4.3. Конструктивні особливості композиції полоси

Частини композиції в особливому порядку розміщуються на площі полоси, створюють її конструкцію, побудову.

Газети й журнали впродовж тривалого часу копіювали конструк­цію книги: статті й замітки розміщувалися послідовно, одне за одним, переходячи з колонки в колонку. Новаторським кроком у розме­жуванні книжкової та газетної композицій стало використання у французькій газеті "Журналь де Деба" (1800 р.) "підвалу" чи, як його називали, "фейлетону". З'явився матеріал, виділений, відокрем­лений від решти матеріалів засобами оформлення. Згодом почали відокремлювати матеріали і в інших місцях полоси. У лексикон журналів увійшла архітектурно-будівельна термінологія: "підвал", "горище", "вікно", "стояк", блок тощо. Внаслідок цих змін конструк­ція газети стала суттєво відрізнятися від книжкової.

Особливості конструкції газетної полоси полягають у тому, що всі зображальні й текстові матеріали мають певну конфігурацію: блоки, в яких містяться великі матеріали і добірки заміток, поді­ляють полосу вертикально й горизонтально. На полосі може розмі­щуватись як один окремий матеріал (і навіть частина його), так і декілька матеріалів. Це також впливає на конструктивні особли­вості композиції. Розгляньмо тепер ці особливості детальніше.

Види конструкцій. Кількість матеріалів та їхні взаємозв'язки обумовлюють різні види конструкцій полоси. Якщо на полосі роз­міщено один матеріал, нескладний за структурою, то формування полоси буде простішим. Такий вид значно частіше трапляється в журналі. Розміщення невеликої кількості елементів композиції може бути досить різноманітним. Наприклад, заголовок необов'яз­ково ставиться над матеріалом, а й заверстується в середину тексту чи збоку від нього. Однак у цілому конструкція такої полоси ви­глядає лаконічно, сприймається легко.

Для розміщення на полосі декількох матеріалів можна викорис­тати три види конструкції залежно від зв'язку між матеріалами.

Перший вид — конструкція з одним домінуючим матеріалом, який є оптичним центром композиції. Центральний, найзначніший за змістом матеріал розміром, як правило, переважає інші. Якщо це текстовий матеріал, виділення його на полосі досягається різними засобами: великим заголовком, ілюстрацією, рамкою, збільшенням формату набору, кольоровою підкладкою тощо. Якщо ж централь­ним матеріалом є ілюстрація, то вона може виділятися не тільки значним розміром, а й за допомогою кольору чи особливої конфігу­рації. Домінуючий матеріал не завжди розміщують у центрі поло­си, його можна змістити ліворуч або праворуч, вверх чи вниз. Ком­позиція у цих випадках набуває асиметричної побудови і відзна­чається динамізмом.

Другий вид конструкції — з двома та більше композиційними центрами. Домінуючі матеріали, приблизно рівні за важливістю, розміщують або праворуч, створюючи інколи навіть симетричну побудову, або розводять у різні кінці полоси, якщо їхній зміст ніяк не пов'язаний між собою. Відрізняються вони від інших матеріа­лів і розмірами, і засобами виділення. Для сприймання такої по­лоси характерним є те, що увага читача спрямовується спочатку на центр композиції, а потім — на периферію.

Останній вид конструкції — мозаїчний. Він застосовується, коли матеріали полоси практично рівноцінні, жоден із них не виділяється так яскраво, щоб стати центром композиції. Така полоса сприйма­ється, як правило, за законами уваги — зверху вниз і зліва направо.

Різновидом мозаїчної конструкції є градаційна побудова, коли редакція намагається досягти певної послідовності у сприйманні матеріалів, котрі різняться значенням і цінністю. У цьому випадку використовують різний ступінь виділення матеріалів: найважливіші ставлять на кращі місця полоси, акцент робиться також із допомо­гою шрифтів заголовків, формату набору, інших виділювальних за­собів. Створення гравітаційної конструкції — справа складна й тонка, вона вимагає від оформлювача високої професійної майстер­ності.

Конфігурація матеріалів. Обриси текстових матеріалів на по­лосі мають двояку форму — пряму (чотирикутну) і ламану (східчас­ту). Легшою для сприймання є проста конфігурація, за якої матері­ал розверстується на декілька колонок, однакової висоти. Полоса, створена з чотирикутних блоків, має виразну, геометрично чітку побудову.

Ламана конфігурація виникає при розверстці матеріалу на різні за висотою колонки і при заміні широкого формату вужчим і навпаки, через що обрис матеріалу набуває східчастого характеру.

Більшість газет дотримується прямої верстки, і це зрозуміло: ламані побудови в багаточастинних композиціях ускладнюють їх сприйняття, створюють певні труднощі для читання матеріалу. Тому використання ламаних побудов потребує досить сильних засобів виділення, щоб чітко окреслити межі матеріалу.

Конфігурація зображальних матеріалів більш різноманітна, ніж конфігурація текстових. Окрім прямокутних форм, у газеті та жур­налі можуть використовуватися ілюстрації у формі кола, овалу, ба­гатокутника та інших фігур.

Структура полоси. Великі матеріали й добірки поділяють пло­щу полоси на блоки, витягнуті горизонтально чи вертикально. Так створюється своєрідний каркас, або структура, полоси. Найпростіші види структури — вертикальна й горизонтальна. Вони частіше трапляються в малоформатних газетах і журналах з невеликою кількістю матеріалів на полосі. Вертикальна структура виглядає струнко і легко, горизонтальна — ґрунтовно, іноді важкувато. У простих структурах слід уникати великої кількості частин, бо це призводить до одноманітного повторення витягнутих у висоту чи ширину блоків. Прості структури легко сприймаються завдяки лаконічності та гармонії, що засновані на пропорціях, ритмі, кон­трасті великого й малого.

Газети великого формату зі значною кількістю матеріалів на полосі у більшості випадків використовують мішану, вертикально­горизонтальну структуру, яка має більшу варіативність і різно­манітність, ніж прості побудови.

Структурне поділення полоси підкреслюється різними елемен­тами оформлення — лінійками, шрифтами заголовків, пробілами.

Структуру полоси треба продумувати з урахуванням не лише ритму, пропорції, а й рівноваги. Поділяючи полоси на вертикальні й горизонтальні блоки, передусім слід зважати на розміщення тонових і кольорових акцентів, тобто заголовків, рубрик, ілюстрацій тощо.

У практику оформлення ввійшла так звана модульна система верстки, що допомагає упорядковувати структуру полос зі склад­ним зображальним наповненням. Основою цієї системи є модуль-прямокутник, розмір якого повторюється в усіх елементах полоси. Добре продумана модульна система ніби автоматично забезпечує збереження ритму і пропорцій у структурі полоси, надає їй чіткості й математичної строгості, полегшує ознайомлення читачів зі змістом матеріалів. Водночас помітно полегшується і раціоналізується праця оформлювача, тому що макетування здійснюється з допомогою мо­дульної системи.