Системно-механістичне уявлення

Під впливом механіки (і фізики взагалі) представники цього напрямку намагалися звести закономірності функціонування і розвитку суспільства до механістичних закономірностей. Вони намагалися пояснити світ не вдаючись до понять „ціль” або „кінцева причина”. Прихильники системно-механістичних уявлень не вважали, що „ціль” або „кінцева причина” притаманні суспільству і тому не ставили за мету продукування теорій, які би оцінювали розвиток суспільства, виходячи із його цілей. Вони в основному концентрували свою увагу на вивченні причинно-наслідкових явищ: одна подія зумовлена іншою, інша – ще іншою і так далі. Суспільство вони вважали чимось подібним до механічного агрегата.

Відомим представником механіцизму вважають італійського ученого Вілфредо Парето (1848 – 1923).Він вважав, що суспільство є своєрідним механізмом, котрий збудований з атомів – людей. Вони становлять систему, що складається з окремих елементів, які взаємопов’язані і впливають один на одного. Ці елементи неоднорідні. Кращі складають еліту, яка управляє суспільством. Рівновага в системі забезпечується циркуляцією еліти: кращі з представників низів можуть підніматися догори і входити в еліту, а ті члени еліти, які деградують – опускаються донизу. Зміна еліт може відбуватися через кооптацію елітою до своїх лав представників нижчих класів, якщо ж ні, то оновлення еліти відбувається завдяки соціальній революції, увесь сенс якої, згідно Парето, полягає в персональній заміні правлячої еліти.

Існують також “енергетичні”, “термодинамічні” та інші форми механіцизму, які відповідали певним етапам розвитку фізики.