Визначення нормативних інваріантів

Інваріантність – структурне відношення, узагальнений кількісний чи якісний індикатор, який зберігається в ході деяких перетворень змін тієї системи, яку характеризує.

— властивість системи не змінювати своїх характеристик при перетвореннях.

Види:

• Стрктурні

• Функціональні

• Генетичні/еволюційні

• Метричні

Інваріанти в сукупності найбільш адекватні інтегральному відтворенню та засвоєнню дійсності природи речей та служать опорою процесів самоорганізації та розвитку в природі і суспільстві.

Типи інваріантності:

• Гносеологічна: забезпечується збереження інформаційного змісту, образу або відтворення в різних пізнавальних ситуаціях відношення субєкта та обєкта.

• Логічна: збереження інформаційного змісту логічного образу при будь-яких правильних мисленнєвих перетворень образу.

Отже, можна зробити висновок, що теорія приймається науковцями і претендує вважатися істинною тоді, коли її зміст можна описати мовою інваріантів. Це означає, що у процесі трансформації змісту наукових теорій ті її положення чи зв’язки, які виявляються інваріантними певним групам перетворень, виступають показниками істинності цієї теорії. Було б помилковим вважати, що теорії, які не містять інваріантів, не є істинними – просто теорії, що їх містять, мають більше шансів на істинність. У цьому полягає сенс інваріантності як показника істинності.