64. Документалізм і факт. Навіщо вони для журналіста?

ДОКУМЕНТАЛІЗМ - основа жорсткого самообмеження журналістської музи. Ця робота значно небезпечніша работи письменника чи поета – адже їм не доводиться писати спрос-тувань, потрапляти під суд чи під постріли. Фантазію журналіста, який пише про реаль-них людей, обмежують не лише творчі закони, а й закони Цивільного кодексу. Бо, даючи волю домислу, він не зміг би взагалі працювати, йому довелося б весь час виступати як відповідач на процесах за образу честі й гідності громадян. Перебільшення? Можливо. Але ми з вами сьогодні часто стаємо свідками судових процесів, які починають люди, як правило, покритиковані мас медіа. Жорсткі норми документалізму постійно знаходяться під дамокловим мечем правової відповідальності. Ці норми завжди зв”язують і створю-ють труднощі для журналіста. Справжність завжди зобов”язує. І журналіст - завжди до-кументаліст. Він не має права забути навіть дрібниці, читач відразу ж про них нагадає. Що чай, наприклад, пили не з чашок, а з кухлів, а кухлі були фаянсові, а не металічні. Дрібниця? Ні. У журналістиці дрібниць не буває. Перед Паном ФАКТОМ кажен знімає капелюха. ФАКТ – уперта річ.Літератор може надіти її і набакир, і зсунути на потилицю. Тобто, відштовхнувшись від реального факту, дати волю своїй уяві. А журналіст одягне капелюха строго за статутом. Бо він відбиває факт у документально окресленому часі і точно визначеному просторі. Він відтворює живу реальність з обов”язвою достовірністю і обмежує свою уяву згідно із професійними нормативами.