Чи існує в змі України цензура?

Суспільство і життя ставлять перед ЛЮДИНОЮ З ПЕРОМ в руках дуже високі вимоги. Але ж і мо-гутність цієї людини надзвичайно велика. З покоління в покоління передавали античні ритори за-повіти грецького філософа Сократа: “Сила слова настільки велика, що може велике зробити малень-ким, маленьке показати величезним, давно відоме всім зробити невідомим, показавши по-новому...”. Мудрець попереджував своїх співвітчизників: зброя слова могутня та двогостра.. Тисячоліття не спростували мудрості мислителя. Навпаки: МОГУТНІСТЬ СЛОВА виросла у тій же мірі, як і могут-ність зброї - від катапульти до атомної бомби!

Сила СЛОВА – найсильніша зброя. Ось чому журналістику називають четвертою владою в сус-пільстві. Журналістика – одна из найстародавніших професій людства, але в силу своєї характерної особливості – служить тому, хто платить гроші, – вона отримала ще одну свою назву: “друга найста-родавніша професія”. МОГУТНІСТЬ слова і людини з пером у руці породила багато ілюзій: найрозповсюдженіший з яких – міф про “свободу преси”. Свобода журналіста існує там, де є гроші. Сьогодні відсутня цензура політична, але існує більш сильна цензура – економічна.

В роки радянської влади існувала політична цензура, коли жоден номер газети, жодна передача на радіо чи телебаченні не могли пройти без дозволу чиновника від влади та партії. Прийшли часи де-мократичної держави, вільної від політичної цензури. Але її місце посіла цензура більш сувора - цен-зура економічна. На наших очах не лише народжуються, але, не встигнувши випустити декількох номерів, помирають десятки газет, передач, не маючи грошей на випуск. Хто платить гроші, той і музику замовляє. Люди заможні купують не лише журналістів, але й цілі видання, щоб вони працювали на них. Саме продажність мас медіа послужила приводом для присвоєння професії жур-наліста титула “другої найстародавнішої професії”, після першої - проституції.