Види контекстів. Буттєвий і лінгвістичний контексти.

З огляду на парадигмальну важливість дистинкції "реаль­ність - відображення" дискурсний аналіз одночасно тримає у фо­кусі уваги два види "контекстів" - буттєвий (контекст реальності) і лінгвістичний (відображення досвіду буттєвих контекстів у струк­турах мови).

Буттєвий контекст дискурсу стосується ситуації, життє­вого середовища, фрагмента реальності, розуміння яких є необ­хідною умовою розуміння тексту. У структурі буттєвого контексту можна виокремити різні "горизонтальні" пласти соціокультурних ідентифікацій — соціальні характеристики "фрагмента реальнос­ті", культурні чинники, впливи офіційної ідеології та приватного досвіду. "Вертикальний" аналіз буттєвого контексту передбачає своєрідну хронологічну рекурсІю подій: розуміння події на тлі ситуації, а ситуації- на тлі періоду.

Контекст епохи та історичного періоду передбачає знання про тривалий, досить цілісний і завершений цикл розвитку подій у сусп. формуваннях із високими рівнями системної щіль­ності.

У контексті ситуації розкриваються деталі конкретного випадку, до якого причетне визначене коло осіб із конкретними інтересами. Сучасні медіа пропонують спеціалізовані жанри стис­лого відтворення ситуативних контекстів — лід, анонс, врізку.

Семантика словосполучення "Дід Мороз", розкрита на тлі сценарію дитячого свята, тяжіє до зна­чень "символ Нового року" і конотацій казки. Якщо цього ж пер­сонажа характеризувати у зв'язку із сценарієм "рекламна акція -Дід Мороз у супермаркеті", — негайно виявиться конотація "рин­кова", "комерційна", яка майже перекреслює традиційне "значен­ня" святкового героя дитячих свят. Дещо негативний конотатив­ний відбиток на сприйняття образу Діда Мороза для деяких груп реципієнтів накладає тривала історія монопольного, безальтернативного щодо релігійної традиції культивування цього образу в радян. період.

У прикладних, формалізованих варіантах аналізу буттєвого контексту прийнято поєднувати визначення конкретних кому­нікативних функцій тексту з аналізом характеристик реального сценарію:

• тил комунікат. акту (жарт, розмова, лекція, теледебати);

• тема дискурсу;

• мета події, сенс буттєвого досвіду;

• середовище і обставини — локативно-темпоральні (місце, час) і фізичні (особливості території, тип помешкання) х-ки ситуації;

• учасники подій і стосунки між ними;

• основоположна інф-ція, припущення та очікування, які лежать в основі комунікат. події.

Лінгвістичний контекст — це "мова, що оточує чи су­проводжує творця або сприймача дискурсу". Макролінгвістичний контекст - весь обсяг комунікативних тем, елементів активного і пасивного запасу, соціолінгвістичні характеристики середовища, лексико-граматична парадигма і сукупність зв'язків між лексичними значеннями і граматичними формами, які дають змогу адекватно розуміти дискурс певного типу. Мікролінгвістичний контекст - це конкретне текстове оточення кожної фра­зи, групи фраз чи окремого слова.