4.1. Властивості композиції

Графічна композиція у періодичному виданні має такі основні властивості: цілісність, стильова єдність всіх елементів, сталість та універсальність елементів і засобів композиції.

Цілісність композиції — це внутрішня єдність, яка виникає завдяки підпорядкуванню її частин.

Цілісна композиція вирізняється такими якостями, як організо­ваність, гармонійність та образність.

Під організованістю слід розуміти упорядкованість розміщення частин композиції, яка допомагає читачеві розібратися, де головне, а де другорядне, зрозуміти логіку поєднання чи протиставлення частин. Так, групуючи, скажімо, 10 листів у добірку, оформлювач використовує для цього спеціальні засоби (клішовану рубрику, рам­ку, єдиний для всіх заголовків шрифт тощо), які, з одного боку, вказують на єдність частин добірки, а з іншого — відокремлюють її від інших матеріалів полоси.

Гармонійність можна вважати основною естетичною властивіс­тю композиції. Злагодженість частин виникає внаслідок взаємодії ритму, пропорції та масштабу, тону і кольору, контрасту і нюансу, симетрії та асиметрії.

Цілісна, добре продумана у функціональному та естетичному ас­пектах композиція періодичного видання має свою, особливу об­разність, яка відрізняється від образності чистих видів мистецтва

• живопису, графіки, скульптури тощо. За своєю природою об­разність зовнішньої форми газет і журналів є приблизно такою ж, як в архітектурі та дизайні. Композиція періодичних видань ще до ознайомлення читачів зі змістом номера здатна на емоційному, чут­тєвому рівні проінформувати про типологічні особливості видання

• його призначення, адресованість певній аудиторії, про характер надрукованих матеріалів тощо.

Стильова єдність усіх елементів. Арсенал засобів оформлення дуже різноманітний. Тому оформлювачі постійно стикаються з проблемою їх відбору. З текстових і заголовних шрифтів, форматів набору, лінійок, пробілів, відбивок треба відібрати найнеобхідніші для втілення композиційного задуму. Які ж критерії відбору сто­совно кількості елементів оформлення?

Можна, звісно, обійтися й мінімумом засобів, але тоді виникає небезпека отримати бідну, аскетичну форму, позбавлену виразності. Надмірність оформлювальних засобів нерідко обертається зайвою розкішшю, позбавленою смаку, і утруднює сприйняття читачами змісту запропонованих матеріалів. Як у рядку вірша порушується розмір, якщо додати чи викинути хоча б одне слово, так і для ком­позиції періодичного видання однаково шкідливі і нестача, і над­лишок засобів.

Вибір кожного оформлювального засобу залежить від того, на­скільки він відповідає задумові композиції, функціональним та ес­тетичним вимогам і характерові видання. Елементи композиції сприймаються не ізольовано, а у взаємодії між собою. Вони можуть бути найрізноманітнішими, але загальне правило, без дотримання якого композиція втрачає свою цілісність, — це єдність усіх за­собів, вибір елементів і деталей, які не суперечать одне одному і поєднуються з загальною картиною.

Сукупність усіх елементів оформлення утворює стильову єдність, без якої композиція не може бути цілісною.

Звернімо увагу на сталість та універсальність елементів ком­позиції. Специфіка періодичної преси полягає в тому, що загальне в ній проявляється через одиничне; іншими словами, загальне ми знаходимо в кожному окремому номері, хоча за загальним змістом один номер зовсім несхожий на інший.

Читач тим глибше проникає в сутність періодичного видання, чим з більшою кількістю його номерів він ознайомлюється. Тільки поступово, від номера до номера він осягає і тематичну спрямо­ваність, і проблематику, і порядок чергування та розміщення постій­них розділів і рубрик. Читач звикає до видання, як до власного будинку, де все йому знайоме, все під рукою. Це стає можливим завдяки сталій тематиці, структурі й композиції видання.

Але композиція одного номера відрізняється від композиції іншо­го вже тому, що не повторюється зміст матеріалів, співвідношення їхніх розмірів тощо. Однак у композиції всіх номерів є багато спільного, що дозволяє нам з першого погляду безпомилково ви­значити, з яким виданням ми маємо справу (якщо, звичайно, ми до цього були знайомі з ним). Спільність композиції номерів дося­гається завдяки єдності стилю оформлення. Ті самі елементи (шриф­ти, лінійки, формати набору тощо) використовуються в аналогіч­них ситуаціях — для оформлення постійних і тимчасових розділів, а також матеріалів, що друкуються з продовженням у декількох номерах. Сдність стилю оформлення підтримується також із допо­могою постійних способів верстки та інших засобів композиції. Усе це має не лише естетичне, а й велике функціональне значення: читач може й не усвідомлювати, що ж допомагає йому безпомилко­во і швидко орієнтуватися у номері, але безперечним є те, що це здійснюється завдяки звичному розташуванню розділів і звичним способам їх оформлення.

Отже, постійність композиційних елементів і засобів сприяє збе­реженню індивідуального стилю оформлення — одного з найваж­ливіших компонентів обличчя видання.

Необхідно зробити одне зауваження. Стабільність елементів ком­позиції слід розуміти як відносне явище, тому що з часом стиль оформлення вдосконалюється, змінюється; відбувається або моди­фікація, або, що буває рідше, заміна одного стилю іншим.

Ще одна суттєва ознака більшості елементів і засобів композиції — універсальність, пристосованість до різних ситуацій, що виникають під час складання номерів. Як взаємодіятимуть постійні елементи та засоби композиції в тих чи інших сполученнях, чи не заважати­муть вони один одному? Чи не стануть деякі з них перешкодою для переверстки номера, що є характерним для газетярської практики?

Наведемо такий приклад. Під час випуску газети нерідко трап­ляється, що необхідно терміново переносити матеріал або частину його з однієї полоси на іншу. І якщо для газети характерна різка індивідуалізація в оформленні полос (наприклад, різняться форма­ти набору, прийоми оформлення заголовків тощо), то в подібній ситуації важко уникнути стильового різнобою і значних витрат часу на переверстку. Усе це мають передбачати оформлювачі під час розроблення макетів і тим більше графічної моделі видання.