6.1. Призначення заголовків

Заголовки матеріалів у газеті — це один із найважливіших її елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить обличчя газети.

Найважливіша функція газетного заголовка — керувати увагою читача. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером, швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати го­ловне й цікаве. Характер заголовків та їх оформлення значною мірою визначають, чи буде прочитано той чи інший матеріал. Га­зетна практика дає численні приклади того, як унаслідок невдало­го оформлення заголовка різко знижується вплив важливих ви­ступів на читачів: змістовну статтю з невиразним заголовком не помічають і, отже, не читають. І навпаки, яскравий та правильно оформлений заголовок підвищує ефективність сприймання статті.

Коли читач відмовляється ознайомлюватися з газетним мате­ріалом?

1. Коли заголовок незрозумілий.

2. Коли заголовок виражає не головну думку автора, а відобра- жає другорядні елементи змісту публікації.

3. Коли заголовок перетворився на штамп, трафарет, стереотип. Заголовок, насамперед, завдання автора, але разом з тим і редакції

газети в особі:

• відділу, який готує матеріал до друку;

• секретаріату;

— чергової зміни, яка випускає номер (черговий редактор — член редколегії, черговий заступник відповідального секретаря, черго­вий співробітник відділу).

Секретаріат редакції газети має створювати загальну атмосферу професійної невдоволеності заголовками і прищеплювати прагнення до пошуку кращих, виховувати в усіх журналістів відповідальне ставлення до заголовків, утверджувати високу культуру роботи над ними.

Домагаючись на стадії підготовки номера від редакційних ав­торів і відділів найкращих варіантів заголовків, назв і "шапок", секретаріат повинен використовувати для цього різні засоби — від стислого колективного обговорення пропозиції до проведення не­величких конкурсів серед журналістів.

При цьому головним предметом уваги співробітників секретаріату, всіх працівників відділів залишається єдність змісту і форми в цілісній системі окремої полоси і всього номера.

Не можна зловживати ні гучним закличним словом, ні рясністю метафор, ні повторами дієслівних заголовків.

Почуття міри, вміння бачити кожну назву в загальній "оркест-ровці" газети — ось що тут особливо потрібне.

За які якості цінують заголовки?

Кращі газетні заголовки повинні мати такі властивості:

• максимальну інформативність;

• об'єктивне відображення тематичного змісту тексту;

• самобутність і оригінальність;

— публіцистичну гостроту і експресивність, виразність почуттів, думок;

• структурну завершеність та інтонаційну виразність;

• точність термінів.

Заголовки значною мірою визначають ефективність, дієвість ма­теріалів газетного номера.

Вони є постійним елементом газети, як і назва друкованого орга­ну, як і полоси номера, що складаються з текстових колонок, як і текстові матеріали, ілюстрації, як і службові деталі — колонтитули та вихідні видавничо-реєстраційні відомості.

Отже, заголовок — це складова частина, постійний елемент газети — незмінний, повсякденний, завжди присутній у газет-ному номері.

Призначення газетного заголовка:

• зацікавити читача, бо найперше, що впадає в око читачеві, це заголовки;

• стисло й виразно донести до читача головну ідею публікації (повідомити основний зміст);

• привернути увагу читача до газетного матеріалу (тобто спо­нукати його прочитати надруковане під заголовком).

Гарний газетний заголовок:

• виражає єдність форми і змісту матеріалу;

• забезпечує актуальність і конкретність публікації;

• передає ставлення автора і редакції до описуваних подій, про­цесів, явищ;

• підкреслює значення повідомлюваного факту і, отже, активно впливає на читача.

Гарний газетний заголовок має впливати на читача, і тому в його основі завжди лежать відповідність змістові, ясність, точність, яск­равість, виразність.

Отже, гарний заголовок у газеті — це концентроване відоб­раження головної ідеї твору, головної думки автора, але відоб­раження лаконічне, максимально стисле, чітке, конкретне.

Що значить конкретне?

Ця важлива якість заголовка виявляється в різних формах, а саме:

— У формі чіткого і ясного гасла;

• У формі стислого узагальнюючого висновку ("Не конкуренти, а союзники", "Каскад набирає силу", "Рекордні кілограми");

• У формі влучної характеристики повідомлюваних фактів ("Дерева розповідають про клімат", "Питання стоїть, а будинок валиться", "Замість саду — терема", "Острова неряшливости в море чистоты");

• у формі стисло викладеного єдиного факту, який становить весь зміст замітки ("Діагноз за телефоном", "Перша продукція", "Сільський завод", "Відкриється китайський магазин", "Динозаври на Чукотці");

• у формі якогось елемента, який з достатньою повнотою вира­жає сутність матеріалу, підсумкових даних, влучного висловлюван­ня, характерного факту ("Гроші... за приписки", "Премія... з пальця", "Від простоїв до авралів", "Коса на камінь", "Сеанс, якого не було", "Шість пострілів завершили розмову").

Отже, для заголовка кожного матеріалу доцільним є власний ступінь конкретності, тобто чим конкретнішим є матеріал, тим кон­кретнішим, точнішим, чіткішим має бути заголовок.

Чи може бути той самий заголовок однаковим за побудовою для репортажу, інтерв'ю, фейлетону, нарису, звіту, замітки? Ні, бо особли­вості кожного газетного жанру обумовлюють і форми заголовків. І якщо, скажімо, заголовок буде вдалим для статті чи кореспонденції, то це аж ніяк не означає, що він буде виразним і точним для заміт­ки чи репортажу.

Візьмемо приклад короткої інформаційної замітки. Вона лаконіч­но, здебільшого без будь-яких коментарів, оперативно сповіщає тіль­ки окремий факт. Тому невелика за розміром замітка вимагає най-коротшого заголовка (в одне-два, рідше в три слова), що передає сутність змісту.

Приклади:

— "Телескоп дивиться в небо";

• "Новосілля у ветеранів";

• "Львівські сувеніри";

• "Рекорд штангіста";

• "Допомагає ультразвук";

• "Шкільний кооператив";

• "Санаторій змінює профіль".

Важливою властивістю заголовка у фейлетоні є його оригіналь­ність, образність, дотепність. Заголовок фейлетону має іскритися новизною, бути стислим і сатиричним. Адже фейлетон є літературно-публіцистичним газетним твором сатирично-гумористичного харак­теру на злободенну тему. Заголовок у фейлетоні незвичний, він одразу впадає в око, нерідко стає крилатим висловом. Такі заголовки взагалі несуть у собі елементи сатири, іронії, гумору, тобто елементи, які зовсім невластиві, наприклад, статті на економічну тему.

Приклади:

• "Бабушка и управдом";

• "Песня в нагрузку";

• "Преміальна гарячка";

• "Ділове порося";

• "Електронна карамель";

• "Гусак у магнітному полі";

• "Службовий анонім";

• "Директорський віник";

• "Будяк у перспективі".

Втім, якості газетного фейлетонного заголовка були б недоречні, наприклад, у відділі пригод, де потрібні винятково стримані, ко­роткі, суто інформаційні заголовки.

Приклади:

• "Несподівана знахідка";

• "Вогонь на балконі";

• "Ешелон зупинено вчасно";

• "Тяжке похмілля";

• "Нічна зустріч".

Наведені приклади підтверджують думку про те, що зв'язок між заголовком і жанром, характером публікації існує. А втім, залежність ця надто умовна і стверджувати категорично, що, скажімо, жанрові кореспонденції властива тільки така інтонація заголовка, жанрові репортажу — зовсім інша, а заголовкові нарису потрібне зовсім не те забарвлення, не можна.

Тому в живій, творчій газетній справі надмірна регламентація чи безапеляційні ствердження в конструюванні газетних заголовків були б помилковими.

Робота над заголовком — процес творчий. Зрозуміло, він має відповідати певним вимогам. Лише той заголовок здатен привер­нути увагу читача і створити первісне уявлення про публікацію, який тісно пов'язаний зі змістом і, навіть більше, безпосередньо випливає з цього змісту.

Причому творча робота над заголовком — це не тільки пошук самого заголовка. Хоч і важко знайти заголовок до матеріалу, про­те на цьому процес роботи над ним не закінчується. Розміщення заголовків різного типу на газетних полосах, їх композиція, архі­тектоніка, шрифтографія — це сходинки, етапи творчої роботи над заголовком.

Отже, змістовність заголовка, точність висловленої в ньому теми виступу або головної думки, виразність і простота форми, його не­стандартність, оригінальність, нарешті, правильне його композицій­но-графічне оформлення — ось головні критерії, основне мірило в оцінці якості газетного заголовка.

Добре оформити можна тільки грамотний заголовок. Погано відредагований, штампований заголовок статті не дає можливості для гарного технічного оформлення — брак думки не можна при­ховати ніякими технічними прийомами. Тому ретельна літератур­на підготовка заголовка є найважливішою умовою його правиль­ного технічного оформлення.

У редакціях можна почути: газетний заголовок повинен "пра­цювати". Це означає, що він має бути цікавим настільки, щоб при­вернути увагу читача, заінтригувати його, спонукати прочитати чи хоча б переглянути статтю. Домогтися такої якості заголовка не­легко. Для цього користуються різними засобами. Не вдаючись до аналізу, зазначимо, що краще "працює" короткий заголовок, який енергійно, іноді афористично виражає головну думку матеріалу. Довгий, розтягнутий заголовок стомлює читача, вимагає зусиль, щоб прочитати його до кінця.

Завдання технічного оформлення газетного заголовка — з допо­могою графічних засобів виявити його зміст, виділити в ньому го­ловне. Оформлення заголовка має відповідати його значенню, важ­ливості статті чи замітки, до яких він належить. Зміст газетного матеріалу, його місце в номері, смислове навантаження заголовка визначають спосіб його технічного оформлення, поліграфічні засо­би, що будуть для цього використані. Привертаючи увагу читача, будь-який газетний заголовок має легко сприйматися, читатися без утруднень.

Отже, до заголовка ставляться такі основні вимоги:

— він має бути чітким і коротким, спонукати читача звернути увагу на матеріал;

• відображати найголовніше в публікації;

• у ньому не повинно бути штампів і двозначностей;

• слід уникати повторів;

• рекомендується вводити в заголовок дієслово;

— у заголовку не можна вживати скорочень. Незважаючи на різницю між газетами, при виборі заголовків

журналісти припускаються однакових, типових помилок. Одна з них — повтори в заголовках. Нерідко навіть в одному й тому само­му номері, не кажучи про різні номери однієї газети, трапляються заголовки, що повторюються ледве не повністю. Ще частіше на полосах з'являються заголовки з повтором одного чи декількох слів. Це свідчить або про обмеженість словникового запасу редакційних працівників або про їхню неуважність. Досить пере­глянути зверстані полоси газетного номера, щоб помітити й вилу­чити всі повтори в заголовках.

Друга помилка пов'язана з неправильним розміщенням газетно­го заголовка, особливо багаторядкового. Розбивши його на рядки, нерідко встановлюють їх над різними частинами тієї самої статті. У результаті вона ніби розпадається зовнішньо на самостійні статті, кожна з власним заголовком. Іноді такий заголовок доводиться читати немов по діагоналі — зліва вгору направо.

Тільки неуважністю можна пояснити смислові злиття сусідніх заголовків. А якщо вони розташовані на одному рівні й набрані подібними шрифтами, то читаються як одне речення, а часом набу­вають двозначного змісту.

Небажаного злиття двох заголовків легко уникнути, піднявши чи опустивши один із них, чи набравши різними шрифтами та роз­діливши текстовою оборкою.

Двозначність злиття може виникнути через неуважність щодо постановки заголовка й підзаголовка чи рубрики і заголовка заміт­ки. Іноді, зливаючись, вони читаються як одне речення.

Не меншої уваги вимагає й постановка заголовка поруч з ілюстра­цією — фотознімком, карикатурою тощо. Іноді може виникнути невдале поєднання заголовка та ілюстрації.

Більшість усіх помилок є наслідком поспіху та неуважності під час макетування та верстки номера.