10.1. Підготовка до макетування

Для виготовлення макета, крім плану номера, необхідно мати оригінали (чи відбірки) текстових ілюстраційних матеріалів; ма­кетні бланки (форматки); лінійки для вимірювання рядків; фло­мастери чи кольорові олівці та ручку; ножиці, гумку, клей.

Макетний бланк відтворює газетну полосу натуральної величи­ни або зменшеною. На ньому позначено стандартні текстові колон­ки і нанесено шкалу кількості рядків у колонці.

Стандартна лінійка для вимірювання рядків має таку шкалу: квадрати (нонпарель і цицеро), петит, корпус і боргес. Крім того, в деяких редакціях виготовляють лінійки для визначення кількості машинописних рядків у оригіналах і знаків у заголовках.

Оригінали перед відправкою до друкарні мають бути певним чином підготовлені.

Текстові оригінали передруковуються на машинці так, щоб кількість знаків у рядку (в тому числі пробіли між словами і роз­ділові знаки) була кратною кількості знаків у рядку набору. Більшість редакцій дотримується співвідношення 2:1. На першій сторінці оригіналу є паспорт ("фірма"), де вміщено основні відо­мості про матеріал: назву газети, відділу, автора, відповідального за підготовку публікації, формат набору і т. д. У паспорті вказується кількість сторінок і наборних рядків. Для визначення кількості останніх підраховують усі повні машинописні рядки, а також кінцеві, якщо їхня довжина перевищує половину. Потім отримане число множать на 2 і додають короткі кінцеві рядки у співвідношенні 1:1. Отримане число і є показником розміру (обсягу) публікації. Розмір матеріалу — величина постійна, тобто в оригіналі завжди постійна кількість знаків.

При макетуванні використовуються спеціальні умовні позначення текстових колонок, кліше, лінійок тощо. Колонки можуть бути по­значені такими знаками: змійками, стрілками, зигзагом, штрихов-кою і кривою. Частіше використовуються перші чотири позначен­ня. Штриховка навіть створює картину, яка значною мірою пере­дає співвідношення сірого тону і чорних плям на полосі. Крива лінія використовується в тих редакціях, де нерідко переверстують матеріали і всякий чистовий макет є водночас і чернеткою.

Кліше зображається знаками: діагональ, конверт, штриховка. Застосування того чи іншого варіанта залежить від традицій редакції. Останнє позначення якоюсь мірою імітує кліше, а перші варіанти — простіші й економніші.

Лінійки позначаються прямими лініями і розписуються на ма­кеті, тобто вказується їхній характер. Наприклад, "газ. св." (газет­на світла), "2-п. п-ж" (двопунктова напівжирна) і т. д., чи ставиться їхній порядковий номер за каталогом. У деяких редакціях прий­нято кожний вид лінійки позначати своїм кольором. Крім того, деякі види лінійок (курсивну, пунктирну, асюре) можна зобразити графічно, хоча на це, звичайно, витрачається більше часу.

Якщо в газеті немає певної системи розташування (виключки) заголовків (на формат, ліворуч тощо), то записуються вони на ма­кеті так, як мають стояти на полосі.

Перш ніж намалювати остаточний варіант макета, оформлювач робить декілька ескізів полоси (згідно з планом номера). Потім приймається найбільш вдалий варіант.