19.Історичні методи

Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникну­ти у сутність явищ і процесів, що вивчаються. Це можливо за умови цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду його у виникненні та розвитку, тобто застосування історичного підходу до його вивчення. Перш ніж вивчати сучасний стан, необхідно вивчити генезис та розвиток певної науки або сфери практичної діяльності.

Проблемно-хронологічний метод передбачає розділення широких тем на ряд вужчих, кожна з яких розглядається в хронологічній послідовності. При використанні хронологічно-проблемного методу дослідження здійснюється за періодами і епохами, а в їх межах – по проблемам.

Хронологічний метод полягає втому, щоб події та явища історичного процесу у всій їх конкретності та різноманітності викладалися чітко у часовій (хронологічній) послідовності. Він дозволяє відтворити процес розвитку з його єдиними, специфічними та загальними рисами.

Синхронний метод передбачає одночасне вивчення подій, що відбуваються в суспільно-економічній та науково-технічній сферах. Він дозволяє встановити взаємозв’язки між явищами та процесами, що відбуваються в один і той же період на різних територіях.

Діахронний метод полягає у вивченні подібних явищ, що відбуваються в різні періоди, в різних масштабах і на різних територіях; розкриває суть явищ і подій за їх генетичним зв’язком, дозволяє виявити спільне, особливе і одиничне

в об’єктах дослідження.

Метод періодизації визначає часові межі у розвитку об’єкта історичного пізнання на основі кількісно-якісних змін, що відбуваються у ньому. Метод дає можливість детальніше і глибше розкрити зміст того чи іншого явища.

Історично-генетиний метод (ретроспективний або метод історичного моделювання) використовується для відображення причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей історичних подій. Він найпоширеніший при історичних дослідженнях. Цей метод полягає в послідовному розкритті властивостей, функцій та змін досліджуваної дійсності чи предмету в процесі історичного руху з метою виявлення причин будь-яких фактів, подій чи явищ. Це аналітично-індуктивний метод, тобто розкриття суті явища відбувається за допомого аналітичних умовиводів від одиничного до загального.

Історично-типологічний метод (метод класифікації) дозволяє класифікувати предмети дослідження у вигляді якісного визначення типів (класів) на основі притаманних їм спільних ознак та відмінностей. Критерії класифікації залежать від предмета дослідження та його характеристик.

Історично-порівняльний метод використовується для виявлення шляхом порівняння спільних та відмінних рис в розвитку предмета дослідження. Метод перспективного аналізу дозволяє визначити перспективний

напрямок, теми, проблеми майбутнього розвитку техніки та науки на основі аналізу сучасної історіографії. Наукове пізнання історії техніки постає об’єктивно зорієнтованим лише на основі єдності логічного та історичного, що є одним із конкретно наукових методів при дослідженні. Він полягає в об’єднанні історичних фактів за

допомогою законів логіки. На цій основі виділяють два види порівняль­но-історичних методів: порівняльно-типологічний (схожість є наслідком взаємовпливу), що роз­криває схожість генетично не пов'язаних об’єктів, і власне порівняльно-історичний, що фіксує схожість між явищами як свідчення спільності їхнього походження, а розходження між ними - як показник їхнього різного походження. Історико-генетичний: події є результатом закономірностей розвитку.