Зміст інформаційно-аналітичної роботи

1. Основні етапи інформаційно-аналітичного дослідження

Дослідження - це система логічно послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних і фактів про явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні.

Воно містить у собі деякі елементи, притаманні будь-якій науковій діяльності. По-перше, об'єкт дослідження. Ним можуть бути будь-які процеси та явища соціальної дійсності (демографічні, екологічні, економічні, соціальні, міжнаціональна, сімейно-побутові й ін.). По-друге, суб'єкт дослідження (дослідник або група). По- третє, дослідження спрямоване на досягнення певної мети та вирішення конкретних завдань. По-четверте, засоби, ш° застосовуються в дослідженні (технічні й організаційні). По-п'яте, це результати дослідження, заради яких воно проводиться. Основне завдання досліджень - добування фактів про дійсність, її окремі явища, сторони.

Факт - це певним чином фіксований фрагмент соціальної дійсності. Для того, щоби вибрати саме ті факти, які допоможуть знайти науково достовірну відповідь на запитання, що цікавлять дослідника, заохотять його до проведення дослідження, необхідно виокремити принагідний для явища, що вивчається, факт віД.

45

VI. Співвіднесення теорії й емпірії. Узагальнення

Формулювання результатів дослідження та розробка практичних висновків рекомендацій.

Останнім часом результати оглядово-аналітичної діяльності, засоби для їх створення та процеси підготовки інформаційних документів дедалі частіше об'єднуються поняттям «інформаційно- аналітичні дослідження». Вони, як уважає Г. Сілкова, зумовлюють необхідність систематичного виявлення проблемних ситуацій, що вимагають розв'язання, у базовій діяльності користувачів (чи проблемних питань галузі в цілому) та підготовку інформаційних документів, які є підгрунтям для прийняття управлінських рішень.

Створення інформаційної продукції у сфері бібліографічної та науково-інформаційної діяльності потребує лише звуження первинних даних із вихідних документів до рівня вторинно- документальної інформації. Тому достатньо створити згорнуту інформаційну модель окремого документа (інформаційний реферат, анотацію, бібліографічний опис або ключові слова) або певного масиву документів (реферативний журнал, бібліографічний посібник). Такі інформаційні документи вимагають повноти, змістовності, об'єктивності, стислості та зрозумілості перетвореної інформації. Головним принципом їх створення є збереження семантичної адекватності даних незалежно від їх формальних змін. Зауваження й оцінка перетворюваних вихідних документів, викладені від імені інформаційного посередника, виносяться у так звану область приміток. Це забезпечує об'єктивність передачі інформації, робить неможливим її перекручування й інтерпретацію з боку того, хто створює вторинний документ.

Інформаційно-аналітичні дослідження потребують пошуку й опрацювання не окремих документів, а вихідних відомостей,, що відповідають інформаційним погребам користувача. Тому результатом є формування інформаційної моделі проблеми (теми запиту користувача інформації). Такі завдання виконують документи, що вміщують оглядові дані.

Таким чином, програма дослідження виконує в основному дві функції:

]) науково-пізнавальну (гарантування теоретико- методологічної цілісності дослідження);

2. науково-організаційну (забезпечення ефективності співпраці учасників дослідницької галузі, розподіл роботи між ними задля наукового та науково-практичного результату).

Завдяки цим функціям програма визначає місце конкретного дослідження в загальному процесі розвитку наукового знання як на рівні загально соціологічної теорії, так і теорій середнього сгупеня.

2. логічна послідовність у всіх структурних елементах;

3. наявність гнучкого варіанта.

У багатьох літературних джерелах пропонується більш розширений варіант щодо кількості функцій програми: теоретична, описова, інформаційна, критична, прогностична тощо. Але вони лише конкретизують науково-пізнавальну й організаційну функції як функції вищого рівня. їм відповідають, насамперед, і два розділи програми: 1) методологічний; 2) процедурний (або методичний).

Методологічний розділ програми досліджень містить такі елементи:

1. Формулювання проблеми (ситуації), яка вимагає невідкладного аналізу з метою вироблення рішення на рівні колективу, регіону, суспільства в цілому.

2. Визначення мети та постановка завдань дослідження, які конкретизують його загальну мету - цільову установку на кінцевий результат.

3. Визначення об’єкта та предмета дослідження: перший випливає з формулювання питання, проблемної ситуації з усіма її суперечностями, другий - із об’єкта як його сторона, що безпосередньо досліджується.

4. Уточнення й інтерпретація головних понять, тобто упорядкування, всебічне пояснення їх змісту.

5. Попередній системний аналіз об'єкта дослідження, тобто систематизація літературних і практичних відомостей моделювання проблеми, що вивчається, її деталізація.

Процедурний розділ поділяється так:

1. Визначення сукупності, що обстежується, визначенням системою вибірки. Є генеральна сукупність - комплекс одиниць спостереження, на який поширюються висновки дослідження; вибіркова - це частина генеральної сукупності; гніздова - відбирають деякі статистичні групи (гнізда), що підлягають дослідженню; стратифікована - процедура складання вибірки розбивається на етапи, на кожному з яких змінюється одиниця відбирання.

Обсяг вибірки як загальна кількість одиниць спостереження, що увійшли до вибіркової сукупності, залежить від ступеня

однорідності генеральної сукупності, потрібного результату, кількості ознак вибірки (такий обсяг становить менше 5% від генеральної сукупності).

2. Структура інструментарію для збирання інформації спрямована, перш за все, на виявлення необхідних якостей або відповідних сторін (аспектів) предмета дослідження. Отже, той чи інший блок питань і порядок їх розташування в інструментарії завжди має бути спрямований на виявлення необхідних властивостей предмета дослідження. У свою чергу, сам інструментарій у вигляді анкети, бланка-інтерв'ю, опитувального листа чи картки фіксації результатів спостереження повинен додаватися до програми дослідження як самостійний документ.

3. Логічна схема опрацювання первинної інформації передбачає, насамперед, аналіз та інтерпретацію отриманих даних, а також формулювання на цій основі відповідних висновків і розробку певних практичних рекомендацій. Така досип» об’ємна структура програми дослідження вивірена багаторічною практикою та допомагає уникнути помилок як у процесі проведення самого дослідження, так і в ході аналізу його результатів.

Слід зазначити, що при проектуванні й організації дослідження поряд із розробкою програми важлива роль належить принциповому (стратегічному) та робочому планам дослідження. Вони відображають основні стратегічні й оперативні процедурні заходи, які необхідно вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план дослідження залежно від виду має чотири варіанти:

1. розвідувальний - коли про об'єкт мало що відомо і відсутні умови для гіпотез;

2. описувальний - даних достатньо для оиисувальних гіпотез;

3. аналітико-експериментальний - найефективніший, коли є повне знання про об'єкт та умови для пояснювального передбачення та функціонального аналізу;

4. повторювально-порівняльний - є можливість виявити тенденції досліджуваних процесів, зіставляти дані у великому часовому інтервалі.

Поряд зі стратегічним планом розробляється і робочий план дослідження, який дає можливість передбачати та найефективніше визначати весь обсяг наукових, організаційних і фінансових витрат, а також надає дослідженню необхідної ритмічності па всіх його етапах. Крім того, розробка робочого плану передбачає також дотримання відповідних принципів і правил, тобто певної технології. Планування й організація дослідження мають низку специфічних рис, бо це особливий спосіб наукового пізнання складних соціальних явищ, що спирається не тільки на загальні, а й на «свої», відносно самостійні процедури та форми організації.

Проведення дослідження потребує гнучкого поєднання науково-теоретичної, методичної й організаційно-управлінської діяльності, а це, як відомо, вимагає чіткого розподілу праці між його учасниками. Тому уникнути певних помилок допомагає централізоване керівництво дослідженням, показником якого є робочий план його підготовки та проведення.

Структурними компонентами робочого плану дослідження виступають його етапи та різноманітні за видами і формою науково- дослідні й організаційно-технічні процедури і операції. Всі вони можуть бути згруповані в чотири блоки згідно з послідовністю їх здійснення.

Перший блок визначає порядок обговорення та затвердження програми й інструментарію дослідження; формування та підготовку групи до збирання первинної інформації (наприклад, анкегерів); проведення пробного (зондажного) дослідження; внесення необхідних коректив у програму й інструментарій збирання первинної інформації за підсумками пробного дослідження; розмноження інструментарію (анкет, бланків-інтерв'ю, карток спостереження тощо).

Другий блок робочого плану фіксує усі види організаційних і методичних робіт, що забезпечують чітке проведення польового дослідження, тобто масове збирання первинної соціологічної інформації. Тут передбачається також вибір відповідного місця та часу для опитування, інформування респондентів про мету, завдання та практичні результати дослідження, а також централізоване

збирання заповнених анкет, бланків-інтерв'ю чи інших видів інструментарію.

Третій блок робочого плану охоплює всю сукупність операцій, які стосуються підготовки первинних даних до опрацювання. Тут передбачається контроль за формуванням масиву інформації, яку необхідно ввести у комп'ютер. Крім того, попередньо намічаються заходи й операції щодо кодування відкритих запитань і вибракування зіпсованих анкет.

Четвертий блок робочого плану включає всі види робіт, що стосуються аналізу результатів опрацювання отриманих даиих, обговорення форми і змісту попереднього та підсумкового наукових звітів, формулювання висновків і розробки відповідних практичних рекомендацій для замовника соціологічного дослідження.

Слід зауважити, що під час підготовки й організації дослідження крім розробки програми, стратегічного та робочого планів готують також різноманітні допоміжні документи (наприклад картка вибірки, інструкція інтерв'юеру тощо), виконують розрахунки часових, організаційно-технічних, матеріальних, фінансових та інших витрат відповідно до встановлених нормативів. Все це значно упорядковує проведення дослідження, допомагає уникнути можливих помилок, а також сприяє якісному збиранню інформації та її своєчасному опрацюванню й аналізу.

Розглядаючи технологію розробки програми більш якісного й ефективного проведення дослідження, слід зупинитись і на проблемі виміру, що також має бути передбачена програмою, зокрема її процедурним (методичним) розділом. Адже вимір - це процедура приписування чисел значенням ознаки, а також отримання числової моделі, дослідження якої замінює, по суті, аналіз об'єктів, оскільки йдеться про числову модель якосгей цього предмета.

Таким чином, факти, що використовуються для виміру, є ^1нДикаторами, а їх знаходження допомагає усвідомити, як і в якій формі треба підійти до збирання даних (інтерпретація основного поняття визначає, за якими напрямками аналізу має проводитися

збирання інформації, а операціоналізація - про що треба збирати відомості).

Отже, процедура пошуку індикаторів:

1. визначається операційним поняттям;

2. супроводжується збіжністю індикатора й операційного поняття (стать, вік тощо);

3. у ряді випадків вона вимагає використання кількох індикаторів на одне операційне поняття;

4. завжди залежить від характеру об'єкта дослідження (це стосується як одного індикатора, так і їх сукупності).

Усім індикаторам властиві різноманітні характеристики, які в інструментарії виступають як варіанти відповідей на запитання й утворюють відповідну шкалу вимірів, які бувають різних типів.

Номінальні шкали відбивають якості, тобто рівноправність об’єкта (1 - чоловік, 2 - жінка), порядкові - рівноправність і послідовність, тобто порядок («більш ніж», «краще ніж»), метричні - рівнозначимість, порядок і рівність дистанцій, тобто інтервалів між парами об'єктів за певною ознакою (зарплата, стаж, вік, прибуток). Усі ці параметри закладаються у програму соціологічних досліджень, що реалізується на основі наукових методів, диференційованих та інтегрованих між собою.

Інформаційно-аналітична робота — це постійна дослідна діяльність, що охоплює своїм змістом широкий комплекс організаційних заходів і методичних прийомів для вивчення й оцінки інформації про зовнішні та внутрішні фактори функціонування системи щодо виконання визначених для неї мети та завдань. Зазначене поняття є вужчим за значення категорії «інформаційно-аналітичне забезпечення».

Перш за все, аналітична робота - це процес системного опрацювання інформації, в результаті якого різні дані за змістом аналізуються, перетворюючись в аналітичний документ. Вона може бути викладена у вигляді послідовності відносно самостійних фактів, загального опису, який і дає уявлення про процес у цілому.

Найпоширеніша схема організації інформаційно-аналітичної роботи представлена в габл. 1.2.

53