19.Історичні методи
Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникнути у сутність явищ і процесів, що вивчаються. Це можливо за умови цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду його у виникненні та розвитку, тобто застосування історичного підходу до його вивчення. Перш ніж вивчати сучасний стан, необхідно вивчити генезис та розвиток певної науки або сфери практичної діяльності.
Проблемно-хронологічний метод передбачає розділення широких тем на ряд вужчих, кожна з яких розглядається в хронологічній послідовності. При використанні хронологічно-проблемного методу дослідження здійснюється за періодами і епохами, а в їх межах – по проблемам.
Хронологічний метод полягає втому, щоб події та явища історичного процесу у всій їх конкретності та різноманітності викладалися чітко у часовій (хронологічній) послідовності. Він дозволяє відтворити процес розвитку з його єдиними, специфічними та загальними рисами.
Синхронний метод передбачає одночасне вивчення подій, що відбуваються в суспільно-економічній та науково-технічній сферах. Він дозволяє встановити взаємозв’язки між явищами та процесами, що відбуваються в один і той же період на різних територіях.
Діахронний метод полягає у вивченні подібних явищ, що відбуваються в різні періоди, в різних масштабах і на різних територіях; розкриває суть явищ і подій за їх генетичним зв’язком, дозволяє виявити спільне, особливе і одиничне
в об’єктах дослідження.
Метод періодизації визначає часові межі у розвитку об’єкта історичного пізнання на основі кількісно-якісних змін, що відбуваються у ньому. Метод дає можливість детальніше і глибше розкрити зміст того чи іншого явища.
Історично-генетиний метод (ретроспективний або метод історичного моделювання) використовується для відображення причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей історичних подій. Він найпоширеніший при історичних дослідженнях. Цей метод полягає в послідовному розкритті властивостей, функцій та змін досліджуваної дійсності чи предмету в процесі історичного руху з метою виявлення причин будь-яких фактів, подій чи явищ. Це аналітично-індуктивний метод, тобто розкриття суті явища відбувається за допомого аналітичних умовиводів від одиничного до загального.
Історично-типологічний метод (метод класифікації) дозволяє класифікувати предмети дослідження у вигляді якісного визначення типів (класів) на основі притаманних їм спільних ознак та відмінностей. Критерії класифікації залежать від предмета дослідження та його характеристик.
Історично-порівняльний метод використовується для виявлення шляхом порівняння спільних та відмінних рис в розвитку предмета дослідження. Метод перспективного аналізу дозволяє визначити перспективний
напрямок, теми, проблеми майбутнього розвитку техніки та науки на основі аналізу сучасної історіографії. Наукове пізнання історії техніки постає об’єктивно зорієнтованим лише на основі єдності логічного та історичного, що є одним із конкретно наукових методів при дослідженні. Він полягає в об’єднанні історичних фактів за
допомогою законів логіки. На цій основі виділяють два види порівняльно-історичних методів: порівняльно-типологічний (схожість є наслідком взаємовпливу), що розкриває схожість генетично не пов'язаних об’єктів, і власне порівняльно-історичний, що фіксує схожість між явищами як свідчення спільності їхнього походження, а розходження між ними - як показник їхнього різного походження. Історико-генетичний: події є результатом закономірностей розвитку.
- Поняття, сутність, принципи, предмет, структура, функції методології.
- Загальнонаукові
- Фундаментальні
- 3.Конкретнонаукові
- Поняття, сутність, функції методології
- Фундаментальні, загальнонаукові принципи: діалектика, детермінізм, цілісність, ізоморфізм, функціональність, системності, їх вплив на формування наукових теорій.
- Діалектика як метод пізнання природи, суспільства, мислення
- 5.Частковонаукові принципи (об’єктивність, узагальнююча цінність, модельність, ймовірність, перевіреність)
- 6. Конкретні (спеціалізовані) принципи
- 7.Конкретнонаукові принципи
- 8.Взаємозв’язок наукових принципів і методів.
- 9.Формування системи методів у соціально комунікаційних науках
- 4 Самостійні комплекси наук
- 10.Емпіричне накопичення фактів, запозичення, класифікація.
- 12. Первинні методи (вивчення джерел, спостереження, опитування), метод експертних оцінок, збору дослідницького матеріалу.
- 13. Вторинні методи: обробка і аналіз ( кількісний та якісний аналіз, систематизація, інтерпретація), факторний аналіз, метод імплікацій них шкал.
- 14. Контент-аналіз
- 15. Дискурс аналіз
- 16. Наукометричні методи: бібліометрія, інфометрія,когнітометрія
- 17. Методи третього типу – перевірка результатів: верифікаційні методи (порівняння постійних та змінних факторів)
- 18.За способом реалізації: логіко-аналітичні, візуальні, експериментально-ігрові методи.
- 19.Історичні методи
- 20.Соціологічні методи
- 21. Діяльнісний метод
- 22. Методи системного підходу: структурний, функціональний, системного аналізу
- Інформаційний підхід
- 24. Соціальнокомунікаційний підхід
- 25. Соціокультурний підхід
- 26. Синергетичний підхід
- 27. Когнітивні (пізнавальні) методи
- 28. Методи моделювання
- 29. Методи прогнозування
- 30. Соціометричний метод
- Порівняльний метод
- Визначення нормативних інваріантів
- 33. Методи соціального проектування
- 34. Процес наукового дослідження, його характеристика та етапи проведення
- Доказовість даних та доказовість висновків.
- 36. Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження