Тема 6. Суспільство як система.

ПЛАН

1. Поняття суспільства

2. Теорії походження суспільства.

3. Соціальна еволюція і соціальний прогрес

4. Руйнування суспільства. Аномія.

5. Типологія суспільств.

ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬСТВА

Людина – це соціальне явище. В тому сенсі, що поведінка людини визначається не біологічно (інстинктом), а під впливом інших людей, визначається певним типом культури. Люди пов’язані між собою численними ниточками соціальних взаємодій і стосунків, деякі з них є стійкими, а інші – виникають спонтанно.

Суспільство – це сукупність усіх видів взаємодії та форм об’єднання людей, в якій знаходить вияв їх взаємозалежність один від одного і які склалися історично.

Людей у суспільство об’єднують головним чином три речі: спільна культура, спільна територія та спільна ідентичність.

Спільна культура, що передається з покоління в покоління дає їм спільні вартості, норми, „зразки життя”;

Спільна територія, яку вони вважають своєю, дає їм спільний простір, місце, де вони можуть на практиці реалізовувати свої культурні взірці;

Спільна ідентичність, тобто усвідомлення своєї приналежності до певної спільноти виникає внаслідок відчуття людиною своєї причетності до носіїв певної культури, що реалізовується на певній території.

Суспільство є системою. У спеціалістів із системного підходу найважливішими ознаками системи є наступні: цілісність, наявність двох або більше типів зв’язків (просторових, функціональних, генетичних та ін.), структура, наявність рівнів та ієрархії рівнів, управління, ціль, самоорганізація, функціонування і розвиток. Усі ці системоутворюючі фактори властиві суспільству.

Соціальна система – цілісне утворення, головним елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємини та взаємодії, а також соціальні інститути та організації, соціальні групи, спільноти, норми і цінності.

Суспільство є системою, котра самовідтворюється. Самовідтворення є об’єктивною властивістю соціальної системи – хоча вона відтворюється через взаємодії людей, але її відтворення, тяглість суспільства не визначається бажаннями окремих людей.

Відтворюючи себе, суспільство не тільки зберігає свою цілісність, але й змінюється. Виникають нові структурні елементи, норми і цінності. Тобто, самовідтворення це не самоповторення, а підтримання самоідентифікації суспільства, збереження загальних принципів його організації, якими воно відрізняється від усіх інших соціальних систем.

У філософській та соціологічній думці виділяють три різновиди системних уявлень про суспільство: системно-механістичне; системно-органічне; синтетичне (поєднує риси перших двох). Кожне з цих уявлень відрізняється від інших тим, що його представники переконані у тому, що суспільству одні системоутворюючі фактори властиві, а інші – ні.