6.4. Композиція заголовка

Від середини 60-х рр. дедалі чіткіше окреслюється сучасний стиль композиційно-графічного оформлення газет.

Наша періодична преса набуває рис, які найповніше відповіда­ють естетичним вимогам теперішнього часу і зростаючим запитам читачів.

Позаду лишився період перегляду застарілих оформлювальних канонів, коли майже всі газети широко використовували принци­пи ламаної верстки — всілякі уступи, "ніжки", "чобітки", різних розмірів колонки та ін.

Газети повернулися до чіткої прямокутної конструкції матеріа­лів тієї самої прямої верстки, яку так наполегливо виганяли зі своїх сторінок наприкінці 50-х рр. Але це вже пряма верстка нового, набагато вищого рівня.

Особливості кожного типу газети вносять певні зміни в їхнє ком­позиційно-графічне оформлення. Проте слід іще раз підкреслити, що, зрештою, кожен нюанс оформлення газети диктується насампе­ред її змістом, функціональним призначенням, типом.

Усі характеристики заголовків, які ми досить детально розгля­нули, виступають у тісній діалектичній єдності. У заголовку зміст і форма складають нерозривне ціле.

Якщо є вади у змісті заголовка, то їх не приховати ніяким май­стерним оформленням. Навпаки, добре оформлений заголовок кон­трастуватиме зі змістом, підкреслюючи прорахунки.

Тому, працюючи над заголовком, треба враховувати всі найваж­ливіші вимоги до нього.

Заголовки — дороговказ газетного номера, прапорці газетних полос. Це визнається всіма. І тому дивитися на них слід саме так, як на прапорці, і ставитися до роботи над заголовками в усіх її аспектах з високою вимогливістю і відповідальністю.

І як не важко знайти заголовок до матеріалу, на цьому, повто­рюємо, процес роботи над ним не завершується. Розміщення заго­ловків на газетних полосах, їх композиційно-графічне моделюван­ня, шрифтове оформлення — це важка справа, це робота, яка потре­бує від журналіста великих творчих зусиль.

Які є способи композиційного розміщення заголовків на газетній полосі, у газетному номері?

1. Найпоширеніший прийом у нашій пресі — відкрита верстка заголовка. Це заголовок, який стоїть над усім текстом. Його побудова не залежить від змісту, обсягу та місця матеріалу на полосі. Врахо- вується лише кількість колонок, на яку розверстано публікацію.

До відкритої верстки належать і знаки, формат яких є меншим, аніж формат матеріалу. У таких випадках частину тексту набира­ють в оборку.

Оборка — це частина тексту, набрана на звужений формат для розміщення на вивільненій площі знаків, рубрик, ілюстрацій, таб­лиць. Оборки бувають однобічними і двобічними.

3. Напіввідкрита верстка. Заголовок розміщують не над усіма колонками тексту, а тільки над їх частиною — ліворуч або право­руч угорі матеріалу, над опущеними колонками.

4. Закрита верстка заголовка. Заголовок розміщують теж угорі публікації, але між колонками тексту (цей спосіб у редакції часто називають "впропал").

5. Напівглуха верстка заголовка. Текст обрамляє заголовок із трьох боків.

6. Глуха верстка. Текст обрамляє заголовок з усіх чотирьох боків. Заголовок розміщують усередині публікації. Його в редак­ціях називають "зануреним".

"Занурений" заголовок використовують тоді, коли треба уникну­ти злиття сусідніх заголовків, що стоять на одному рівні над тек­стами.

Можна скористатися "глухою" версткою ("зануреним" заголов­ком) і тоді, коли треба якось "розрядити" текстовий масив ("цег­лину").

За будь-якого переміщення заголовка всередину тексту слід не­одмінно вказувати початок матеріалу з допомогою ініціала (ініціаль­ної літери).

Не рекомендується переносити всередину тексту той заголовок, формат якого дорівнює загальному форматові матеріалу: такий заголовок "переріже" публікацію, відокремить верхню її частину від нижньої.

Заголовок не варто опускати нижче від оптичного центра матеріа­лу, бо він порушить його пропорції. Не треба встановлювати заго­ловок унизу газетного тексту.

6. "Кватирка". Заголовок "кватиркою" вміщений всередині тек- сту на спеціально залишеному білому просторі в лівій або правій верхній частині матеріалу.

"Кватирка" неодмінно набирається в оборку і на формат, шир­ший від основного (стандартного).

Такий заголовок може бути накритий зверху кількома рядками тексту (не менш як два).

7. Журнальна верстка газетного заголовка. Заголовок розмі- щують вертикально, літера під літерою.

До такої верстки належить і заголовок, що "лежить" збоку тек­сту. Цей спосіб у деяких редакціях називають "лежачим" заголов­ком.

Але тут треба зауважити: журнальну верстку заголовків у газе­тах майже не застосовують, оскільки правилами читання україн­ського тексту встановлено — читати слід зліва направо, а не зверху вниз чи знизу вверх!

І ще одне зауваження: журнальна верстка заголовка вимагає застосування оборок або ж зменшення формату набору. Цього не слід забувати!

8. "Прапорцева" верстка. Це складна форма заголовка, що роз- міщується над більшою кількістю колонок, ніж їх забирає матеріал, до якого він належить. Буває, наприклад, так: заголовок охоплює чотири або п'ять колонок, а текст — лише одну чи дві колонки.

Дуже ефективний спосіб оформлення. Його використовують тоді, коли хочуть підкреслити актуальність і важливість порівняно не­великого матеріалу.

Від інших публікацій заголовок-"прапорець" відокремлюють видільними лінійками; отже, він має вигляд прапора. Це — склад­ний засіб композиції заголовків.

9. Комбінований спосіб. Він також належить до складних видів композиційного оформлення заголовків. "Шапка", скажімо, набра­на кількома шрифтами різних кеглів.

Приклади:

ПОКИ НЕ ВДАРИЛИ МОРОЗИ, покінчити з недоліками в підготовці комунальних служб до зими

БІЛЬШЕ ХОРОШИХ ТОВАРІВ! Ініціативу шкіряників стримує прохолодне ставлення до важливої справи

ЕКЗАМЕНИ НЕ ЗА ГОРАМИ! Шановне студентство, беріться за книги, підручники, конспекти!

Отже, у сучасного оформлювача в розпорядженні вдосталь варіантів, щоб зробити змістовні та яскраві композиції. Важливо тільки, щоб пошуки і вибір нових рішень відповідали характерові видання і законам сприйняття. Останні можна висловити двома правилами.

3. Читач має з першого погляду визначити, що цей заголовний комплекс належить саме до цього матеріалу. За повної розверстки заголовків такий висновок напрошується сам собою. А от за част­кової, особливо коли заголовок переміщено праворуч або всередину тексту, потрібні додаткові орієнтири: вільна ліва колонка має по­чинатися з ініціала, матеріал із "зануреним" заголовком треба чітко відділити від інших лінійками.

4. Між заголовними елементами має бути досить чітка субордина­ція, котра визначається їхнім місцем у заголовному комплексі та відповідним розміром. Центральне місце та найбільший обсяг від­водиться заголовку. Від нього не можна відривати підзаголовок як основний роз'яснювальний елемент. Якщо рубрика подає в матеріалі розділ газети, то її краще місце — на початку комплексу, зверху.

Система рубрик та їхня графіка

Ми вже знаємо, що рубрика є особливим видом заголовка в га­зеті, який групує матеріали за відповідними проблемами чи жанро­вими ознаками.

На відміну від інших видів заголовка, рубрика не розкриває змісту журналістських творів. Вона тільки в найзагальніших рисах підкреслює характерні особливості змісту публікацій або ж вказує на порушену проблему.

Не пов'язуючись із конкретним матеріалом, рубрика повторюється в багатьох газетних номерах.

В одних випадках вона є заголовком добірки чи блоку ("Новини спортивного життя", "Мистецька хроніка"). В інших — називає кампанію, вказує на загальні проблеми, порушені в публікаціях ("Соціальна сфера: магазин, товар, покупець"), підкреслює жанр надрукованих матеріалів (нарис, репортаж). Рубрики є постійні й тимчасові. Останні припиняються з завершенням кампанії, якій вони присвячені.

Набирають рубрики шрифтом (ми вже говорили) невеликого кегля (10—12—14 пунктів) і вміщують над заголовком, поряд із заголов­ком, під заголовком. Шрифт рубрики має відрізнятися від основної текстової гарнітури.

Верстка рубрик у газеті передбачає використання різних компо­зиційних і видільних, а також набірно-графічних засобів.

1. Оформлення рубрики без лінії. Для верстки рубрики над основним заголовком без лінійки збільшують розміри відбивки, тобто збільшують "повітря". Іншими словами, зростає вільний простір навколо рубрики.

Варіанти:

а) верстка рубрики без лінії з боку основного заголовка (ліворуч, праворуч):

Полеміка. ПОШУК ЧЕРЕЗ ТРАДИЦІЮ

Факт і коментар. ОХОРОНА ПРИРОДИ НЕ ЗНАЄ МЕЖ

б) верстка рубрики без лінії під основним заголовком: ПАРТНЕРАМИ СТАЛИ КООПЕРАТИВИ Інтерв'ю на актуальну тему

2. Оформлення рубрики прямою тонкою лінією. Внизу під текстом рубрики ставлять пряму тонку лінію (1—2 пункти), яка "підсікає" (підкреслює) довжину всіх слів рубрики.

Варіант: рубрику "підсікають" прямою напівжирною лінією (4— 6 пунктів).

3. Оформлення рубрики фігурною прикрасою чи набірною кінцівкою. Рубрика, виключена по центральній осі, може бути від­окремлена від основного заголовка фігурною прикрасою (ромбик, квад­ратик, кружечок та ін.) або ж невеличкою лінією у вигляді кінцівки (кінчика).

4. Оформлення рубрики, встановленої всередині ліній. У разі розміщення рубрики між двома лініями, встановленими зверху й знизу, використовують симетричну чи асиметричну виключку рядка.

5. Оформлення рубрики рамкою. Якщо рубрика верстається поряд з основним заголовком (праворуч або ліворуч), її можна замкнути в набірну рамку або напіврамку.

6. Оформлення рубрики з допомогою набірних ліній, які за­повнюють місце поряд із рубрикою. Для ефектного виділення короткої рубрики її встановлюють у верхньому кутку (праворуч або ліворуч) або в центрі над основним заголовком: заповнюють частину формату, що залишається, напівжирною, жирною, штри­хованою (шатиркою чи асюре) лінією, яка часто має товщину кегля рубрики. "Молодь України", наприклад, користується 6-пунктовими тупими (жирними) лініями.

7. Оформлення рубрики виворітним кліше, що дає біле зобра­ження на чорному тлі.

Слід запам'ятати, що виворітне кліше є одним з найсильніших засобів виділення.