Майстерність аргументації і доказовість журналістського твору. Його кінцівка. Авторська правка.

Завершуючи розмову про етапи роботи над публіцистичним твором необхідно сказати про кінцівку твору. Завершальний акорд. Від кінцівки чимало залежить саме тому, що кінцівка містить загальний підсумок, загальний висновок твору. Це по-перше. По-друге, - кінцівка, це, як правило, певні рекомендації, висловлені прямо або опосередковано у контексті, коли висновку доходить сам читач. Нарешті, по-третє, від заключного акорду залежить загальне враження, навіть настрій читача. Усе це накладає на автора особливу відповідальність. Необхідно врахувати також і те, що резюме, висновок чи рекомендація через СТИСЛІСТЬ, ПОВЧАЛЬНІСТЬ неминуче ведуть до одноманітності. Тому потрібна особлива винахідливість, абсолютно індивідуальне розв”язання творчого завдання. КІНЦІВКА може бути пафосною, роздумливою, проблемною.

На одноманітному, на жаль, загальному фоні кінцівок статей, нарисів, кореспонденцій, репортажів виблискує чимало справжніх знахідок, які неможливо перелічити.

Писати добре – це значить і вміло аргументувати, доводити ідею, думку, переконувати читача, слухача в її правильності.

Багато залежить від зібраного матеріалу, від фактажу, а ще більше - від вміння викладати. аргумент – це такий доказ, який уже не вимагає окремого доведення. Істинність аргументу повинна бути очевидною.

Найбільш поширеною групою аргументів у публіцистиці є доведення з допомогою факту, системи фактів, логіки суджень, тобто думки. В одному випадку для аргументації достатньо одиничного факту, в іншому - необхідний статистичний факт чи статистичні дані, ціла система фактів. Черпати їх журналіст може безпосередньо з життя чи з певних літературних джерел, документів. Роль аргументів у публіцистиці можуть виконувати певні наукові положення, думки вчених, авторитетних людей, а також історичні паралелі, аналогії, порівняння. Допоміжну роль стосовно системи логічних аргументів відіграють у публіцистиці “аргументи” емоційні, в тому числі образні.

Загальною, однією з найпоширеніших вад журналістських виступів, особливо молодих авторів, є слабка аргументація. У процесі написання кортить вжити загальну фразу, стерте слово. Але ж якщо ми хочемо дійсно впливати на читача, то повинні вести його шляхом нових роздумів, для чого, як мінімум, вишикувати факти у логічній послідовності, яка відображає хід наших думок. Іншими словами – треба думати.

Написаний твір, коли він віддрукований на машинці не можна вважати твором завершеним. Він вимагає авторської правки,саморедагування, а головне - переписування., шліфування. Щоб стати пристойним журналістом, необхідно навчитися декілька разів переробляти, вдосконалювати власні матеріали.

Досвідчений журналіст на такому рівні культури і виразності, що пише відразу начисто. Але і в цьому випадку обов”язкова авторська правка (перевірка цитат, цифр, назв, прізвищ, скорочень, повторів, стилістичної правки). Для журналіста-початківця переписування твору повинно бути нормою.

Не можна надіятися, що в редакції “опус” дотягнуть, причешуть, Елементарна невимогливість: пропонувати чернетки, заготовки, підпису, цілих абзаців. Це неповага, порушення елементарних норм етики.