прогресу. Серед найближчих завдань при цьому є розробка нового покоління комп'ютерної техніки — оптичних, фотонних комп'ютерів зі швидкістю дії у десятки мільярдів операцій за секунду.

Правомірною є постановка питання щодо розвитку в Україні інформаційно-аналітичних структур як важливої складової інформатизації, аналізу перспектив цього процесу у контексті практики. Варто зазначити, що для України, як і для багатьом інших нових держав Східної Європи, залучення до процесу інформатизації пов'язане з додатковими труднощами (порівняно з розвиненими країнами Заходу). Серед них — не лише технічне, технологічне відставання. Створення інформаційних структур нового суспільства в Україні вже з перших кроків мало бути, виходячи з практичних міркувань, пов'язаним із гострою необхідністю отримання негайних результатів: потребою в інформаційно-аналітичному забезпеченні пРоцесу становлення нової держави, економічних змін у напрямі Формування ринкової економіки, відповідного супроводження ДеМократичних перетворень, нових умов функціонування нації, кУ-*ьтури й ін.

При цьому не можна стверджувати, що відповідно до сучасних вимог інформаційна інфраструктура створювалася «з нуля». Перед Р°Зпадом СРСР в Україні тільки в системі науково-технічної 1нформації (НТІ) було задіяно понад 50 тис. працівників. В шформатизацію, впровадження АСУ було вкладено понад

300 млрд. крб. (у вартісному обчисленні того періоду) Інформаційним забезпеченням владних структур тією чи іншою мірою займалися створені з цією метою підрозділи державних установ, культурно-освітніх закладів, науково-дослідних структур.

Однак уся інформаційна інфраструктура, поряд зі своєю технологічною й організаційною відсталістю від практики зарубіжних країн, мала ще один суттєвий недолік: вона була зорієнтована на обслуговування потреб радянського суспільства, відмінного від сучасного.

За нових умов суттєво змінювалася роль держави в процесі інформатизації суспільства. Хоча при переході до ринкової економіки різко зменшуються потоки командної інформації, що йде «зверху вниз», і повідомлень «знизу вгору», поряд із цим зростає значення евристичних впливів держави на економічні структури всіх рівнів (попереджувальних, коригувальних), що потребує відбору й аналізу інформації стосовно функціонування та взаємовідносин суб'єктів ринку. Тому поряд із реорганізацією держапарату в процесі розбудови нової держави реорганізовувалися й інформаційні, інформаційно-аналітичні структури, завданням яких стало створення інформаційного середовища нового суспільства. Щ

Певний час в Україні складалася досить дивна, не зовсім логічна ситуація. Під час вирішення фундаментальних проблем державного будівництва, коли, здавалося б, владі особливо потрібна інформація, аналітичні розробки, що, в свою чергу, обумовлювало б створення умов для розвитку інформаційно-аналітичних служб, усі гілки державної влади дуже повільно та неохоче користувалися послугами цих структур. Винятком із цього правила може бути хіоа що Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади ЦНБ Академії наук України (СІАЗ), а пізніш6 Національної бібліотеки України, що спричинила специфіка и академічного, політично нейтрального статусу, фінансування через АН, наявність спеціалістів відповідної кваліфікації, звичний 1 зрозумілий більшості замовників стиль інформаційно-аналітичної

роботи.

172

На Заході середовищем широкого використання «мозкових центрів» є сфери публічної політики. Однак наші політичні партії ще не забезпечують відповідного рівня залучення широких мас до участі у політичному процесі. Це пояснюється не лише алергією більшості населення на декларативне марнослів'я ідеологів гак званої «перебудови», але й політичною невиразністю більшості Існуючих сьогодні партій усіх напрямів, слабким теоретичним обгрунтуванням їх програм, відривом від реалій сьогодення та згадуваною відсутністю загальносуспільних ідеалів.

Цей фактор теж не сприяв появі структур типу «фабрик думки» у сфері політичного життя України. При цьому деякі позитивні зміни, що відбуваються безпосередньо у самому суспільстві, подають надію на певний оптимізм у потенціальних можливостях країни успішно рухатись у напрямі інформатизації. Суттєвий позитивний вплив здійснюється через припинення спаду у виробництві, певну стабілізацію в усіх інших сферах житія.

Формування зацікавленого та кваліфікованого споживача інформаційного продукту відчувається не лише у владних структурах. Швидко цей процес відбувається й у приватному секторі виробництва, що пов'язано з конкуренцією, ролам ою, формуванням іміджу, а також прямим впливом ділового світу зарубіжних країн. При цьому характерною особливістю замовника стає більш досконале комп'ютерне оснащення, високоефективне програмне забезпечення, передові методи засвоєння та використання інформаційного продукту.

Наявні здобутки у державотворчому процесі, стабілізація ек°номічного життя ставить на порядок денний питання стратегії, Реалізації довгострокових програм суспільного розвитку. В Україні 3Ростає потреба в інформаційно-аналітичних структурах, що °°умовлює їх розширення та розвиток. У цьому процесі з'являються Передові технології, технічне оснащення. Досить перспективним Напрямом для вирішення серйозних завдань інформативнії стає к°огіерація - взаємовигідне об'єднання зусиль уже існуючих інфраструктур

173