Тема 3. Культура і її вплив на суспільне життя

ПЛАН

1. Культура як соціальне явище.

2. Компоненти культури.

3. Єдність і різноманітність культур

4. Форми культури.

5. Культурні процеси в сучасній Україні.

КУЛЬТУРА ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

Сучасний термін „культура” походить від латинського слова cultura, що спершу означало „обробляти землю”. Давньоримський мислительМарк Туллій Цицерон(106 – 43 роки до н. е.) в праці „Тускуланські бесіди” поширив значення цього слова на інтелектуальні явища, називаючи філософію, за аналогією з обробітком землі – „обробітком духу”. УXVIIстолітті це призабуте поняття відродив німецький філософГотфрід Лейбніц(1646 – 1716), а від 60-х роківXVIIIстоліття цим терміном став широко послуговуватися у своїх працях ще один німецький мислительЙоганн Гердер (1744 – 1803). Останній трактував культуру як знаряддя, яке служить людині для того, щоб вона могла вижити у жорстокому природньому середовищі, як своєрідний спосіб підпорядкування людиною сил природи. Адже людина як біологічний вид позбавлена потужних зубів, кігтів, великої фізичної сили, має тривалий період дитинства і т. ін. – все це робить її дуже вразливою. Однак людина компенсовує ці природні недоліки своїм розумом, високою здатністю пристосування до природного середовища і найголовніше – можливістю передання нагромадженого життєвого досвіду завдяки розвитку мови. Тобто, культура – це те, що створене людиною над власне природою як в матеріальному, так і в духовному плані. В широкому розумінні таке визначення культури побутує і сьогодні.

Культуру вивчають багато наук – філософія, історія, культурологія тощо. Але соціологія має свій ракурс дослідження цього суспільного феномена. Вона вивчає роль культури у формуванні і розвитку соціальних систем – соціальних інститутів, груп, суспільства в цілому. Соціологи цікавляться яким чином культура впливає на розвиток соціальних спільнот. Фактично усі соціологічні школи і напрями визнають особливе ключове значення культури у розвитку суспільства.

Культура – це система вартостей, уявлень про життя і кодів поведінки, спільних для людей, пов’язаних певним способом життя.

Усі ці вартості, уявлення і коди поведінки є для людей „залізними”, тобто непорушними, правилами, котрі диктують як вони мають діяти в тій чи тій ситуації, як спілкуватися з іншими людьми, вступати з ними у різноманітні стосунки і будувати тим самим суспільні структури. Люди позбавлені культури, тобто усіх цих вартостей, уявлення про життя і кодів поведінки, виявились би безпорадними, нездатними до об’єднання для вирішення різних проблем, наш суспільний світ розпався би, а люди загинули.

Культура є складним динамічним утворенням, яке має винятково соціальну природу. Більшість соціологів сходяться на тому, що люди не мають інстинктів. Інстинкт – складна модель поведінки, детермінована генетично. Наприклад, відліт птахів у вирій, або будівництво бджолами складних сот, птахами гнізд чи мурахами мурашників на перший погляд можуть здатися плодом складної соціальної діяльності. Але так зване „соціальне життя” деяких видів тварин і комах грунтується не на суспільному навчанні, а на інстинкті. Так, усі мурашники, збудовані одним видом мурах, однакові, в той час як людські житла різноманітні.

Люди також мають багато біологічно заданих потреб: в їжі, питті, продовженні роду тощо. Ці потреби змушують шукати найкращі способи їх задоволення. В процесі задоволення потреб люди творять культуру, яка допомагає їм добиватися виконання своїх бажань і здійснювати спільну діяльність. Людина творить культуру, тому що вона (людина), на відміну від тварин, здатна навчати і навчатися шляхом взаємодії з іншими людьми. Шимпанзе можна навчити досягати банан за допомогою доволі складних дій, але не передавати цю думку іншим особинам свого виду. Тварина живе лише інстинктами і власним досвідом, а людина „стоїть на плечах своїх предків” і вирішує свої проблеми застосовуючи сукупну мудрість багатьох поколінь.

Способи, якими люди задовольняють свої потреби є дуже відмінними у різних суспільствах або навіть в рамках одного з них і визначаються культурою даного суспільства чи соціальної групи. Культурні вартості формуються на підставі відбору певних типів поведінки і досвіду людей. Кожне суспільство зробило власний відбір культурних вартостей (мова, продукти харчування, світоглядні норми, правила дорожнього руху, сексуальні зносини тощо).

Наприклад, кожна культура легалізувала свій традиційний наркотик. У європейців виростав виноград, із якого добували алкалоїди. Індіянці Центральної та Південної Америки жували листя коки і кактуси пейот. Народи Півночі вживали мухомори. Азіати курили опій і гашиш. До речі, коли європейці колонізували Північ і заборонили ескімосам, чукчам та іншим місцевим народам вживати їхні власні, звичні наркотики, привчивши їх натомість до алкоголю, вони їх практично погубили. Адже до традиційних наркотиків організми людей покоління за поколінням пристосовувались, тому європейцям алкоголь шкодить набагато менше, ніж тим народам, котрі раніше алкоголю і не нюхали і у яких відсутній необхідний фермент, що розкладає алкоголь, внаслідок чого вони швидко спиваються і вимирають від „вогняної води”.

Зв’язок між культурою і людьми має взаємнийхарактер. Хоча людивигадують культуру, самекультура творить людей, перетворює із тварини в людину.

Зрідка трапляється, що люди виростають поза рамками суспільства, наприклад, широко відомі випадки, коли людських дітей виховували звірі (таких людей називають „феральними людьми”). Всього зареєстровано понад тридцять випадків вигодовування дітей тваринами. Відомо шістнадцять випадків вигодовування дітей вовками, п’ять – ведмедями, вигодовували людських дітей також павіани, леопарди, лами, вівці, собаки.

Коли ж цих “мауглі” знаходили, виявлялося, що вони не вміли ні мислити, ні говорити, ані не змогли засвоїти найелементарніші навички людської поведінки.

Культура формує особистість людини. Вона одночасно обмежує людську свободу і сприяє людській свободі.

На репресивності культури (обмеженні людської свободи) наголошував, наприклад, австрійський учений Зиґмунд Фрейд (1856 - 1939). Право – винахід культури – забороняє людям певні способи поведінки (скажімо, ходити голим по вулиці), а інших способів поведінки від них вимагає (як-от: платити за проїзд у громадському транспорті).

Разом з тим культура визволяє людину:

а) від запрограмованого заздалегідь, інстинктивного стилю поведінки. Людина може вибирати який будинок їй будувати і чи будувати його взагалі, на відміну від синиці чи бджоли;

б) від необхідності заново робити відкриття як жити у цьому світі, наприклад, завдяки культурі людина не мусить вигадувати заново мову, винаходити як потрібно здобувати вогонь, їжу і т. ін.

Функції культури

Культура у суспільстві відіграє багато функцій, найголовнішими з яких є наступні:

По-перше, функція соціальної пам’яті. Культура зберігає, передає і вдосконалює людський досвід.

По-друге, освітньо-виховна функція. Індивід стає особистістю, членом суспільства в процесі соціалізації, тобто засвоєння знань, мови, символів, вартостей, звичаїв, традицій свого народу, своєї соціальної групи і всього людства.

По-третє, комунікативна функція. Культура – засіб спілкування людей, дозволяє їм пізнати і зрозуміти один одного.

По-четверте, інтегративна і дезінтегративна функція. Засвоєння культури створює у людей – членів певної соціальної групи відчуття спільноти. Таким чином культура згуртовує людей, інтегрує їх, забезпечує цілісність спільноти. Але згуртовуючи людей на базі якої-небудь однієї субкультури, вона тим самим протиставляє їх іншим, роз’єднуючи ширші спільноти. Всередині цих ширших культурних спільнот можуть виникати конфлікти на культурному ґрунті.

По-п’яте, регулююча функція. У ході процесу соціалізації вартості, ідеали, норми, зразки поведінки стають частиною самосвідомості особистості. Вони формують і регулюють її поведінку. Культура визначає певні рамки в яких може і повинна діяти людина.

КОМПОНЕНТИ КУЛЬТУРИ.

Культура є складним феноменом у якому можна виділити ряд елементів. Насамперед культуру поділяють на “духовну”, або, як її ще називають “нематеріальну” (норми, цінності, зразки поведінки, вірування, мова та ін.) та “матеріальну” (знаряддя праці, архітектура, одяг, зброя тощо).

Соціологія зосереджує свою увагу головним чином на вивченні нематеріальної культури – духовних вартостей суспільства, створених працею багатьох поколінь людей.

Першим і найважливішим елементом нематеріальної культури є понятійно-логічний апарат, тобто знання, сформульовані у вигляді певних понять і уявлень і зафіксовані в мові.

Мова– головний засіб людського спілкування. Саме завдяки їй спільнота згуртовується, нагромаджує і передає культурні надбання, соціалізує своїх членів. Мова – фундамент культури. Адже тільки за її допомогою ми фіксуємо і передаємо знання, норми, моделі поведінки.

Вчені припускають, що 5 тисяч років тому існувало близько 10-15 тисяч мов, сьогодні ж, за даними американської неурядової організації World Watch Institute, їх відомо близько 6800, причому понад половину – мертві мови, або приречені на загибель і до 2100 року, за прогнозами цієї ж організації, їх залишиться не більше 3000. Більш як половину існуючих сьогодні мов використовують лише у восьми країнах: Папуа Новій Гвінеї, Індії, Індонезії, Нігерії, Камеруні, Австралії, Бразилії та Мексиці. Цікавим є й той факт, що 22 мовами сьогодні користується 75% людства, а 7 мовами – 50%.

Характерно, що незважаючи на “вимирання” певних мов, паралельно існує й зворотній процес. Так, наприклад, свого часу було відроджено іврит, яким сьогодні користуються близько 5 мільйонів ізраїльтян. Мексиканці намагаються повернути в широкий ужиток мову майя, а в Новій Зеландії корінні жителі відроджують мову маорі.

Мова є настільки важливим елементом культури, що існує навіть гіпотеза мовного релятивізму (від лат.relativus– відносний). На думку прихильників цієї гіпотези, мова кожного суспільства скеровує увагу його членів на певні аспекти світу, оминаючи інші. Наприклад, у мові ескімосів існує понад 60 слів для окреслення різних станів снігу, у мові скотарського народу зулусів, головним багатством і основою господарства яких є худоба, існує близько 100 слів для назв різних мастей корів, в арабській мові існує понад 6000 слів для позначення верблюда, частин його тіла, а також спорядження.

Важливим моментом цієї гіпотези є її посилена увага до граматичної структури мови. Наприклад, у деяких неєвропейських мовах, зокрема, китайській, немає відмінності між підметом і присудком. Діючий дорівнює дії, а дія означає діючого. Іншими словами, діяч є невіддільний від дії. Можливо, саме в цьому відгадка азіатського колективізму?

Соціологи, які досліджували типи кар’єри в Англії і США (дуже близьких країнах як за мовою, так і за культурою), з’ясували, що в ті самі мовні коди, котрі описують кар’єру людини в Англії вкладався зміст “викликати довіру, добитися визнання від керівника”, а в США – це подається як результат власних зусиль.

Однак більшість вчених вважає, що мовний релятивізм не є жорстко програмуючим. Він схиляє до сприйняття світу у певний спосіб, але не може перешкодити в спостереженні і сприйнятті інших аспектів реальності, розвитку інших способів мислення (тобто, спортсмени-лижники, наприклад, якщо їм потрібно, навчаться розрізняти не менше видів снігу, ніж ескімоси)..

Знання і переконання – це погляди людей стосовно того, яким є світ.

Знання і переконання є важливою частиною нашого культурного спадку. Термін “знання” вживається щодо тих понять, які спираються на висновках, котрі походять з емпіричного досвіду (наприклад: Земля – куляста, від нагрівання тіла розширюються, молекула води складається з атома кисню і двох атомів водню і т. ін.).

Переконання – це погляди, які не грунтуються на наукових фактах у такій мірі, що вони визнаються усіма як безумовно правдиві (наприклад, існують різні думки стосовно корисності або шкідливості для суспільства смертної кари, щодо того чи можна дозволяти аборти, чи існує життя після смерті тощо).